Religion.in.ua > Українські > Жива традиція богослов’я в Україні: Опрокинення гіпотез
Жива традиція богослов’я в Україні: Опрокинення гіпотез29 05 2014 |
Кожна епоха у історії українського народу відзначається своєю духовною культурою, оскільки є серцем, що дає йому життя та витривалість. Кожна епоха у історії українського народу відзначається своєю духовною культурою, оскільки є серцем, що дає йому життя та витривалість. Плекання духовної культури не може бути поза Церквою, але відбувається у її лоні, вона живить людей «ліками безсмертя» - Євхаристією, зумовлює весь простір і час для освячення та спасіння народу Божого. У такому середовищі кожна людина йде шляхом богопізнання. Прикладами цього можуть нам послужити – літургійна молитва Церкви, проповідництво та святе життя людей. Щодо святості, зазвичай, у декого можуть постати запитання, проте вона випрадовується, ликом святих українського народу. Богослов «народжується» тоді, коли він починає розглядати все з позиції любові. Від любові починається той хто здатний до творчого, особистісного пізнання. Богословське пізнання можливе, тільки за умови, якщо людина самоокреслюється у відношенні до Бога та до інших людей. Любов яка перебуває у богослові не може бути «я», а зі своєї природи є «Ти», позаяк богослов є реалізованою особою, що знайшла вже своє місце у Бозі, як дателеві всіх дібр. Життя людини-богослова є динамічним, бо запрошене до участі у житі Божому. Живим українським богослов’ям є його святі, мученики як носії Духа Святого, який відкривав, відкриває та відкриватиме «духовні очі» до споглядання Божої слави у світі. Традиція Київської Церкви не те, що не знала, як такого схоластичного богослов’я, проте, як Східна Церква, ставить більш акцент на молитовне життя – аскетичне та споглядальне. Таку поставу «Марії» (Лк.10, 38-42) тієї котра слухає, вдумується у істини Божого промислу, займає Українська Греко-Католицька Церква і в часи її переслідування. Основне ядро Церкви – Євхаристію звершують священнослужителі, збираються вірні – Церква молиться, а отже, не втрачає своєї ідентичності чи осіб, котрі чигають у богопізнанні. Важливим завданням для богослова, як наслідника Передання - вміти задати богословського тону у конкретну епоху, скерувати потік подій у християнське русло. Повернутися назад |