Religion.in.ua > Українські > Братерство тарасівців

Братерство тарасівців


28 10 2011
120 років тому було засновано організацію українських патріотів, які боролися за самостійну Україну "духом і розумом".

120 років тому було засновано організацію українських патріотів, які боролися за самостійну Україну "духом і розумом".

"Тут, на найвищій із гір Дніпрових, стоятиме хрест. І, як на Голгофі, подібно Хресту Господньому, його далеко буде видно і по сей, і по той бік нашого славного Дніпра", – говорив 22 травня 1861 року, в день перепоховання Шевченка на Тарасовій горі, настоятель канівського Успенського собору Гнат Мацкевич. Палка промова священика знайшла відгук в серцях співвітчизників. Улітку 1891 року на могилі Тараса Шевченка в Каневі молоді патріоти заснували таємну українську націоналістичну організацію під назвою "Братерство тарасівців".

Основоположниками цієї організації стали студент медичного факультету Харківського університету Іван Липа, студент Харківського технологічного інституту Михайло Базькевич, студент ветеринарного інституту Микола Байздренко та випускник природничого факультету Київського університету Св. Володимира Віталій Боровик.

"Шапки самі собою опинилися в руках у нас... Хтось із нас взяв Кобзаря і читав. Наші думки були повні любові й надії. Ми неначе на Великдень цілувалися, як діти. Велика і незабутня могила генія міцно і чарівно з’єднала нас любов’ю. Дух же Тарасів був між нами німим і невидимим свідком нашої присяги, що ніхто з нас не схибне вбік, не покине своєї України," – згадував Іван Липа.

Тарасівці ставили перед собою завдання – "визволення народу українського з-під національного і економічного поневолення". Програма стверджувала право на життя українського народу як нації. А щоб наблизити прихід цієї нової України, тарасівці оголосили війну всемогутній Російській імперії. Війну не вогнем і мечем, а насамперед Духом і Розумом. Велике значення тарасівці приділяли плеканню української мови.

Ідеї тарасівців були пропаговані Вартовим (Борисом Грінченком) у "Листах з Наддніпрянської України" та Михайлом Коцюбинським у казці-алегорії "Хо". Але влітку 1893 року Івана Липу і ще декількох харківських братчиків було заарештовано і засуджено до ув’язнення за звинуваченням у підготовці "відторгнення Малоросії від Великої Росії". Однак в судовому процесі назва "Братерство тарасівців" не фігурувала.

Після арештів у Харкові центр організації перемістився до Києва. Того ж року у Києві під головуванням Миколи Міхновського відбувся підпільний всеукраїнський з’їзд "Братерства тарасівців", в якому взяли участь 30 делегатів. На цьому з’їзді були Михайло Коцюбинський, Євген Тимченко, Володимир Cамійленко, брат Миколи Міхновського отець Юрій, пізніше архієпископ Чернігівський Юрій, настоятель собору Святої Софії УАПЦ в Києві, якого більшовики розстріляли 1937 року. Тарасівці ухвалили рішення перейти від організаційно-виховної роботи до політичних акцій. Та в квітні проти діячів товариства почались репресії, багато учасників були заарештовані і вислані за звинуваченням в "українофільській пропаганді". Але про існування таємної організації поліція так і не довідалась.

У кожній українській студентській громаді, що існувала легально або напівлегально, було організовано з найактивніших студентів таємну ланку товариства. Ідеї тарасівців поширювались також у літературних творах, статтях, друкованих в українській пресі Галичини, яку нелегально розповсюджували у підросійській Україні. Осередки Братства, крім Києва і Харкова, були в Одесі, Лубнах, Полтаві, Прилуках, Чернігові.

Фінансувалася організація з пожертв благодійників, зокрема цукрозаводчика Василя Симиренка. Так, у травні 1897 року провідні тарасівці на кошти Василя Симиренка роз’їхалися по Україні для "роботи політичної".

У 1902 році Микола Міхновський засновує Українську народну партію, до якої, між іншим, належали Варфоломій та Григорій Шевченки. У 1903 році Міхновський формулює "Кредо борця за волю і славу України" у 10 заповідях УНП. Тут, зокрема, мовилося: "Одна, Єдина, Неподільна, Самостійна, Вільна, Демократична Україна, Республіка робочих людей – це ідеал української людини, за здійснення якого ти повинен боротися, не шкодуючи свого життя. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів".






Повернутися назад