Угорська етноспільнота/Hungarian ethnic community

Зайшли до римсько-католицької церкви Святого Георгія. Спілкувалися зі священиком. Він розповів, що основна частина його пастви – це угорці. Тож більшість служб ведеться угорською та рідше словацькою та українською мовами...

Угорці Закарпаття: патріоти України, що розмовляють мадярською мовою

Довгожителі-угорці, що мешкають у Закарпатській області, такі, яким років по 100, за своє життя побували громадянами п'яти країн. Вони звикли до змін. І до того, що сусіди різних національностей завжди ставилися один до одного толерантно.

Звичайно, було різне. Так пан Юрко з Ужгорода, власник угорського готелю «Мала штація» та кафе-музею «Під замком» каже, що його батьки під час Другої світової воювали по різні сторони фронту. Мати, українка, – за Червону Армію. Батько, угорець, – у складі військ Гітлерівської коаліції. Політика їх розділила, а життя поєднало. Змішаних родин у Закарпатті взагалі дуже багато. Гарний доказ відсутності етнічних протиріч.

Угорці (або мадяри, як вони себе називають) в той же час тісно тримаються один одного. Оберігають свою культуру. 95% рідною мовою називають угорську – і здебільшого спілкуються саме нею. Хоча майже всі також володіють російською і українською.

Про це все ми дізналися під час нашої мандрівки до мадярів Закарпатської області - вона подарувала чимало приємних зустрічей.

Де угорці – там два прапори

Загалом, за даними останнього перепису населення України (2001 рік), у нас проживає 156 тисяч угорців. З них 152 тисячі – у Закарпатті. Зараз ці цифри менші. Нестабільна ситуація в Україні, безробіття та низькій рівень життя змушує населення області шукати роботу за кордоном. Багато угорців поїхали працювати в Угорщину. Частина там і залишилася.

Кажуть, що землі, на яких вони живуть, – їхня історична батьківщина. Предки українських угорців заселили Закарпаття більше 11 століть тому. Зараз тут, на українській території, є близько 80 сіл, де більше половини населення – мадяри. А у Берегівському районі вони складають 3/4. Місця компактного проживання здебільшого скупчені поблизу кордону з Угорщиною. Місцеві жителі часто їздять до сусідньої країни. Навчаються там, проводять час з друзями, ведуть бізнес.

Втім, і в самій Закарпатській області діє близько 100 шкіл та 100 садочків, де дітей навчають угорською. Є 87 бібліотек з книгами цією мовою. Угорською викладають в інституті імені Ференца Ракоці ІІ та медичному училищі – обидва знаходяться у Берегово. Є угорський факультет в Ужгородському національному університеті.

Майже на всіх адміністративних будівлях, школах, дитячих садочках в мадярських селах висять два прапори – України і Угорщини. Назви населених пунктів, а також інші написи нанесені двома мовами.

Войовнича скульптура і добрі люди

Угорці – це 7% від населення Ужгорода. Тобто близько 8-10 тисяч людей. Місто гарне, затишне. Гуляючи його вулицями, можна побачити пам'ятник угорському поету і революціонеру Шандору Петефі. А в Ужгородському замку – монумент, що зображає Турула – міфічного птаха, схожого на сокола чи орла, який тримає у дзьобі меч. Це символ знайдення батьківщини угорським народом.

Турул – уособлює войовничість, якою ще здавна прославилися мадяри. Але люди, з якими ми спілкувалися, навпаки дуже привітні та дружелюбні. Наприклад, пан Юрко, про якого ми вже згадували. Будете в Ужгороді, обов'язково завітайте до його кафе-музею «Під замком». Це справжній музей історії угорців Закарпаття – на поличках стоїть багато старовинних речей. Тут дуже затишно, подають страви національної мадярської кухні. Можна почитати місцеві угорські газети. Ресторан – місце зустрічі місцевих художників, письменників, музикантів і інших творчих людей. Тут часто звучить музика, проходять невеличкі концерти. Пан Юрко каже, що до нього телефонують джазмени з Угорщини - питають, чи можна приїхати, зіграти. Він каже, що не проти, але за однієї умови – щоб було безкоштовно.Адже люди, у яких немає грошей сплатити за вхід, також матимуть можливість долучитися до мистецтва .

Патріотичне угорськомовне ТВ

Побували в угорській редакції Закарпатської державної телерадіокомпанії. Вона працює з 1974 року. Тут розповіли, що випускають в ефір щоденний випуск новин угорською мовою та два 40-хвилинні тележурнали на тиждень. Тут же готують програми на радіо. Співпрацюють з Першим каналом угорського телебачення.

В новинах розповідають не лише про життя закарпатських угорців – висвітлюють загальнодержавні теми, у тому числі ситуацію в зоні антитерористичної операції на сході України, де відбуваються військові дії. Говорячи про солдатів української армії, кажуть: «Наші воїни».

В угорській редакції нам розповіли, що зняли документальний фільм про Майдан у Києві, який виграв декільканагород на фестивалях.

Про етнічну ситуацію у самому регіоні в угорській редакції редакції кажуть так:

- Тут абсолютно тихо, мирно, толерантно.

Журналісти розповіли про фестиваль «Мій рідний край», який проводять на Закарпатті, залучаючи до участі і національні меншини.

Веселий бетлегем та смачні бейглі

Зайшли до римсько-католицької церкви Святого Георгія. Спілкувалися зі священиком. Він розповів, що основна частина його пастви – це угорці. Тож більшість служб ведеться угорською та рідше словацькою та українською мовами.

Майже всі угорці – католики. Як вони святкують Різдво, ми побачили у селі Холмок, що під Ужгородом. Тут нас радо зустріла пані Зіта – вчителька у місцевій школі. Вона розповіла про традиційні святкові страви – бейглі (рулет з маком тагоріхами)та різдвяну юшку (з рибою в Угорщині та з квашеною капустою на Закарпатті).

В селі Есень одягнені в різдвяні костюми підлітки показали, що таке вертеп по-угорськи. Називають його «бетлегем». Молодь ходить, співаючи, від хати до хати з дерев'яним будиночком, куди господарі кладуть гроші, солодощі та гостинці. Традиційні новорічні пісні сильно відрізняються від українських. Але щось спільне у мотиві та  стилі виконання все ж таки є.

В Есені побували у місцевому культурному центрі – тут проводить репетиції танцювальний ансамбль, є бібліотека. Книги в більшості угорською, але є є книги, де матеріал викладений двома мовами – українською та угорською. Найпопулярніші – Тарас Шевченко, Леся Українка тощо. В бібліотеці доводиться вимикати телефон – до кордону 200 метрів, спрацьовує роумінг.

Проблеми – безробіття і безчесні політики

В Ужгороді поспілкувалися і з народним депутатом, угорцем за національністю Василем Брензовичем. Він приїхав зі столиці додому на свята.

- Найбільша проблема угорців Закарпаття – це безробіття, – каже Брензович.

Депутат зазначив, що ця проблема стосуються не тільки  мадярської спільноти, а загалом усього населення краю. Про загальну атмосферу співжиття різних національностей – каже, що дуже толерантно.

Депутат сподівається, що Україна вийде з військової, політичної і економічної кризи сильнішою, ніж була. Наголос ставить на тому, що для загальної злагоди велике значення має те, як почуватимуться національні меншини.

- Адже Україна багатонаціональна, – каже він.

Загальне враження від поїздки таке, що усі наші співрозмовники не перебільшували, говорячи про мир і толерантність, що панують у Закарпатті. Жодного напруження не відчувається. Хоча, знаємо, що у ЗМІ час-від-часу випливає тема «угорської проблеми».

- Ці антагонізми між угорцями і українцями, які видумали політики, вони взагалі не існують, – каже пан Юрко, власник кафе-музею «Під замком». – Ми всі живемо мирно. У мене жінка українка. Одні наші діти ходять в українську школу, інші – в угорську. Тут усе добре.

Пан Юрко називає закарпатських мадярів патріотами соборної держави.

- Серед тих, хто загинув у війні на Донбасі, є чимало наших земляків-угорців, – каже він.

Gurt.org.ua