Гомеопатія і християнство

Питання про сумісність християнської віри з нетрадиційною медициною, зокрема, з популярною в багатьох країнах гомеопатією, продовжує викликати інтерес у вірних, що виявляється у великій кількості обговорень на Інтернет-форумах і в блогах, в питаннях, які часто ставлять священикам. На які, втім, дають суперечливі відповіді: від категоричного «ні» до впевненого «так». Пропонуємо вам ще раз пройтися доказами, які пропонують прихильники і противники гомеопатії, і спробувати зрозуміти, як все-таки слід ставитися до гомеопатії тим, хто сповідує Христа і намагається узгодити свої вчинки і рішення з вірою.

Питання про сумісність християнської віри з нетрадиційною медициною, зокрема, з популярною в багатьох країнах гомеопатією, продовжує викликати інтерес у вірних, що виявляється у великій кількості обговорень на Інтернет-форумах і в блогах, в питаннях, які часто ставлять священикам. На які, втім, дають суперечливі відповіді: від категоричного «ні» до впевненого «так». Пропонуємо вам ще раз пройтися доказами, які пропонують прихильники і противники гомеопатії, і спробувати зрозуміти, як все-таки слід ставитися до гомеопатії тим, хто сповідує Христа і намагається узгодити свої вчинки і рішення з вірою.

Приводом до того, щоб повернутися до цієї теми, стала цікава стаття, опублікована в останньому номері журналу «Віра і життя». Із задоволенням викладемо основні моменти цієї публікації.

Гомеопатичні препарати викликають суперечливі оцінки через свою незвичайну природу

Вчені ставляться до гомеопатії скептично, дехто вважає її шарлатанством. Але через очевидні позитивні результати вона користується великою популярністю в багатьох країнах.

Багато християн лікуються подібними ліками, незважаючи на те, що вони не розуміють їхнього походження. У чому ж суть гомеопатії і якими методами діагностики вона користується? Відповідь на ці питання, на думку автора статті, допоможуть християнам зрозуміти, чи не шкодить гомеопатія їх духовному здоров'ю.

Щоб приготувати гомеопатичні ліки, сировину (продукт рослинного, тваринного або мінерального походження) змішують з алкогольним розчином, в результаті чого виходить так званий «материнський розчин». Приготування ліків, пов'язане з його багаторазовим розведенням. У першому розведенні одну частину активної речовини змішують з 99 частинами розчину води і алкоголю. Далі одну частину отриманої рідини знову змішують з 99 частинами води і алкоголю. І так кілька разів. На упаковці зазвичай є позначення: 15 СН, 5 СН, – де число показує, скільки разів ліки були розведені. Гомеопатичні засоби виготовляють у вигляді таблеток, сиропів, гранул і т.д. Гранули, виготовлені з сахарози і лактози, просочують «гомеопатично активними» речовинами. Вміст початкової субстанції в ліках незначний, навіть гомеопати визначають його як «нескінченно малу дозу». Болгарський фізик Тінчев пише: «Активна речовина в гомеопатичних ліках розведена так сильно, що на один атом його припадають мільйони атомів розчинника». Це одна з особливостей, яка спонукає нас замислитись над питанням, що саме лікує, якщо препарат майже не містить самої активної речовини.

Інша особливість – сам процес приготування

Збовтування рідини (гомеопати називають його динамізація або потенціюванням) нібито посилює лікувальні властивості розчину. У деяких грецьких православних джерелах стверджується, що під час збовтування розчинів таємно вимовляють заклинання, але самі гомеопати заперечують це, як і будь-який зв'язок з магією. Деякі намагаються пояснити процес збовтування науково: «В процесі динамічного розведення активної речовини в гомеопатичних засобах відбувається перехід в мікроскопічних масштабах від класичного до квантовому рівня». Фізик Роджер Пенроуз стверджує, що перехід від класичного до квантовому рівня, якщо визначити зв’язки між квантової теорією і загальною теорією відносності, що описує гравітаційне поле. Це так звана квантова теорія гравітації, але контури такої теорії, – пише Пенроуз, – ще не визначені.

Засновник гомеопатії Самуель Ганеман у своєму творі «Орган лікарського мистецтва» пише: «Наявність цілющої енергії не може бути пов'язана ні з атомами потенційованих ліків, ні з будь-якими фізичними або математичними особливостями будови їхньої поверхні, за допомогою яких багато хто намагається пояснити наростаючу енергію при потенціюванні, тому що ґрунтуються на занадто матеріалістичному думанні. Радше, в лікарських розчинах невидимо присутня звільнена специфічна цілюща сила, яка динамічно впливає на весь організм через контакт з його живими волокнами. Вона не передає, однак, нічого матеріального, незалежно від того, якою мірою розведено ліки».

Звідси випливає, що наукове пояснення для гомеопатії неможливе, і її походження не ґрунтується на наукових дослідженнях, а є чисто експериментальним.

Ганеман розумів хворобу так: «Треба розглядати природну хворобу не як якусь шкідливу матеріальну речовину, яка є всередині людини або поза нею, а як щось, що викликає певний ворожий духовний фактор. Він, як інфекція, порушує духовний принцип життя в організмі, вимучуючи його, подібно до злого духа, і викликаючи порушення в нормальному плині його життя».

Лікування хвороби, згідно з Ганеманом, також є духовним: «Хвороби не можуть бути усунені інакше, як за допомогою духовних (динамічних, потенційований), що впливають на духовну життєву силу, ліків». Крім того, Ганеман пише: «У лікарських розчинах невидимо присутня звільняюча специфічна цілюща сила». І далі говорить про те, що одним із способів впливу на хворобу є магнетизм (те ж саме, що використовують екстрасенси). «За допомогою магнетизму, – продовжує Ганеман, – сильна воля людини, яка впливає на хворого через контакт і навіть на певній відстані, може передати йому життєву енергію від здорового магнетізатора». Різниця між магнетизмом і гомеопатією – тільки в методі, за допомогою якого передається лікувальна сила, а сила – та ж, і об'єкт – той самий (життєва сила хворого). Однак при застосуванні цих методів хворий думає, що лікувальна сила виходить від ліків або від магнетізатора, тоді як насправді вона має надприродне, демонічне походження.

Сучасні гомеопати не пояснюють, звідки береться лікувальна сила їхніх препаратів

Хіба що багатослівно і необґрунтовано твердять про «енергоінформаційні» процеси. В одній з рекламних брошур читаємо: «Навіть якщо механізм дії гомеопатичних ліків не повністю відомий, вважається, що вони стимулюють організм і активізують потенціал здоров'я, закладений в нас самих». А стаття з «Церковного вісника» за 2002 рік звертає увагу вірних на традиційні пристрасті основоположників гомеопатії і багатьох сучасних гомеопатів до алхімії, астрології та окультизму, для якого характерне прагнення до результатів не цікавлячись їхнім походженням.

Слід зазначити, що останнім часом з'явилося чимало публікацій про православний погляд на гомеопатію, в яких підкреслено цікавість Церкви до цієї практики. Деякі автори – серед них можна назвати Бутеніна і Рибакова – пишуть про те, що в особі своїх подвижників Церква прийняла новий метод лікування. Цитують святого Теофана Затворника, святителя Ігнатія Брянчанінова, святого Івана Кронштадського, деяких старців, які практикували гомеопатію. Стверджують, що в кінці XIX ст. гомеопатія набула великого поширення серед російських священиків. Наскільки ці факти відображають вчення Руської Православної Церкви? Дещо на цю тему можна почерпнути з матеріалів Інформаційно-консультаційного центру з питань сектантства, що зібрав ряд цитат гомеопатів, які самі собою, без усяких коментарів та оцінок, можуть викликати у віруючої людини сумніви щодо сумісності гомеопатії з православною вірою, через їхню очевидну обґрунтованість в сфері окультизму і східних релігій. Так, наприклад, Олексій Карпеєв з Мінохоронздоров'я стверджує, що гомеопатія – це не лише медицина, а й «філософське начало, і фізика, і хімія, і фізико-польові, космічні начала». Гомеопат Володимир Журавльов так пояснює дію препаратів: «Гомеопатичний препарат має енергоінформаційний заряд, яким і здійснюється вплив на меридіани. Більше того, гомеопатичні препарати діють навіть в руці, без прийому». І далі: «Інформаційне поле всередині препарату залежить від людини, яка цим займається, від її доброго або поганого настрою. Так, у старих гомеопатичних аптеках рекомендували працювати тим, хто добре виспався, у кого все нормально в сім'ї».

І ще – слова Валентина Федосова з клініки альтернативної медицини «Інтермед»: «Злість людини не повинна перебувати поряд з гомеопатичними препаратами, тому що вона «закриває» їх. На гомеопатичних препаратах записані певні вібрації, як і на магнітній стрічці».

Отже, православним пропонується винести своє судження з приводу як науковості, так і сумісності з вірою принципів гомеопатії.

Гомеопатію не визнають медициною в деяких країнах Європи

Таким є стан речей в Росії, а що думають з цього приводу в Італії, де гомеопатія не визнається Міністерством охорони здоров'я? Звернімося до публікацій CICAP – Італійського комітету з контролю за твердженнями про паранормальні явища. Уже сам факт, що гомеопатія перебуває «в компетенції» цього комітету, наводить на роздуми.

Доктор хімічних наук Сільвано Фузо, член названого комітету, стверджує: ніхто ще не довів, що ефективність гомеопатії перевершує ефект плацебо. Більше того, концепції гомеопатів – динамізація, енергоінформація – не відносяться до сфери науки. Фузо каже, що гомеопатичні засоби в цілому є нешкідливими, оскільки вони не містять активних речовин. Але це не означає, що гомеопатія позбавлена ризиків. Часто ті, хто довіряють себе гомеопатії, відмовляються від науково обґрунтованих типів терапії, що нерідко призводить до найважчих наслідків. Фузо впевнено асоціює гомеопатію з рухом «Нью-Ейдж», послідовники якого прагнуть до способу життя, сумісного з природою. У цьому плані, гомеопатія та інші види «м'якої терапії» мають великий успіх. Проте «натуральне» не означає безпечне. Якщо йти за цією логікою, то і сама хвороба є натуральною.

Багато прихильників гомеопатії пояснюють ефективність препаратів «містичною життєвою енергією», стверджуючи, що традиційна медицина не в змозі дати пояснення дієвості гомеопатії. Саме поняття «енергії» має чітке наукове визначення, але в устах прибічників псевдонауки воно набуває найфантастичніших обсягів. Словом «енергія» пояснюється все на світі, однак не пропонується ніяких доказів існування самого феномена.

Представник комітету з контролю за твердженнями про паранормальні явища заявляє, що немає ніякої необхідності апелювати до катехизму і релігії взагалі, щоб показати неспроможність гомеопатії. За його словами, будь-яке зловживання довірою людей є негативним, і саме до таких зловживань комітет зараховує тих, хто наживається на гомеопатії. Однак на закінчення інтерв'ю Фузо додає: сучасні гомеопати приділяють велику увагу психологічному та емоційному стану пацієнта, що і великою мірою пояснює довіру, з якою звертаються до гомеопатів. Гомеопат ставиться до пацієнта не як до організму, а як до особистості. І це не завадило б узяти на замітку лікарям. Коли традиційна медицина буде відповідати і психоемоційним потребам пацієнта, можна сподіватися, що люди перестануть шукати ірраціональних рішень та ілюзій.   

Ставлення Католицької Церкви до гомеопатії

Нагадаємо, що в Римі пройшов симпозіум «Етика і духовність здоров'я» під егідою Папської ради з охорони здоров'я. Велику увагу приділили саме гомеопатії. Учасники симпозіуму помітили, що останнім часом деякі гомеопати почали застосовувати і наукові методи, а також була підкреслена роль води як основи всякого лікування і життєвої необхідності для організму. У всякому випадку, питання так і залишилося відкритим – таким же відкритим, як і сам симпозіум, який зібрав представників різних віросповідань. Багато хто запитує, яке офіційне ставлення Католицької Церкви до гомеопатії. Відповідь на це питання можна знайти в документі «Ісус Христос – носій живої води», опублікованому Папською радою з культури в 2003 році. У другому параграфі другого розділу цілком недвозначно гомеопатію ставлять в один ряд з езотеричними практиками. І хоча чіткого визначення гомеопатії там не подано, з контексту зрозуміло, що ці практики представлені як засновані на світогляді, що суперечить християнському, про що йдеться у 2117 параграфі Катехизму Католицької Церкви.