Religion.in.ua > Версія для друку > Меджліс неправильно зрозумів курултай?

Минулої суботи вся увага країни була зосереджена на з’їздах партій, які висували кандидатів у президенти, і тому, на жаль, мало хто помітив, що головна подія дня відбувалася зовсім не в столиці, а в пофарбованому зеленою фарбою Будинку культури невеликого кримського райцентру Бахчисарай, який з XIV до XVIII століття був столицею могутнього Кримського ханства і, до речі, включав тоді й увесь Південь нинішньої України.

Однак з іншого боку, увага представників міжнародної громадськості, світової преси, була прикута не до Києва, а до Криму, оскільки майбутнє України цього дня залежало не стільки від кандидатур президентів, скільки від дискусії делегатів курултаю, який приймав історичні рішення про долю Криму, а значить — про подальшу ситуацію у світі, зокрема і відносини між Росією та Україною. Не розуміли цього, здається, лише у Києві. Про те, що кримські рішення для майбутнього країни важливіші за «парад президентів», свідчить простий факт: з Києва ніхто не апелював до ООН, тоді як з Бахчисараю цього дня пішли петиції і до ООН, і до ОБСЄ, і до Ради Європи, і до Києва, і до Москви.

Хоч як це дивно, але в умовах анексії Криму на з’їзд кримських татар, найчисленнішого проукраїнського об’єднання на півострові, приїхали президент Татарстану Рустам Мініханов, Глава ради муфтіїв Росії Рауль Гайнутдінов, вже було анонсовано зустріч Рефата Чубарова з Володимиром Путіним, однак з Києва — не тільки ніхто не приїхав, але й не чутно було, щоб хтось у Києві взагалі запросив Чубарова хоча б для бесіди. То хіба після цього дивно, що на курултаї виконувався лише гімн кримських татар, а гімн України, як це робили раніше, вперше за 23 роки не було виконано?

ЧЕТВЕРТА ДЕРЖАВНІСТЬ КРИМСЬКИХ ТАТАР

Значення VI курултаю кримськотатарського народу полягає в тому, що 29 березня 2014 року він проголосив створення (відновлення) вже четвертої в історії народу державності кримських татар. Слово «відновлення» не для краси — першим було Кримське ханство XIV—XVII століть, другим — Кримська народна республіка, проголошена І Курултаєм у грудні 1917 року, який ухвалив конституцію, державну символіку й оголосив себе парламентом, але незабаром був знищений більшовиками. У Сімферополі й до цього часу збереглася будівля, в якій працювала директорія. Третім — Кримська АССР 1921—1944 років, знищена в результаті поголовної депортації кримських татар з Криму. І ось — вчетверте курултай проголошує свою державність у формі національно-територіальної автономії. Делегати сам намір меджлісу, який наважився, нарешті, на цей крок, зустріли стоячи, тривалими оплесками й криками «Машалла!», і практично одностайно проголосували за запропонований проект.

ФОТО ЛЄНЬЯРИ АБІБУЛАЄВОЇ

Правове обґрунтування реалізації кримськими татарами права на самовизначення в постанові проведене докладно й бездоганно. У ньому йдеться про те, що курултай, в умовах, коли статус Криму було змінено насильницьким шляхом і без урахування волі корінного народу Криму, і що «народ, спираючись на загальновизнані норми міжнародних документів, що гарантують право на самовизначення. (далі йдуть посилання на документи — Авт.), оголошує про початок політичних і правових процедур щодо створення (відновлення) національно-територіальної автономії кримськотатарського народу на його історичній території — в Криму». При цьому курултай врахував всі нинішні кримські обставини — право корінного народу на автономію і самоврядування, повноцінну участь у політичному, економічному, соціальному й культурному житті держави свого проживання, а також і те, що, згідно з нормами міжнародного права, «військова діяльність не може проводитися на території корінного народу без його згоди або його прохання про це» (стаття 30 Декларації ООН про права корінних народів).

Рішення курултаю від 29 березня в цих умовах цілком виправдане. Базуючись на Декларації про національний суверенітет кримськотатарського народу, яку було прийнято II курултаєм кримськотатарського народу 28 червня 1991 року, він реалізує своє право на автономію. курултай доручив меджлісу «увійти у відносини з міжнародними організаціями — ООН, Радою Європи, ЄС, ОБСЄ, ОІС, Парламентами й Урядами держав з усіх питань забезпечення права кримськотатарського народу на самовизначення на своїй історичній території — в Криму».

Але тут і виникає головне питання — чи зрозумів взагалі меджліс суть тих рішень, які ухвалив курултай? Першими занепокоїлися цим самі кримські татари...

ЧИМ ПОЯСНИТИ УГОДОВСТВО МЕДЖЛІСУ?

А тут, на жаль, тон високий і патріотичний доведеться змінити на подив і розчарування. І його висловлюють не стільки сторонні спостерігачі, скільки самі кримські татари. Один з делегатів курултаю Сетья Казаков відзначає: «Повернувся з курултаю. Суперечливі відчуття. Безлад «у мові, думках, справах...». (Тут слід знати, що знаменитий кримськотатарський мислитель Ісмаїл Гаспринський заповідав кримським татарам «Єдність у мові, думках, справах...» — Авт.) Делегата збентежив той факт, що ключові фігури процесу — Рустам Мініханов, Рустам Теміргалієв, Равіль Гайнутдінов, Рефат Чубаров, Ленур Іслямов виявилися «пов’язані з ключовим словом «співпраця», хоча делегати очікували від меджлісу самостійності й вірності ідеалам курултаю. Ці відчуття були викликані тим фактом, що, обговорюючи порядок денний після ухвалення постанови про самовизначення, курултай здебільшого висловлювався проти співпраці з незаконним урядом і псевдо-Держрадою, але побоюючись того, що курултай ухвалить пряме рішення, що забороняє таку співпрацю, делегатів «переконали» доручити меджлісу самому вирішувати питання про роботу представників народу в органах влади Криму, які курултай вважає нелегітимними. Виступаючи в дебатах, кримськотатарський підприємець Ленур Іслямов прямо сказав, що вже готовий працювати «віце-прем’єром» у самопроголошеному кримському уряді.

Цілком очікувано, що наступного дня меджліс вже, нібито абсолютно легітимно, обговорював це питання. Й ухвалив рішення. Однак оголосив його не Чубаров, а ще до закінчення засідання «таємницю рішення» розкрила людина, що не має жодного стосунку до меджлісу... віце-прем’єр уряду Рустам Теміргалієв (?). Тим самим він «опустив» меджліс, давши зрозуміти, що його члени не ухвалюють рішення, а лише від свого імені «узаконюють» те, що їм диктує Рада міністрів, яку вони при цьому вважають незаконною. Як не дивно, проте за інформацією Рустама Теміргалієва, яка вже пост-фактум була таки підтверджена прес-службою меджлісу, віце-прем’єром було рекомендовано призначити... Ленура Іслямова (!), що запропонував сам себе, головою Рескомнацу — Заура Смирнова, що вже «приміряв» на себе, як виявилося, передчасно, посаду віце-прем’єра, віце-спікером псевдо-Держради — Ремзі Ільясова, головою комісії в ній — Сафуре Каджаметова.

Аналітики, з якими довелося спілкуватися з цього питання, говорять, що рішення меджлісу брати участь у органах влади, було ухвалене наступного дня після курултаю, швидше за все, прийняте воно було під тиском, і, можливо, з погрозами членам меджлісу й кандидатам у члени уряду, але з іншого боку, незалежно від цього, на практиці воно фактично анулює рішення курултаю щодо першого питання про проголошення самовизначення, оскільки віддає народ у владу незаконного уряду, налаштованого проти кримських татар. Влада досягла своєї мети.

Вийшло, власне, так, як і говорив один зі спостерігачів: «Знаючи, як вирішується національна проблематика в РФ, можна прогнозувати — від українців кримських татар відірвуть, а потім розведуть «як кошенят». Доля самого Татарстану показова — за Єльцина регіон міг собі дозволити не голосувати навіть за Конституцію РФ, але за Путіна їм заборонили навіть перейти на латиницю». Так і сталося.

В принципі, як виявилось, такий хід було закладено в деяких положеннях постанови курултаю ще з першого питання, з яким багато хто сперечався, однак змінити нічого не вдалося. Наприклад, єдиний делегат, що проголосував проти постанови, Ескендер Барієв, мотивував своє рішення саме незгодою з цим пунктом. Він же запропонував звернутися за допомогою до ООН, ОБСЄ, до Верховної Ради України, щоб рішення курултаю не були викривлені. Відомий журналіст Осман Пашаєв із цього приводу висловлював думку: «Я б прибрав формулювання «національно-територіальна автономія», а залишив би обтічне формулювання — «самовизначення Кримськотатарського народу на основі постанови ВР України про визнання кримських татар корінним народом України». Погодьтеся, це значно конкретніше!

Звичайно, ситуації, в яку потрапив глава меджлісу Рефат Чубаров, не позаздриш. З одного боку, його мотив можна зрозуміти, він щиро говорить, що шукає такі форми роботи, за яких небезпека для народу була б мінімальною. «Потрібно рятувати народ!» — це вагомий аргумент. Проте він не каже про неминучу співпрацю з нелегітимною і невизнаною владою. Є багато прикладів у історії, коли саме опір кримських татар давав і стратегічний, і тактичний виграш. Останній раз цього домігся, наприклад, Мустафа Джемілєв у серпні 2010 року, коли відмовився йти на змову з Януковичем. І через певний час влада сама відступилася. Це той випадок, коли обравши ганьбу, можна отримати і війну, і ганьбу. Порадитися саме з ним тоді було б не зайвим, шкода, що меджліс відмовився перенести курултай на декілька днів, і в такий відповідальний час Мустафа-бей опинився так далеко від свого народу.

БАГАТО ХТО ВПЕВНЕНИЙ, ЩО МЕДЖЛІС МОЖЕ ВИЯВЛЯТИ СЛАБКІСТЬ І НАДАЛІ

Думки Мустафи Джемілєва, визнаного морального лідера народу, курултаю явно не вистачало. Як розповідають у кулуарах курултаю, Мустафа-бей, передчуваючи недобре, намагався додзвонитися з Америки до ключових делегатів, однак зв’язатися не вдалося, а обіцянку меджлісу встановити з ним зв’язок по скайпу і вислухати його бачення, не було виконано.

Багато кримських татар переконані — нормально реалізувати їхнє право на самовизначення в Росії їм не дадуть, а реалізації його у складі України несамовито чинитимуть опір. Тому делегати курултаю з таким підйомом зустріли яскравий виступ старійшини національного руху Айше Сейтмуратової, яка відверто заявила, що свою державність кримські татари мають будувати разом з Україною.

Звичайно, одиничне рішення меджлісу ще не свідчить про повну зміну курсу, проте багато хто впевнений, що оскільки меджліс вже піддався тиску зі сторони, він може проявляти слабкість і надалі. Айдер Халілов пише: «Мені ще ніколи в житті не було так соромно за меджліс кримськотатарського народу! Просто очі подіти нікуди!».

Водночас мають рацію, напевно, й ті, хто вважає, що все дається не так просто і для реалізації ухвалених рішень доведеться ще і працювати, і боротися. Журналістка Леране Казакевич, наприклад, вважає: «Чекати «якогось дива», за яким все в Криму стане, як було до 27 лютого, не доводиться. Над цим ще працювати і працювати; по-друге, потрібно бути наївним, щоб вважати, що пропозицію Міллі меджлісу було прийнято 100% всього народу. Тому до кінця курултаю почалася жорстка дискусія... потрібно це припинити. Я не політик і не політолог, проте я — кримська татарка. Я пропоную наступне:

Перше — припинити суперечку. На нас дивиться увесь світ, українці сподіваються на нашу мудрість. Власне обговорення — теж показник того, що у нас немає культу особистості і є демократія. Друге — підсумковий документ курултаю не вважати підсумковим. Доопрацьовувати. Уточнювати навіть цей горезвісний аспект з присутністю кримських татар в держорганах влади, яку ми перед увсім світом не визнаємо. Я не кажу вже про можливість проведення референдуму всього народу. Третє — національна автономія. Я «за». Краще без України і без Росії. Самостійно. Але це утопія, напевно. І з-поміж «двох зол» я обираю Україну. Ну, не зможу я підтримати Рашку, яка відібрала життя двох кримчан, один з яких — мій сусіда Решат Аметов. Країна з гоп-стоп керівником. Не по дорозі, однозначно. Роботи дуже багато. Однак коли кримські татари байдикували? Увесь час працювали. Все тільки починається, друзі-співвітчизники!».

Day.kiev.ua