Влітку 2012 року костел розібрали поляки для подальшого перенесення у львівській скансен “Шевченківський гай” – проте без їхньої згоди. До сьогодні вона не отримана.
Нагадаю, що у 2009-2010 роках “Дерев’яні храми України” в моїй особі виступали громадським партнером соціальної акції з порятунку цього костелу за кошти ТМ Pinotex. Що було зроблено і чому акція була зрештою заморожена.
Влітку 2012 року костел розібрали поляки для подальшого перенесення у львівській скансен “Шевченківський гай” – проте без їхньої згоди. До сьогодні вона не отримана.
На даний момент доля пам’ятки – під великим питанням. Детальніше про це – у нашому відкритому листі. На сьогодні я, як автор проекту “Дерев’яні храми України” та один з ініціаторів порятунку язлівчицького костелу, разом зі своїми однодумцями закликаю польську та українську сторони, у тому числі експертів та представників громадськості, небайдужих до цієї пам’ятки, негайно сісти за стіл переговорів і прийняти спільне рішення щодо того, де має постати відреставрований костел.
Лист оприлюднений 15 жовтня у ЗМІ та відправлений на розгляд наступним урядовцям: Міністру культури України Кулиняку М.А., голові Львівської обласної державної адміністрації Костюку М.Д., міському голові Львова Садовому А.І., начальнику Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної держадміністрації Потюку В.В.
17.10.12. Нова інформація по костелику в Язлівчику!
На підняту нами хвилю зреагували Міністерство культури, звідти подзвонили, мовляв, що ви тут галасуєте, всі дозволи у поляків є, і все робилося дуже професіонально, і більше того – існує лист-погодження від Шевченківського гаю, що костел взяти погоджуються. Але шановні – не треба було все це ховати за дверями кабінетів. І, зокрема, у такому разі у нас викл икають безмежне здивування заяви працівників скансену для преси, включно до 4 жовтня, про те, що вони не хочуть брати костел до музею. В результаті домовились, що в районі 25 жовтня буде скликана прес-конференція, де будуть присутні і представники польської сторони, і керівництво “Шевченківського гаю”, і урядовці, і представники громадськості. От і добре! Власне, саме до цього ми закликали у відкритому листі – щоб нам дали відповіді на запитання.
Чекаємо прес-конференції.
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ – ЗВЕРНЕННЯ
Дане звернення пов’язане з розбиранням дерев’яного костелу у селі Язлівчик Бродівського району Львівської області, проведеним влітку 2012 р.
Дерев’яний костел у Язлівчику, побудований у 1936-1937 роках – один з найяскравіших представників малочисельної групи дерев’яних костелів України. Він є унікальним зразком застосування стилю модерн до дерев’яної сакральної архітектури і не має аналогів ані в Україні, ані у Польщі, ані в іншій країні. Незважаючи на це, костел не мав і не має статусу пам’ятки архітектури. Довгі десятиріччя він занепадав, і про його існування знали лише поодинокі фахівці-архітектори. Популяризація цього об’єкту почалася з його включення у туристичний путівник О. Крушинської “Сорок чотири дерев’яні храми Львівщини” (К., 2007). На сайті “Дерев’яні храми України” тієї ж авторки було створено сторінку язлівчицького костелу, де наголошувалося на його катастрофічному стані й необхідності термінового порятунку.
2009 року до О. Крушинської звернулися представники торгової марки Pinotex, які хотіли провести соціальну акцію на користь якогось занепалого дерев’яного храму, і вона запропонувала їм костел у Язлівчику як такий, що не має шансів на державну реставрацію. Коштом ТМ Pinotex восени 2009 року під наглядом професійного реставратора були виконані консерваційні роботи, щоб захистити споруду від опадів. 2010 року фахівці з проектно-реставраційного відділу ДП УДПІ “Укрміськбудпроект” (Харків) і заступник директора з наукової роботи Державного науково-реставраційного центру консервації та реставрації пам’яток “Конрест”, канд. хім. наук Р. Гуцуляк провели попередні обстеження костелу й склали кошторис на архітектурну та інженерно-технологічну частини проекту реставрації. На жаль, виявилося, що деревина костелу сильно уражена грибком, що значно здорожчувало реставрацію, тому ТМ Pinotex змушена була відмовитись від своїх планів. Фоторепортаж та опис проведеної роботи представлені на сайті “Дерев’яні храми України” (https://derev.org.ua/lvivska/jazlivchyk_pinotex.htm).
3 березня 2012 р. у “Львівській газеті” вийшла стаття журналістки М.Іваник “Костел на валізах”. Приводом для публікації цієї статті стали наміри професорки “Гданської політехніки” Р. Цєльонтковської перенести костел до Львівського музею народної архітектури та побуту “Шевченківський гай”. Однак у статті було наведено й думку директора цього музею І. Косачевича: “…складається дивна ситуація: не обговоривши з нами доцільність перевезення костелу та його потрібність музею, вже вибирають місце, де можна було б його розташувати. Питання перенесення цієї споруди вже порушували. Однак тоді її забракували як музейний об’єкт. Я як директор ніколи не заперечую проти поповнення експозиції. Однак є вчена рада та фахівці музею, які вирішують такі питання. Має відбутися фахова дискусія. Якщо вирішать, що нам потрібен цей костел, то готовий його прийняти. Наразі жодного офіційного звернення не було і ніхто цього не обговорював “.
У тій самій статті було наведено й наші коментарі щодо вже проведеної роботи з порятунку костелу і міркування щодо доцільності його перенесення, але не до Львова, а у межах Бродівського району – його історичної батьківщини.
9 липня цього року, заручившись згодою громади села Язлівчик (яка вже давно показала своє ставлення до костелу, довівши його за десятиріччя до аварійного стану), невідома нам організація від польської сторони почала розбирання дерев’яного костелу. Про початок робіт не були поінформовані ані ми як ініціатори порятунку костелу у попередні роки, ані урядовці і громадський актив Бродівщини, ані Бродівський історико-краєзнавчий музей, ані львівська обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії і культури. Про розбирання костелу ми дізналися випадково, від очевидців, які побачили процес розбирання костелу на власні очі. На сьогодні костел повністю розібраний, дерев’яні елементи складені під дашком на тому місці, де він стояв, у Язлівчику(за цією територією ніхто не наглядає).
При цьому у статті, що вийшла на інформаційному порталі ZIK 16 серпня 2012 р., знову наведено коментар директора “Шевченківського гаю” І. Косачевича, де він стверджує, що не був поінформований, хто, коли і звідки перевозить до них цей костел. У коментарі IA ZIK він пояснив, що цим займається хтось з боку польського уряду. “Перемовини тривають десь впродовж двох років, та самим музейникам ніхто нічого не пояснює. І. Косачевич, власне, чув лише, що до Львова збираються перевезти костел з с. Язлівчик, та офіційно про це ніхто до відома його не ставив” – говориться у статті.
Язлівчицький костел є унікальною пам’яткою дерев’яної архітектури, і ми висловлюємо серйозне занепокоєння ситуацією, що склалася навколо нього, зокрема, якістю проведених робіт, збереженням костелу в розібраному вигляді й подальшою долею споруди. Дотепер ми не змогли дізнатися відповіді на цілу низку запитань, і тому ставимо їх публічно:
- яка саме організація, в особі яких саме фахівців проводила розбирання костелу?
- на підставі яких дозвільних документів виконувалися ці роботи? Хто підписав їх з української сторони, якщо такий документ взагалі існує?
- чому представники “Гданської політехніки” не поцікавилися результатами досліджень, проведеними до них, і думкою української ініціативної групи з порятунку костелу, що включає і експертів, і представників громадськості?
- як можна було розібрати костел для перенесення у “Шевченківський гай”, ще не отримавши офіційну згоду від самого музею?
- чи не стоять за спробами “нав’язати” костел музею “Шевченківський гай” наміри забрати його до Польщі, мотивуючи це “непотрібністю” костелу в Україні?
- в якому документі зазначено, хто несе відповідальність за виконання робіт, зокрема, за зберігання всіх елементів розібраного костелу, у т.ч. цінних елементів його оздоблення: різьблених дверей, кованих віконних ґраток, кованого хреста, дерев’яного вівтаря?
Ми щиро підтримуємо будь-яку ініціативу і українських, й іноземних організацій, скеровану на збереження архітектурних пам’яток, і хочемо лише, щоб така співпраця відбувалася на належному фаховому рівні й відкрито для громадськості.
Хочеться вірити, що наші побоювання є марними, і костел буде фахово, без втрати автентичних елементів відреставрований і зібраний, після чого отримає, нарешті, статус пам’ятки архітектури. Питання щодо місця, куди переносити цю пам’ятку, потребує, на нашу думку, конструктивної дискусії за круглим столом за участю експертів і представників громадськості, яким небайдужа її доля. Підкреслимо, що єдиним пріоритетом має бути збереження костелу як архітектурної пам’ятки, і не можна допустити, щоб цьому перешкоджали будь-які релігійно-конфесійні, політичні, конфесійні, комерційні або інші інтереси та амбіції.
Вирішити питання щодо реставрації і місця перенесення язлівчицького костелу треба негайно, оскільки для дерев’яної споруди є вкрай небезпечним тривале перебування у розібраному стані, без нагляду.
Автор проекту і сайту “Дерев’яні храми України” (derev.org.ua) Олена Крушинська, м. Київ
derevkhramy@gmail.com, тел. +38 099 604 82 68
Голова Телерадіокомпанії “Броди”, один із ініціаторів порятунку язлівчицького костелу Володимир Булишин, м.Броди
bulyshyn@ukr.net
Директор Бродівського історико-краєзнавчого музею Василь Стрільчук, м. Броди
bikm@ukr.net
Голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, член ICOMOS Андрій Салюк, м. Львів
lvivfoundation@gmail.com, тел. +38 067 772 9442
Автор інтернет-каталогу “Дерев’яні церкви Львівщини” (decerkva.org.ua) Віктор Громик, м. Львів
Начальник групи проектно-реставраційного відділу ДП УДПІ “Укрміськбудпроект” Денис Вітченко, м. Харків
denis_vitchenko@ukr.net
Голова Міжнародного товариства дослідження дерев’яних храмів і дзвіниць, член ICOMOS, член комісії з культурних пам’яток міністерства культури Чеської республіки Карел Куча, м. Прага
karel.kuca@gmail.com