Лефевристи і православні

Всі міжправославні конфлікти в Україні мене завжди спонукають провести одну паралель (я написав колись статтю про це в "Патріярхаті"). В Католицькій Церкві є схизма Лефевра (SSPX). Так, щоб уявити собі співвідношення пропоную стастику: Католицька Церква це 1,25 мільярда вірних. SSPX, це в максимум кілька сот тисяч. (Разом SSPX і FSSP (це братство, яке повернулось до Католицької Церкви) мають приблизно 1 мільйон вірних). Конфлікт між Католицькою Церквою і SSPX є куди глибший, ніж між православними в Україні. SSPX (сьогодні там є 4 єпископи) фактично протиставили себе Вселенському Собору. Що робить Католицька Церква? Папа Бенедикт XVI знімає екскомуніку (відлучення) з цих єпископів і розпочинає діалог, йдуть дебати, погодження/не погодження з дуже серйозних питань, які стосуються соборових постанов(!). Що ми маємо в Україні? Щиро кажучи, конфлікт навіть важко назвати церковним (є певні екклезіологічні моменти, але проблема в тому, що вони не з'ясовані в Православній Церкві загалом, а не лише в Україні). Конфлікт політичний, конфлікт культорологічний, конфлікт ідентичностей.

Поза церковним спілкуванням опиняються мільйони вірних, їх чисельність перевищує кілька православних Церков разом взятих. Цим людям відмовлено у праві визнання їх Таїнств чи й взагалі у християнському імені. Діалогу немає, хоч проблемні питання в порівнянні з схизмою Лефевра, це суцільна мізерія. На єпископів накладена найсуворіша заборона (яку тільки можна придумати), такої форми Католицька навіть не знає (!). Серед вірних (які й не розуміються на різних екклезіологічних тонкощах) плекається ненависть і т.п. Не має навіть спроби подолати "мову ворожнечі", окрім дрібних, фактично приватних, висловлювань. А чи є взагалі бажання вести діалог?

В мене вже давно враження, що в РПЦ зацікавленні саме в такій конфігурації Православ'я в Україні. Конфігурації тотальної ворожнечі і відсутності діалогу. Не має навіть бажання його вести. Власне чому я писав про випадок лефевристів, бо це приклад того, коли є щире бажання подолати розділення і дуже реальні кроки на зустріч. Кроки сильнішого в бік слабшого, "фора", поступка і т.п. (Зняття екскомуніки в православному контексті було б визнанням ієрархії і Таїнств відповідно). Тому, так виглядає, що діалогу не буде поки Православні Церкви не виснажаться до "нуля", коли секуляризаційні процеси зламають їм хребти, коли суспільна думка впаде до плінтуса. Але чи не буде запізно?

Risu.org.ua