Про підслуховування сповіді

Чи бере Церква до уваги розвиток технічних засобів (також підслуховувальних)? Як має поводитися католик у разі, якщо його сповідь підслуховують, записують і використовують у комерційних цілях?

ПИТАННЯ: Чи бере Церква до уваги розвиток технічних засобів (також підслуховувальних)? Як має поводитися католик у разі, якщо його сповідь підслуховують, записують і використовують у комерційних цілях?

ВІДПОВІДЬ: Ще в декреті «Про засоби масової комунікації» («Inter mirifica») ІІ Ватиканського Собору стверджувалося, що технічні винаходи, які «людський геній за вподобанням Божим почерпнув із створеного світу», «якщо їх використовувати правильно, надають роду людському чималу допомогу», а саме - свідчить третій параграф декрету - «для всякої справи порятунку душ». Тому технічні засоби мають використовувати згідно з моральними нормами і гідністю кожної людської особи. Наприклад, засоби соціальної комунікації, зазначено в «Inter mirifica», повинні «свято дотримуватися моральних законів, законних прав та гідності людини». Те ж можна сказати й про інші технічні засоби, які не мають прямого стосунку до масової комунікації. Безумовно, використання підслуховувальних засобів для запису сповіді є тяжким порушенням морального закону і гідності людини. Автор запитання говорить про «використання у комерційних цілях». Не зовсім зрозуміло, що це означає в контексті сповіді, але, ймовірно, мається на увазі використання запису з метою шантажу або розповсюдження інформації.

Зрозуміло, це є тяжким моральним злом і порушенням таємниці сповіді, у дотриманні якої немає жодних винятків. Згідно з канонічним правом, духівнику, перекладачеві або якійсь іншій особі, яка випадково довідалася про гріхи зі сповіді, найсуворіше забороняється видавати особу, що кається, або використовуватися отриману інформацію. Згідно з каноном 1388, «духівник, який прямо порушує таємницю сповіді, підлягає відлученню за заздалегідь винесеним судовим рішенням» (тобто автоматично, без будь-якої постанови церковного суду). Якщо інші особи, які довідалися про гріхи зі сповіді, порушили таємницю сповіді, то вони також будуть покарані аж до відлучення від Церкви.

Таємниця сповіді є «Божественним правом», тобто ніхто, навіть Церква, Римський Папа, не мають права вимагати від священика, щоб він передав почуте на сповіді, навіть якщо це було б необхідним для порятунку всесвіту.

Причина таємниці сповіді в тому, що священик, який приймає каяника, діє від імені Бога, Який знає серце людини. Саме перед Богом постає грішник, уповаючи на Божественне милосердя. Якби каяник не був упевнений в тому, що священик не може розголосити зміст сповіді, то не було б довіри, потрібної для сповідання гріха. А, як відомо, сповідь смертних гріхів є обов'язковою для примирення з Богом.

Духівникові забороняється видавати таємницю сповіді «словами або яким-небудь іншим способом і з якої б це не було причини», свідчить канон 983. Відлучення від Церкви, якому автоматично підлягає священик, що порушив цю таємницю, може анулювати тільки Апостольський престіл. Причому таємниця сповіді стосується не тільки тих випадків, коли гріхи відпущені, але і всіх інших випадків: навіть коли священик не дав розгрішення через відсутність каяття.

Що стосується записувальних пристроїв при сповіді, то цю ймовірність теж взяла до уваги Конгрегація віровчення, яка оприлюднила спеціальну заяву 23 березня 1973 року. Її текст свідчить: «Той, хто блюзнірськи записує Таїнство Сповіді - як істинне, так і симульоване, - використовуючи будь-який технічний засіб, або ж публікує його зміст, або ж поширює отримані таким способом відомості, так само як і ті, хто формально цьому сприяють, відтепер піддаються відлученню latae sententiae» (без особливого рішення церковного суду).

23 вересня 1989 року Конгрегація віровчення видала ще один декрет з метою «захистити священний характер Таїнства Покаяння і захистити права священнослужителів і віруючих християн щодо друку цього Таїнства та інших таємниць, пов'язаних із сповіддю». Особливими повноваженнями верховного авторитету Церкви Конгрегація віровчення постановила, в додаток до сказаного в попередній заяві, що кожен, хто записує «сказане сповідником чи каяником, або поширює це через засоби соціальної комунікації, піддається відлученню latae sententiae».

Як має поводитися католик у разі, якщо його сповідь підслуховують, записують і використовують у комерційних цілях? - запитує автор нашого запитання. Звичайно ж, ситуація ця гіпотетична і малоймовірна. Якщо це все ж таки відбувається і віруючий не тільки стає жертвою незаконного підслуховування, але і жертвою шантажу, то треба заявити про це в правоохоронні органи, бо у більшості законодавств це є злочином проти особи.

Каяник має приступати до Таїнства Сповіді з максимальною довірою. Якщо є якісь підстави думати, що сповідь прослуховують і записують, то, напевно, можна порадити приступити до цього Таїнства таким чином: попросивши священика вислухати сповідь в іншому місці, за інших обставин або вибравши для цього іншого священнослужителя.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Сhristusimperat.org