Прецедент Ричарда ІІІ: сутичка між наукою і церковною етикою

...науковці намагаються виправдати монарха, жорстокий образ якого було створено Вільямом Шекспіром у його п‘єсі «Ричард ІІІ». Але чи варто?

Знайдені під парковкою Лестерської міської ради останки короля Ричарда ІІІ розділили британську спільноту на два табори. Відколи експертиза ДНК довела, що виявлений скелет належить Ричарду ІІІ – останньому з британських монархів, який загинув на полі бою, – навіть малі діти в Британії знають деталі життєвого шляху цього короля. Зокрема, науковці намагаються виправдати монарха, жорстокий образ якого було створено Вільямом Шекспіром у його п‘єсі «Ричард ІІІ». Але чи варто?

Як пишуть шекспірознавці, жорстокість і віроломство не відрізняли насправді Ричарда від його сучасників-монархів. Навпаки, його вроджене каліцтво – сколіоз хребта, який є ще одним доказом автентичності знайденого у Лестері скелета, – у контексті безжального і підлого оточення при дворі перетворило розумного королівського спадкоємця на людину з жорстоким характером, відповідним до «духу часу».

Вчинки Ричарда – підступні махінації та убивства – провокують наших сучасників на розслідування нерозкритих злочинів, приписуваних монарху. Прецедент дослідження останків Ричарда знову зробив актуальним запит до Вестмінстерського абатства, який різні організації подавали вже декілька разів. Йдеться про ексгумацію останків двох маленьких племінниць монарха, які зникли через два місяці після коронації Ричарда. Хроніки Тюдорів та Стюартів приписують Ричардові вбивство дітей.

Усі ці запити були відхилені Церквою Англії та королевою. Причиною відмови була споконвічна реакція церкви як охоронця етики на пошуки науки: «В абатстві поховано чимало останків, чия ідентичність є дещо сумнівною, включно з королем Ричардом ІІ. Дозволити ексгумацію цих кісток означає створити прецедент для подальших запитів».

Та не лише сам процес ексгумації хвилює церкву. Її представники піднімають інше етичне питання: що робити з останками, якщо вони виявляться останками НЕ принцес?  Поховати їх назад, знаючи, що це хтось інший? Перезаховати? І чи просуне ексгумація хоч трохи саме розслідування справи?

Противники цієї позиції вважають, що у випадку, якщо останки дітей не належать принцесам, існуватиме ймовірність, що викрадені діти не були убиті Ричардом. Але жодних доказів цей факт і справді не дає.

Тому вчора прес-служба Вестмінстера оприлюднила заяву, у якій сказано, що «недавнє виявлення останків Ричарда ІІІ не змінює позиції Абатства, відповідно до якої, останки двох дітей, що їх, починаючи з XVII ст., вважають останками принцес, тривожити непотрібно».