Ех ти, Помісний Собор...
24 02 2012
– Переглядав старі газети. Випадково натрапив на цікаві для мене замітки. Ось з газети«Московский церковный вестник» №21 (66) за грудень 1991 року – згадка про Собор УПЦ 1-3 листопада 1991 року.
В офіційному виданні Волинської єпархії «Дзвони Волині» №5-6 від 20 листопада 1991 року на першій сторінці доповідь Митрополита Київського і всієї України Філарета, приурочена відкриттю Помісного Собору Української Православної Церкви. Тут собор названо саме Помісним. Доповідь починається наступними словами: «Українська Православна Церква є прямою правонаступницею Київської Митрополії, заснованої після Хрещення Русі в 988 р. святим рівноапостольним князем Володимиром».
Ось тут можна переглянути повний текст усього, що було озвучено на Соборі (текст рос. мовою).
Читаєш, а в голові рояться суперечливі думки. Чому вірні УПЦ рідко згадують, що такий Собор колись мав місце?..
– Розумієш, той Собор був скликаний митр. Філаретом в дуже недемократичний спосіб, він не відображав реальні настрої всередині церкви.
– Хай так. Але тоді постає низка запитань, які можна вважати риторичними. Наприклад:
- Яка роль в УПЦ відведена соборам, які ми тихесенько називаємо Помісними, а ззовні їх називають просто Соборами УПЦ?
- Собор за участю єпископату, кліриків і мирян приймає рішення про звернення до РПЦ щодо надання УПЦ автокефального статусу. Після цього починаються деякі хвилювання в народі, в монастирях і, зрештою, все зводиться на нівець. Як після цього у православного християнина не похитнеться віра в найвищий авторитет церковних соборів? (+ особисті враження від обрання делегатів на останній Помісний Собор РПЦ).
- Коли лицемірив єпископат УПЦ: коли ставив свої підписи під Зверненням чи пізніше, коли зрікся ідеї автокефалії?..
– Бачиш, тут відіграла роль жорстка авторитарність митр. Філарета, єпископи боялися розправи з його боку.
– Ось це якраз і свідчить проти них. Можливо, можна вибачити кліру, який ставить підписи, аби не втратити гарне місце служіння і, відповідно, джерело якогось доходу для сім’ї. Але ж єпископ – вчорашній чернець – що йому втрачати, окрім незаплямованого сумління і християнської порядності? В чому варто покаятися Філарету я вже писав, але інші теж мають в чому каятися.
Повернутися назад