Археологи б’ють на сполох: Україна втрачає історичні пам’ятки

Поки міліцейські і прокурорські чини бавляться в «шукачів скарбів», українська наукова археологія залишається в дуже важкому стані. Через це Україна ризикує втратити свою історичну спадщину, адже кожна знищена археологічна пам’ятка – це може бути назавжди вирвана сторінка з історії.

Поки міліцейські і прокурорські чини бавляться в «шукачів скарбів», українська наукова археологія залишається в дуже важкому стані. Через це Україна ризикує втратити свою історичну спадщину, адже кожна знищена археологічна пам’ятка – це може бути назавжди вирвана сторінка з історії.

Уперше за декілька років усі археологічні інституції Львівщини, які гласно чи негласно між собою конкурують, зібралися разом, щоб озвучити проблеми у сфері збереження археологічної спадщини. Вони вирішили звернулися з відозвою до органів державної влади і запропонувати спільне вирішення цих проблем.

Круглий стіл «Нововиявлені пам’ятки археології: проблеми виявлення, дослідження та збереження» пройшов у Львівській обласній організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури

Щоб привернути увагу до цієї теми, там також відкрилася фотовиставка, яка базується на матеріалах Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України. «Це повинно показати, що ми маємо надзвичайно багату культурну спадщину, яка налічує не те що тисячоліття, а мільйони років. Все це ми повинні цінувати. На жаль, зараз такий час, що практично не можна зосередитися на її збереженні. Але ми спробуємо покласти початок спільного вирішення цієї проблеми», – пояснив ідею заходу голова Львівського обласного відділення Всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України» Тарас Милян.

Час писати скорботну книгу?

Руйнування об’єктів археологічної спадщини триває вже дуже давно. Як розповідають археологи, під час дослідження могильників вони часто натрапляють на грабіжницькі ходи і розкидані кістяки.

Діяльність, пов’язана з археологією і з артефактами, перетворилася на предмет великого бізнесу. Дуже часто можна спостерігати людей з лопатами, які бігають по полях. Вони «шукають скарби» і сприймають це як якусь романтичну діяльність, але таким чином фактично руйнують об’єкти археологічної спадщини, виривають їх з культурного контексту. «При чому, значна частина учасників цього процесу займають посади у прокурорських, суддівських, адвокатських колах. Є серед них також колишні і теперішні співробітники силових структур», – каже директор НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України Олег Осаульчук.

Так само негативну роль у процесі руйнування археологічної спадщини має безконтрольна господарська діяльність, особливо будівництво великих промислових та інфраструктурних об’єктів.

«Сумно, але мені здається, що в Україні вже можна починати писати свою скорботну книгу втрачених об’єктів археологічної спадщини. І туди ми можемо написати, напевно, вже тисячі, а можливо, і десятки тисяч зруйнованих, сплюндрованих і просто тупо згорнутих бульдозером пам’яток археології. Був, наприклад, такий прикрий випадок, коли люди будували собі житло і бульдозером просто знесли 95% пам’ятки», – каже Осаульчук.

Територія України досліджена на 5-10%

З його слів, на сьогодні у сфері охорони археологічної спадщини можна виділити три групи проблем:

1) проблеми, пов’язані з виявлення об’єктів археологічної спадщини,

 

адже 80% з них знаходяться під землею.

Це зумовлює також значну коштовність археологічних робіт, необхідність тривалого часу і залучення великої кількості дослідників. Станом на цей рік в Україні кількість дослідників, які можуть проводити польові дослідження, коливається від 180 до 240 чоловік. Для порівняння, у Польщі – 5-7 тис. активних дослідників.

2) проблеми дослідження пам’яток археології.

 

На сьогодні територія України досліджена на 5-10%. Є такі області, де кількість досліджень взагалі мізерна. Наприклад, північ Житомирської області, ліси Полісся.

За різними оцінками, в офіційних або напівофіційних списках зареєстровано від 57 до 65 тис. пам’яток археології. Якщо додати сюди ще каталоги різних інституцій і якісь неофіційні списки, то ця цифра зросте, можливо, у 2-3 рази, але не більше.

Для прикладу, в Польщі, де з 1978 року діє археологічна програма, обстежено біля 270 тис. км кв., що становить 87% території країни, в електронні реєстри внесено 435 тис. п’яток, хоч, звичайно, не всі з них повноцінні в науковому плані.

Щодо Львівської області, то за останні п’ять років «Рятівна археологічна служба» обстежила не більше, ніж 400 кв. км. І такими темпами археологам треба працювати ще років 70, щоб дослідити всю територію.

3) проблеми збереження пам’яток.

Законодавство в України у сфері охорони культурної та археологічної спадщини доволі непогане, але його треба ще виконувати.

Другий рівень цієї проблеми – це процес реєстрації пам’яток археології, тобто реєстрації новознайдених об’єктів археологічної спадщини. Він в Україні є в дуже заплутаному стані. Надзвичайно актуальним є складання реєстрів таких об’єктів.

Науково-археологічна експертиза під час виділення земельних ділянок не є панацеєю, оскільки якщо об’єкти не включені в реєстр, вони не підпадають під охорону закону. А щоб внести нововиявлений об’єкт у реєстр, потрібне виготовлення паспорта пам’ятки, на що, відповідно, необхідний час, каже молодший науковий співробітник НДЦ «Рятівна археологічна служба» Олександр Сілаєв.

На Львівщині – перший Археологічний кадастр

Водночас археологи визнають, що ситуація не настільки песимістична. Олег Осаульчук вважає, що намітились гарні тенденції – останні кілька років Управління охорони культурної спадщини ЛОДА б’ється над тим, щоб вибивати фінансування на реалізацію Археологічного кадастру Львівської області.

Як розповів начальник управління охорони культурної спадщини Василь Івановський, це пілотний проект з обліку та збереження пам’яток археології, який працює на Львівщині від 2008 року. Спочатку він здійснювався за кошти обласного бюджету, а вже з 2010 року – і за державні кошти. Фінансування з обласного бюджету – на рівні 150 тис. грн, а з державного – 250 тис. грн. «Львівська область стала першопрохідцем у цьому питанні. Планується потім запровадити цей проект на державному рівні», – каже Івановський. Разом з тим, він звертає увагу на іншу проблему – брак кадрів як археологів, так і пам’яткоохоронців. Їх не вистачає, щоб покрити весь той об’єм робіт, які необхідно робити на території області.

Кінцевий текст відозви до органів влади за підсумками цього круглого столу мають узгодити пізніше і направити у Львівську ОДА, у Львівську обласну раду і Міністерство культури.

Одна з основних тез звернення стосуватиметься того, що державними органами має бути чітко розроблена облікова документація щодо пам’яток археології, аби їх можна було при виявленні одразу вносити до державного реєстру і тим самим убезпечувати від подальшого руйнування несанкціонованими земляними роботами. «З цією метою передбачається створення реєстрів і паспортів на кожну пам’ятку археології, щоб її можна було ставити на державний облік, оскільки та форма, яка зараз існує, не відображає в повній мірі всі ті речі, які стосуються археології. Ця форма більше розрахована для архітектури», – пояснює голова Львівського обласного відділення Всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України» Тарас Милян.

Попередньо науковці прийняли рішення на місцевому рівні створити робочу групу, яка буде займатися питаннями інвентаризації пам’яток археології, їхнім узгодженням, зведенням реєстру, наданням робочої інформації всім зацікавленим сторонам. Ця робоча група має бути створена на базі всіх археологічних установ Львівської області.

Окрім того, археологи мають намір клопотати перед Львівською обласною радою про розроблення програми щодо реєстрації та паспортизації виключно археологічних об’єктів, щоб на її основі управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА на своєму рівні могло узгоджувати питання щодо фінансування й адміністрування.