Інтриги навколо Почаївської Лаври

Намісник Свято-Успенської Почаївської Лавриархієпископ Почаївський Володимир звернувся до всіх віруючих України з застереженням бути уважними при сприйнятті інформації, яка розповсюджується про обитель та її передачу Церкві. Нагадаємо, що інтриги викликав зареєстрований у Верховній Раді законопроект про повернення церковних споруд Почаївської Лаври Українській Православній Церкві в особі релігійної громади чоловічого монастиря Почаївської Лаври.

Намісник Свято-Успенської Почаївської Лавриархієпископ Почаївський Володимир звернувся до всіх віруючих України з застереженням бути уважними при сприйнятті інформації, яка розповсюджується про обитель та її передачу Церкві. Нагадаємо, що інтриги викликав зареєстрований у Верховній Раді законопроект про повернення церковних споруд Почаївської Лаври Українській Православній Церкві в особі релігійної громади чоловічого монастиря Почаївської Лаври.

***

Дорогі браття, сестри і співвітчизники! Мені, як наміснику Свято-Успенської Почаївської Лаври, перш за все монаху, в ці дні, що передують Великому посту, менше всього хотілося б вести мову про суєтне та мирське. Але події останнього часу навколо нашої святині змушують це робити.

Наша Почаївська Лавра має давню і славну історію. Сама Пресвята Богородиця обрала це місце для того, щоб відкрити перед змученим людом скарбниці благодаті Божої. Від 1240 року, коли вперше явилася Божа Матір на Почаївській горі, і до наших днів не припиняється тут потік Божих дарів. Святині Почаєва відомі на весь християнський світ. Люди знаходять тут відраду змученим душам, цілющі сльози покаяння і оновлення душі у святих Таїнствах Православної Церкви. А хтось повертається звідси і свідком справжнього Божого чуда.

Але чомусь ніяк не можуть безбожні сили залишити у спокої це мирне місце. З перших днів української незалежності Почаївська Лавра стала об’єктом якоїсь настирливої неприязні з боку тернопільського обласного політикуму. Змінювалися назви партій, уряди та президенти, але в Тернопільській обласній раді, в регіональних засобах масової інформації і на мітингах постійно звучала одна і та ж тема – Почаївська Лавра належить не до тієї конфесії. Їм не подобається, як у Лаврі служиться, співається, проповідується, як проводяться ремонти, будуються нові храми, і ще багато чого збурює цих людей.

12 січня 2012 року у Верховній Раді зареєстрований законопроект № 9690, який передбачаєповернути забрані радянською владою церковні споруди Почаївської Лаври її законному власнику – канонічній Українській Православній Церкві в особі релігійної громади чоловічого монастиря Свято-Успенської Почаївської Лаври.

Що за повернення?

Нагадаю вам, що в 60-х роках минулого століття безбожники намагалися розігнати братію монастиря, закрити Лавру та перетворити її на музей. Для цього вони одних саджали в тюрми, других у психлікарні, інших вивозили на вокзали та в ліс і іншими всілякими методами змушували покинути монастир. У результаті — зі 150 насельників обителі залишились тільки 15. Особисто знаю сповідників тих часів, які по декілька разів перебували в місцях позбавлення волі за те, що не хотіли покидати монастир. Але після заключення вони знову поверталися в обитель. Милістю Божою та їхнім сповідницьким мужнім подвигом Лавру відстояли. Вона не була закрита. Однак її приміщення і все лаврське майно були конфісковані.

Ви знаєте, що було на території Лаври до 2000 року? На території монастиря у відібраних спорудах розмістили музей атеїзму, лікарню, поліклініку, пральню, аптеку, аптечний склад, неврологічну лікарню, адміністративний корпус неврологічної лікарні, РТП, ПМК, сільгоспхімію, сільгосптехніку та ряд інших організацій. А інші будівлі були заселені. Було конфісковано також численне майно і землі, які вже нам ніхто не поверне. Інші споруди в тому числі Успенський Собор, Троїцький Собор, Дзвіниця, Монастирські келії з 1960 року були передані в платну оренду. Слід зауважити, що крім плати за оренду постійно проводилися за кошти монастиря капітальні і поточні ремонти.

Але як започатковувалися монастирі? І кому належить їх майно?

Іноки заселяли пустинні місця та печери для усамітнення та молитв. Люди приходили для спілкування, порад і давали кошти на молитву. За ці гроші іноки розбудовували монастир. Так що все монастирське майно та будівлі є власністю монастирської сім’ї. А якщо хтось і жертвував, то жертвував без корисної цілі у славу Божу. Не дивлячись на те, що воно хоч було монастирським, його конфіскували та ще й брали орендну плату.

Після 90-х років Україна осудила тоталітарну політику колишнього Радянського Союзу. Президентами України були видані укази і розпорядження, які передбачали повернення Церкві забраного майна. В західному регіоні на основі цих розпоряджень були повернуті культові споруди всім конфесіям, крім канонічної Української Православної Церкви.

Треба зауважити, що обласною держадміністрацією в Тернопільській області парафіям Української Греко-Католицької Церкви станом на 1 січня 2003 року передано у власність 669 храмів, з яких 264 є пам’ятниками історичного значення. Греко-католицькій громаді в місті Львові передано у власність древні пам’ятки історичного і культурного значення: Собор Святого Юра, Онуфрійовський монастир, Преображенський собор, церква святого Андрія та ряд інших храмів і церковних споруд. З приводу цього ніхто не дискутував та не проводив ніяких громадських слухань.

Милістю Божою, стараннями братії з 2000-го року добилися, щоб власні лаврські будівлі орендувати безкоштовно. Недруги православ’я постаралися нас роззброїти тим, що споруди Лаври ввели у Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, з якого в 2003 році з Божою допомогою вдалося вийти. Тоді лаврські споруди були передані на баланс Державного комітету у справах будівництва та архітектури. Але щоб у подальшому ці споруди не були повернуті їх законному власнику ­– Церкві, в 2008 році їх внесли в перелік споруд, що не підлягають поверненню. На підтримку братії Лаври для відновлення історичної справедливості депутатами був зареєстрований законопроект № 9690 від 12 січня 2012 року.

Розкольники організували ініціативну групу в Тернополі, склали звернення до керівництва держави з вимогою заблокувати цей законопроект, та знову ж повернути в зону заповідника лаврські споруди, які раніше були з нього виведені. Використовуючи національні почуття людей ці «патріотичні зозуленята» повторюють слова старої пісні: «Московська церква», «москалі», «хочуть вивезти нашу національну святиню до Москви».

Для тих, хто не знає, хочу пояснити, що:

З 1990 року Українська Православна Церква є незалежною та самостійною у своєму управлінні

У своєму листі № 1338 від 29 грудня 1993 року до Міністра юстиції України Онопенко В.В. Патріарх Московський та всієї Русі Олексій ІІ в черговий раз наголошує: «Украинская Православная Церковь с октября 1990 года канонически является независимой и полностью самостоятельной в своем управлении. Какой-либо административно-финансовой подотчетности Московской Патриархии не существует. В связи с этим мы заявляем, что Московская Патриархия не имеет никаких претензий на какое бы то ни было движимое или недвижимое церковное имущество Украинской Православной Церкви». (Також див. Грамоту Патріарха Олексія ІІ від 27 жовтня 1990 року).

Для віруючих і розумних людей цього достатньо, щоб розібратися про статус нашої церкви.Українська Православна Церква – це єдина церква на території України, яка визнана світовим Православієм. Але, на жаль, у наш лукавий час правда видається за неправду, а неправда за правду, про що написано в Святому Писанні: «Все, желающие жить благочестиво во Христе Иисусе, будут гонимы. Злые же люди и обманщики будут преуспевать во зле, вводя в заблуждение и заблуждаясь» (2Тим. 3:12-13). Хочу вас застерегти бути уважними при сприйнятті інформації, яка розповсюджується.

Почаївська Лавра – це православна святиня і нам треба знати її історію, що заснували цю обитель не представники інших конфесій і єретики з заходу, а православні іноки, які в 1237 році прийшли з Києва – «матери градов Руських».

Браття та сестри! Ми бачимо, що ворог роду людського диявол в різні часи обурювався проти Правди Божої, проти Святого Православ’я і взагалі проти всього, що оберігає святе та чисте, яке допомагає людству відшукати Христа, увірувати в Нього та вічно бути з Ним: «Бодрствуйте, стойте в вере, будьте мужественны, тверды» (1 Кор.16:13), «ибо противник ваш диавол ходит, как рыкающий лев, ища, кого поглотить» (1 Петр.5:8).