Як білоцерківський поміщик боровся за польський престол

Білоцерківщина відійшла до Російської імперії. Розчарований Браницький безвиїзно жив у своїх володіннях до смерті 1819 року.

Білоцерківським поміщиком граф Ксаверій Браницький став 1774-го. Ці землі - одне з найбагатших староств Речі Посполитої - подарував король Станіслав-Август. Віддячив за те, що граф урятував йому корону. Бо за кілька років перед тим опозиція зібрала 10-тисячне військо й пішла на Варшаву. Якби до неї приєднався Браницький, доля короля була би вирішена. Але граф очолив королівську гвардію й розправився з повстанцями.

Король винагороджував свого рятівника маєтками, діамантами, орденами, званням генерала, булавою великого коронного гетьмана. Граф став найзаможнішою людиною королівства і другою - за впливовістю. І вирішив стати першим, тобто королем.

Як це зробити? У Речі Посполитій корону передавали не в спадок від батька до сина - короля обирав сейм (парламент). Браницький почав готувати ґрунт для свого майбутнього обрання: наїжджаючи з Білої Церкви до Варшави, вів таємні перемовини з депутатами сейму.

Але король пронюхав про наміри свого фаворита. І злякався, адже в коронного гетьмана вистачить грошей, щоб "зацікавити" не один, а десять таких сеймів. А Станіслав-Август втрачав популярність. Коли Росія, Австрія та Пруссія відкусили від Польщі чималі землі, він зробив вигляд, ніби не помітив, що території країни поменшало. А на закиди в зраді інтересів батьківщини відповів, що особисто йому потрібно стільки землі, скільки може вміститися під його трикутним капелюхом. Шанси рішучого й енергійного Браницького сісти на престол збільшувалися.

І тоді Станіслав-Август пішов на зміну державного устрою - записав до конституції нову норму: відтепер монарха не обиратимуть, влада стає спадковою. Сейм проголосував "за". Реформа ставила хрест на перспективах білоцерківського поміщика. Після смерті бездітного Станіслава-Августа коронують когось із його німецьких племінників.

Граф разом з іншими високопосадовцями присягнув новій конституції. І отримав портфель військового міністра - замість ліквідованої посади коронного гетьмана. Та повернувшись до Білої Церкви, оголосив мобілізацію. І повів військо на Варшаву - скасовувати конституційну реформу. Офіційно прикрився гаслами про необхідність "повернути Речі Посполитій свободу і законність". На підмогу запросив 100-тисячний російський корпус.

Станіслав-Август надіслав листа Катерині ІІ, своїй колишній коханці. Благав відкликати російських вояків і запропонував призначити спадкоємцем польського трону її онука. Цариця порадила королеві задовольнити вимоги повстанців.

Від конституційної реформи Станіслав-Август відхрестився. Це викликало обурення серед вояків, які його підтримували. Тож Варшаву претендент на престол захопив. Здавалося, ще мить - і Браницький стане королем.

Але вибори не відбулися. Бо господарем становища виявився російський посол у Варшаві князь Микола Репнін. Він спирався на 100 тис. багнетів. На вимогу посла Станіслав-Август залишив столицю і зрікся влади. Польщу розділили Росія, Австрія та Пруссія. Країна втратила незалежність майже на півтора століття.

Білоцерківщина відійшла до Російської імперії. Розчарований Браницький безвиїзно жив у своїх володіннях до смерті 1819 року.