Religion.in.ua > Важливо, Україна > У Києві відбулася міжнародна конференція «Канонічність Українського Православ’я: історія проблеми»

У Києві відбулася міжнародна конференція «Канонічність Українського Православ’я: історія проблеми»


20 05 2016
У Києві відбулася міжнародна конференція «Канонічність Українського Православ’я: історія проблеми»У заході взяло участь духовенство провідних конфесій країни — УПЦ КП, УАПЦ, УПЦ (МП), УГКЦ, РКЦ, науковці, громадські діячі та журналісти...
У Києві відбулася міжнародна конференція «Канонічність Українського Православ’я: історія проблеми»17 травня в Будинку митрополита Софії Київської відбулися міжнародна науково-практична конференція «Канонічність Українського Православ’я: історія проблеми» та круглий стіл «Церква та суспільство: взаємовідносини виклики, відповідальність», повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Еcc.in.ua та Кeuapc.org.

Захід відбувся з ініціативи ГО «Європейський християнський конгрес» та за участю духовних шкіл УПЦ КП, Інституту української археології та джерелознавства імені М. С. Грушевського, Інституту філософіх імені Г. С. Сковороди НАНУ, Національного університету «Острозька академія», Комісії з духовності, освіти та катехізації УАПЦ, Карпатського університету імені Августина Волошина, Української богословської академії Карпатського університету, кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міжнародної академії богословських наук та громадської організації «Київське Богоявленське ставропігійне братство».

У заході взяло участь духовенство провідних конфесій країни — УПЦ КП, УАПЦ, УПЦ (МП), УГКЦ, РКЦ, науковці, громадські діячі та журналісти. У доповідях та дискусіях розглядалися питання історії канонічності українського православ’я, канонічного права та політичні чинники, які впливають на українське православ’я.

З вітальним словом до учасників круглого столу звернувся директор Департаменту релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш. Модератором під час роботи зібрання був провідний науковий співробітник Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, доктор філософських наук, професор Олександр Саган. Після пленарного засідання відбувся круглий стіл «Церква та суспільство: взаємовідносини виклики, відповідальність», модератором якого був Володимир Авер'янов.

У Києві відбулася міжнародна конференція «Канонічність Українського Православ’я: історія проблеми»Під час виступу на заході Володимир Авер'янов зазначив, що через небажання змиритися з державною незалежністю України РПЦ по суті відмовила Українській Православній Церкві в автокефалії та організувала Харківський собор 1992 року, який призвів до розколу українського православ’я. Потім, на його думку, було штучно нав’язане питання канонічності з метою розколу всього українського суспільства, а відтак і державності України. Головною метою конференції Володимир Авер’янов бачить доведення до суспільства правдивої інформації щодо історії української Церкви та її канонічності.

За словами Володимира Авер’янова, «Європейський християнський конгрес» підтримує заяву Архієрейського Собору УПЦ КП від 13 травня 2016 року як дієвий крок до єдиної помісної Православної Церкви. «Створення єдиної Помісної Православної Церкви є запорукою незалежності України», — також підкреслив В. Авер’янов, який вважає, що держава повинна докласти зусиль для створення помісної Церкви.

Мішель (Лярош), митрополит Паризький і всієї Франції, ієрарх УПЦ КП, доктор богослів’я (Бухарестська православна богословська академія), у своїй доповіді виклав еклезіологічний аналіз Томосу Константинопольського Патріарха 1924 року про автокефалію Православної Церкви Польщі у зв’язку з перспективами автокефалії Української Православної Церкви Київського Патріархату, а також в перспективі майбутнього Всеправославного Собору. 

Як зазначив доповідач, «можна цілком порівняти ситуацію періоду між 1919 і 1924 рр. Української Православної Церкви в Польщі з У Києві відбулася міжнародна конференція «Канонічність Українського Православ’я: історія проблеми»ситуацією в Україні сьогодні: на одному боці патріотична Церква, яка включає приблизно 40% населення, та інша проросійська українська Церква, яка містить майже 20% населення та підтримує вторгнення на свою територію військ Росії, яких благословляє на це Патріарх Московський Кирил».

На думку ієрарха, причина розколу не в УПЦ КП, а в діяльності Російської Церкви. Про це ясно говорить згаданий Томос у тому місці, де сказано про те, що Російська Церква взяла митрополію Києва «всупереч канонічному праву» у 1685 році. Митрополит Київський був автономним щодо Константинопольської Патріархії та зберігав право виробляти власноруч священне миро. Томос висловлюється одностайно категорично «за повну автономію Церкви Митрополита Київського».

Таким чином, проголошення Автокефальної Православної Церкви України — Київського Патріархату, буде зовсім не проголошенням нової автокефалії, але відновленням старої — 1924 року, розповсюдженої на «звільнені території України», підкреслив Мішель (Лярош).


Протоієрей Володимир Вакін, кандидат богословських наук, ректор Волинської православної богословської академії УПЦ КП, зазначив, що «актуальність зазначеної проблематики важко переоцінити, оскільки вона вже вийшла за межі лише богословського диспуту та сягнула основ національної безпеки і територіальної цілісності нашої Вітчизни». «Наша з вами єдина зброя — це правда, оскільки істина має силу сама в собі», — підкреслив він.

З доповіддю «Апостольске походження та канонічно-правовий статус Української Автокефальної Православної Церкви» виступив
владика Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський Української Автокефальної Православної Церкви, доктор юридичних наук, доктор богословських наук, голова Комісії з духовності, освіти та катехізації УАПЦ, президент Міжнародної академії богословських наук, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії.

О. Михайло Димид, доктор східного церковного права, доцент кафедри пасторального богослов’я Філософо-богословського факультету Українського католицького університету, зазначив: «Христос є принципом добра, як цілих Церков, так поодиноких їх членів, оскільки всі дари Церкви походять від Христа. Це і має бути остаточним критерієм для визначення канонічності в Церкві». Доповідач зазначив, що «як на реальне народження дитини не впливає церковна легітимність її зачаття, так само, в кінцевому результаті, канонічність Церкви не впливає на її благодатність».

Зробивши цікавий екскурс щодо того, як різні Церкви сприймають канонічність, доповідач підкреслив, що «церковність перевищує канонічно правові обмеження». Автор посилається на грецького богослова Никоса Нісьйотіса, який вважає, що «канонічне право є потрібне, але воно не являється вирішальним чинником» для участі людини в Церкві як Тілі Христовому. Він буквально так пише: «Існує в Церкві реальність, яка перевищує канонічно правові обмеження. Це реальність “церковності”. Вона походить від хрещення, яке впроваджує в церковну реальність […] і вкінці вона існує через есхатологічне очікування, співучасть в спільній надії в Христі, яка оживляє нашу віру».

Олександр Саган, доктор філософських наук, професор Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України, зазначив: «Говорячи про проблему “канонічності Українського православ’я”, ми передусім повинні з’ясувати питання — а що нині являють собою православні канони. Адже невпорядкованість канонічного корпусу православ’я загальновідома і стала мало не анекдотичною — коли одну і ту ж тезу (подію, вчинок) з допомогою одних канонів обґрунтовують (схвалюють), а з допомогою інших — заперечують (засуджують). З іншого боку, і це зазначають багато дослідників та богословів, жодна із православних Церков нині не спроможна точно дотримуватися церковних канонів. Який вихід із цього становища? Вважаємо — скликання Вселенського (Всеправославного) Собору, який би соборним рішенням усунув більшість із нинішніх непорозумінь, пов’язаних із невпорядкованістю канонічного зводу у православ’ї».

Такий Собор, вважають провідні православні богослови, є пекучим питанням не лише для православної Церкви, але й для християнства в цілому. Бо ще наприкінці першого тисячоліття розвитку християнства великою складністю було неухильне дотримання канонів. Наприкінці ж другого тисячоліття буквальне виконання всіх канонів вже неможливе, оскільки низка з них не може бути застосована в принципі. Причин цього багато: наприклад, зник церковний інститут, який згадується в канонах (19-е пр. І Вселенського Собору і 15-е пр. ІV Вселенського Собору, що згадують про дияконіс); канони розглядали дуже конкретні справи (19-е пр. І Вселенського Собору вирішує питання про «Павлівців», 4-е пр. ІІ Вселенського Собору забороняє у служінні Максима Кіника тощо); щодо деяких канонів, то взагалі втрачено навіть знання про ті події, які покликали їх до життя.

Також з доповідями виступили Ірина Преловська, доктор церковно-історичних наук, кандидат історичних наук, страший науковий співробітник Інституту української археології та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, професор Київської православної богословської академії УПЦ КП; протоієрей Сергій Колот, кандидат богословських наук, учений секретар Київської православної богословської академії УПЦ КП; протоієрей Петро Зуєв, клірик Київської єпархії Української Православної Церкви (Московського Патріархату), громадська організація «Київське Богоявленське ставропігійне братство» (тема його доповіді - «Концепція «законної/канонічної Церкви» і її вплив на християнську ідентичність у сучасній Україні»; Андрій Смирнов, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Національного університету «Острозька академія» ( тема «Роль митрополита Діонісія Валединського в конституюванні УАПЦ формації 1942 року») та інші.


Участь у роботі конференції також взяли протоієрей Георгій Коваленко, клірик Київської єпархії УПЦ (МП), Антоній Яновський, представник комісії Римсько-Католицької Церкви в Україні, старший референт керуючого Карпатською єпархією УАПЦ читець Максим Бережний та інші.

Того ж дня, 17 травня, у Рівному відбулася міжнародна конференція «Ідея Помісної Православної Церкви в Україні: проблеми і перспективи".






Повернутися назад