Папа підтримав Майдан, Україні потрібна християнська-демократія

На передодні виборів журналісти PoloNews вирішили зустрітись із провідний українським теологом та релігієзнавцем, доктором філософських наук Юрієм Чорноморцем та запитати про релігійний фактор у нинішніх перегонах.

- Ідуть нові вибори, і нове керівництво вже встигло провести яскраві зустрічі, пов'язаних владою і релігією - мається на увазі зустріч нового прем'єр-міністра на з Папою Франциском у переддень канонізацію двох Пап. На скільки я пригадую, наше керівництво дуже давно не зустрічалося з Папою, як із переважною більшістю закордонних представників взагалі. Яценюк є греко-католиком, не знаю правда на скільки послідовним. На скільки такі зустрічі актуальні для суспільства та України?

- Те, що Папа Римський зустрічався з прем'єр-міністр України - це великий знак. По-перше, це є знак симпатій до України, до її нового курівництва, я хочу нагадати,що Всеукраїнська рада релігійних організації і церков, тричі підкреслила, що легітимним в Україні є саме нове керівництво і навіть Патріарх Московський дзвонив Турчинову, а потім виклав це на своєму офіційному сайті, щоб показати, що він теж вважає, що це керівництво є легітимним. І відповідно загальна прихильність до нової влади пов'язана з тим, що сама католицька церква активно бореться за права всіх віруючих і невіруючих за релігійну свободу і за свободу взагалі, за гідність людини по всьому світі. І ми можемо сказати, що так звана друга хвиля демократії, яка колись прокотилася саме по католицьких країнах. В Іспанії, Португалії були скинуті фашистські режими, на Філіппінах диктаторський режим, а також режими в Південній і Центральній Америці. І все це пов'язано саме з переворотом католицької церкви. І ,до речі, деякі національно-демократичні революції теж пов'язані з католицької церквою, тому що вони були підтримані Папою Іоаном XXIII-ім,який як раз 27 числа канонізований і він не просто легітимізував новий порядок,який виник в результаті 1960 року, коли в Африці було оголошено більшість незалежних держав,але й він, власне, закликав підтримувати ці держави економічно, політично, щоб вони не були таким бідними, нестабільними. І ось це змагання за гідність людини, за права індивідуальні, особисті, колективні, воно є стрижнем соціальної доктрини католицької церкви, а соціальна доктрина є найголовнішим, що католицька церква говорить для сучасного світу, тобто виходить так, що мимоволі, що ті люди, які на Майдані відстоювали свободу, і привели цю нову владу до керівництва країною, ті люди відстоювали по суті те, що вимагає вчення католицької церкви. І Папа є абсолютно солідарним з принципами Майдану, і така підтримка Папи має не лише символічний характер у відношенні з іншими церквами, що це, так скажімо, священна влада може легітимізувати або погоджуватися з існуванням нової влади, а це підтримка однодумців. Те, що Арсеній Яценюк з радістю поїхав, спілкувався з Папою – це свого роду теж визнання, що країна підтримує ці ідеали, які підказує їй християнське вчення, людська совість, Декларація людини, їх буде підтримувати новий уряд , який збирається їх реалізувати у своїй діяльності. Увесь світ дивиться з надією, що це не залишиться тільки на папері, і права віруючих в Україні будуть захищені. Зокрема, через прийняття концепції церковно-державних відносин і що буде розширюватися співробітництво у трикутнику «держава-церква-суспільство». Це закладено в самій концепції державно-церковних відносин, наприклад, так як в Америці – свобода всіх релігійних організацій, співпраця з традиційними церквами, до яких відносяться не лише православні та греко-католики, а також і протестанти, євреї та мусульмани. І, можна сказати, що фактично це співпраця з Всеукраїнською радою церковно-релігійних організацій. Якщо концепція, так я к вона записана, буде прийнята, і прийняття є в програмі уряду Яценюка, це свого роду неформальний конкордат між Всеукраїнською радою церков і всіма церквами між якими є консенсус, державою і її громадянським суспільством. І цей неформальний конкордат міг би витягнути саме в такому форматі тому, що країна не може не скористатися енергією віруючих, тими залишками священної легітимізації, не можна не скористатися церквами як найбільшими організаціями громадянського суспільства. І країна потребує цієї церковної енергії та ідеологічної підзарядки. Ну, а церкви потребують співпраці, не лише забезпечення прав віруючих. Скажімо, діти віруючих батьків мають право вивчати релігію в школі згідно з Декларацією прав дитині і це право має бути забезпечене державою. Чому не перейти від правозахисної логіки до логіки співпраці? Адже це вигідно самій державі, щоб про християнство цій дитині розповіли нормальні перевірені викладачі. Відповідно ця співпраця життєво необхідна Україні сьогодні. Я би додав, що неможлива і російська модель теж, що може бути превілегільована церква або декілька церков, які б зайняли виключне становище і конкордат був би виключно з ними. Неформальний конкордат може бути виключно з усією Всеукраїнською радою церков релігійних організацій. І також має бути консенсус громадянського суспільства, держави, самих 19 церков релігійних організацій. Цей конкордат вже визрів і перезрів, і необхідна лише політична доля, щоб його здійснити. І тоді Україна може бути успішною.

- Релігійний фактор у виборах президента, що з'явився у рекламі. Хтось молиться справами, хтось займається самопоміччю. Це ренесанс релігії, чи це просто данина подіям, які відбулися в Україні?

- От, наприклад, Коновалюк належав до явно російсько-орієнтованих сил, що вони могли там пообіцяти? «Покращення сьогодні», або, наприклад, «Почую кожного». Але ніхто так і не почув. І фактично людям нічого запропонувати, нічого сказати, що ми відстоюємо ось такі ідеали і принципи. І вони починають згадувати, що можна спекулювати на релігії. Напряму українським патріотом у нього бути не виходить, а прямо ставати російським теж не вихід, ось і приходиться обирати такі лозунги. При чому на цих виборах жодного з кандидатів Українська православна церква не благословляла.

- А це є плюс чи мінус?

- Аполітичність церков – це плюс. Вони підтримують думку, що не можуть взаємодіяти з жодними політичними партіями, як із лідерами,які претендують на президентство. Але ми можемо підтримувати громадянське суспільство, державну владу, і тим самим залишаємо за собою право критикувати. Церкви зайняли позицію, що вони нагадують про принципи як правильно необхідно йти на вибори, що на виборах треба керуватися деякими принципами, ідеалами,а не зважати на менше чи більше зло, або егоїстичними роздумами. А намагання спекулювати на релігійності було і буде. І тут я розрізнив би такий етап, що традиційно на релігій намагалися спекулювати з двох боків, як і з російських сил, так само ми бачимо це в рекламі Коновалюка, який сфотографувався на фоні Української православної церкви, а не,скажімо, на фоні Софіївської церкви або іншої. І тоді виникає питання:чи може бути така реклама успішною? Звичайно ні, не може. На відміну від Української православної церкви, відвідувачі якої є різнопартійними і не пов'язують релігію і політику. В кращому стані є інші церкви, які не мають серед відвідувачів російськоналаштованих людей. Наприклад, такий східний кандидат, як Добкін, уникає цього, так само як і Юлія Тимошенко. Соціологічно вловлюється, що більшість людей навіть тих, хто ходить в церкви, починають говорити, що вони є просто християни. Існує така теза, що чим більше люди оцерковлюються, тим більше вони починають говорити, що вони належать або до Московського патріархату, або належать до Київського, або автокефалісти. А зараз люди починають цінити цю ідентичність, що всі вони християни.

- Тоді питання пов'язане з тим, що є два яскраво виражених правих кандидати, і лівий фланг, як завжди, невідомо ким представлений. І ці праві кандидати є гіперрелігійними. Питання в тому, чи буде поява справжніх лівих і чи праві дійсно почнуть експлуатацію релігійного фактору у його антиклерикальному виданні.

- Ні, ні, в Україні такого не буде, це можливо, наприклад, в Польщі, в Європі. На сьогоднішній момент у нас це неможливо, але можливо у Росії. Ці тенденції до Майдану наростали, з'являлися нові ліві, і ця нова ліва загроза для церкви настала. Зараз її практично немає. Наразі дані дії церков не загрожують їм. Якщо вони і на далі будуть викладати християнську, а не православну етику, то і ,відповідним чином, це буде нормально сприйматися суспільством. А от політикум не зовсім готовий, він більше боїться релігійного фактору. Україну можуть витягнули лише разом держава, громадянське суспільство і церква.

- До Київської міської ради йде Галицький проект «Самопоміч». Це ідея релігійного контексту, і при тому людини, яка користується довірою громадян свого міста.

- Так, я нагадаю, що «Самопоміч» мера Садового, який висувався від християнських демократів, вперше, як йшов на вибори, ця організація є християнською і демократичною. І те, що вона починає приймати участь у виборах не лише у Львові є позитивним знаком. Тим паче, вона є популярною за соціологічними опитуваннями в центральній Україні. Якби об'єднати християнсько-демократичну ідею, об'єднати моральні ідеали у християнському суспільстві, тому що Україна до цього дозріла, а не до саме спекуляції християнською ідеєю. Я вважаю, що це було б добре, це могло б стати додатковим фактором у трикутнику «церква-громадянське суспільство-держава».

Рolonews.in.ua