Коляда у перерві між обстрілами

Підготовка до волонтерського вертепу на передову 12-14 січня 2015 року, (який став 11 за рахунком нашою поїздкою) тривала майже місяць.

Наша волонтерська група "Народна самооборона Львівщини" зуміла на свято Василя організувати вертепи з дійством у 10 точках дислокації наших Героїв на передовій. Невідомо, що від нас чекали більше - необхідної амуніції, інструментів і автодеталей чи частинки дому у вигляді дзвінкої колядки, разом (як кажуть у рідному Закарпатті) "з кумедійов".

Підготовка до волонтерського вертепу на передову 12-14 січня 2015 року, (який став 11 за рахунком нашою поїздкою) тривала майже місяць. І ролі вчили завзято, осучаснено написані КВКашниками, і 2 тонни м’яса поруч з усім необхідним збиралися по усій Львівщині майже три тижні. Проте, обстановка на театрі фронту, яким традиційно опікується наша волотерська група (Станиця Луганська - Щастя - оборона на Бахмутській трасі - Лисичанськ - Сватово - Старобельськ) саме в ці січневі дні стала вкрай складною. Комбати, з якими ми традиційно спілкувалися останній тиждень перед поїздкою, намагалися по доброму відмовити нас від цієї затії. Проте 16 відчайдухів, волонтерство для яких стало невід'ємною частиною життя, з 20 тоннами води, 10 тоннами продуктів, швидкою для медиків в Селидове і 2 бусами вже було не зупинити.

Після традиційної доби, котра йде на добирання і перевантаження на складі, вирушили на Тошковку, котру обстрілювали увесь тиждень перед тим та й у день прибуття, де й дали першу виставу волонтерського вертепу. Вже там нас всерйоз відмовляли йти на Кримське, по якому російські терористи гатили ще завзятіше. Зв'язку телефоном не було з початку дня. Комбат у Тошковці переконував: залиште генератор і найнеобхідніше - завеземо самі, у вас же дівчата. Але якраз самі дівчата, що грали у вертепі роль Пастушка, Ангела і Ангели Меркель на такий варіант категорично не погодилися. Вирішено було йти на Кримське в перерві між обстрілами. Так до нього вдалося добратися лише затемна.

Вам доводилося коли-небудь колядувати в підвалі, обладнаному під бомбосховище? Іншого місця у Кримському, де лише на кілька годин стихли обстріли, не було. Радощам хлопців не було меж - про дизель, генератор і копчене мясо мало не забули. Більше ніж години у розпорядженні ми не мали - у всякому випадку так попереджала розвідка. Тож вже за 1,5 години ми вже поверталися у напрямку Лисичанська. Там ми дали цілі три вистави вертепу по місцях дислокації трьох наших львівських батальйонів. Ось тут, в Лисичанську, ми вперше розгледіли сльози на очах наших Героїв (які у подальших виступах помічали постійно) - освітлення дозволило. Біля 23 години стартонули на власний табір. На блокпостах постйно доводилося підтверджувати львівське походження - у цей час місця там безлюдні і без будь-якого руху транспорту.

На другий день першою точкою була Станиця Луганська. На доїзді до неї зустріли УРАЛ львівської 80 ОАБр, який підірвався на фугасі за півгодини хвилин до нас. На щастя, хлопці залишилися живі. Про це ми дізналися вже увечері, від командира батареї Володимира Л. "Сталінград", а так називають блокпост на в'їзді в Станицю Луганську, справив на наших дівчат незабутні враження.

На місці дислокації батальйону патрульно-постової служби "Львів" подивитися на вертеп зібралося маже півсотні бійців. З ними разом радів і Герой Тарас Дорош, боєць, з яким наші колядники зналися по громадській діяльності. Ніхто не міг подумати, що наступного дня куля ворожого снайпера наздожене його. В нашій пам'яті Герой залишиться таким, як ми його бачили востаннє - підтягнутий і усміхнений!

А далі було Щастя. А далі… Ви колядували коли-небудь просто в полі, під місячним сяйвом, у півголоса? У костюмах вертепу і без можливості навіть скористатися ліхтариками - так нам наказали наші розвідники. При виїзді на льоду довелося добряче поштовхати наші машини - спалахи на горизонті підбадьорювали нас робити це хутчіше.

Далі були ще дві точки нашої 80 ОАБр. Там нас, особливо наших дівчат, добре знали – до офісу у Львові на Шота Руставелі 2 чимало з бійців приходило отримати амуніцію.

А сам старий Новий рік ми зустріли у Старобєльску. Серед Героїв частини, котра нас погодилася прийняти, виявилися навіть ті, котрі перемагали у пісенних і віршованих конкурсах. Було вирішено пройтися нічним Старобєльськом з колядою. Проте і тут наші Герої попередили нас - три дні тому саме в цій місцині підірвали саморобний вибуховий пристрій. Тож колядувати прийшлося у супроводі автоматників - навіть у здавалося б глибокому тилу.

Зранку нам довелося розділитися. Частина вирушила на Сватове, де дала останній виступ вертепу нашим авіаторам. А дві машини стартонули в Селидове, куди відвезли швидку львівським медикам сектору Б, котрі обслуговують напрямок з АД. Вже наступного дня ця машина перевозила шістьох поранених кіборгів на Дніпропетровську лікарню.

Назад поверталися поїздом, оскільки весь транспорт роздали. Часу обговорити наступну поїздку було вдосталь.

І до неї ми вже почали готуватися. Усі члени вертепу: Путін, двоє Сєпарів, Кіборг, двоє Пастирів, Ангел, Смерть, Чорт, Меркель, Обама, Туск і звісно Жид.

Бо перемогу ми далі маємо наближати разом, кожен на своєму місці.

Христос хрещається!

Слава Україні!

 Олександр Ганущин
Депутат Львівської обласної ради

Вlogs.lb.ua