Говоримо з габаном (тобто з членом ради синагоги) Йосефом Асманом...
Немає в Україні національної меншини зі складнішою історією взаємин з українцями, ніж євреї. Втім, на будь-якій території, де вони проживали, доля цього унікального народу складалася драматично.
Безхмарним сусідство українців і євреїв не назвеш. Були і сльози, і кров. Але все в минулому. І тепер, після кількох хвиль еміграції євреїв на історичну батьківщину, пішов зворотній процес – частина з них повертається в Україну. Одна з причин – тут багато вільних ніш для бізнесу. Друга – низький рівень антисемітизму.
В Україні з давніх-давен
Вихідці з Ізраїлю з'явилися на українських землях задовго до того, як місцеве населення, слов'яни, прийняли християнство. Займалися торгівлею і ремеслами. Вже за часів Київської Русі їх було досить багато. У самому Києві, зокрема, як стверджують історичні джерела, були навіть єврейські квартали.
У XIII-XVI сторіччі в Східну Європу почали мігрувати євреї із Західної. Причина – релігійна нетерпимість, інквізиція, етнічні чистки. Зокрема це бурхливо проявилося в Іспанії, де іудеїв було особливо багато. На території Речі Посполитої євреї знайшли нову батьківщину. Багато з них оселилися на землях сучасних західних і центральних областей України.
Жили вони тут відокремленими громадами – берегли свою віру і традиції. Торгували й займалися ремеслами. А ще – лихварством, і в цьому одна з причин антисемітизму. Багато українців та поляків потрапляли в боргову кабалу, тому під час бунтів, заворушень і воєн євреї часто ставали жертвами погромів. Друга причина – релігія. Іудаїзм сприймався православними і католиками як щось вороже християнству. Мовляв, саме предки євреїв розіп'яли Христа.
Влада Речі Посполитої та Російської імперії обмежила права євреїв. Їм заборонялося займати адміністративні посади, навчатися в університетах, володіти землею, інше. Опинившись у такій ізоляції (які вони, в тому числі, створювали і зсередини) єврейські громади в Східній Європі досягли дуже високого рівня розвитку і культури. У центральній Україні виникло одне з найбільш потужних і впливових сучасних напрямків іудаїзму – хасидизм. Священними місцями для всіх хасидів світу є Меджибіж (Хмельницька область) та Умань (Черкаська область). У таких містах як Житомир, Вінниця, Умань, Проскурів, Новоград-Волинський, Коростень, Овруч, Бердичів євреї становили більшість населення.
Кривавою і складною видалася для євреїв України перша половина XX століття. Під час Голокосту, тобто геноциду, який влаштували іудеям німецька влада в роки Другої Світової, на території Україні було винищено за даними з різних джерел від 1,5 до 2 мільйонів євреїв. Хто вижив згадує ті часи, як суцільний жах. Багатьох євреїв рятували українці, ховаючи їх у себе в домівках – з ризиком для власного життя. Згодом цих сміливців з добрим серцем стали називати праведниками миру. В Україні лише офіційно це звання отримало 2 472 людей.
Створили свій світ
За даними перепису населення 2001 року, євреями в Україні себе назвали близько 100 тисяч людей. Найбільші громади – в Одеській і Дніпропетровській областях. Але в цілому представники цього народу живуть у всіх регіонах країни. Діє близько 600 єврейських організацій, що фінансуються як зарубіжними фондами, так і заможними українськими спонсорами. Сфери їхньої діяльності різні – від курсів івриту до підтримки людей похилого віку і нужденних. У 2012 в Дніпропетровську відкрився один з найбільших єврейських центрів у світі - Менора. У кожному великому місті є синагоги і школи, де виховують згідно іудейських традицій і навчають івриту. Плюс - годують тільки кошерною (тобто правильної з точки зору Тори) їжею.
Одна цікава риса. Єврейських організацій в Україні багато. Вони різні, з різним лідерами. Релігійна структура теж строката – представлені всі напрямки іудаїзму. Але тим не менше вони все триматися один одного, підтримуючи і допомагаючи.
Центральне місце в усіх громадах займають синагоги – молитовні будинки. Це не просто храм, а місце збору, спілкування та взаємодопомоги. Щодо останнього – цьому у євреїв варто повчитися усім іншим народам. Наприклад:
- У нас дуже багато благодійних проектів, – каже член правління Дніпропетровської єврейської громади Олег Ростовцев. – Є будинок для літньої людини, де живуть люди, які пережили Голокост, війну. У нас є програма підтримки всіх пенсіонерів, людей з особливими потребами. У нас існує величезна програма для дітей, кілька дитячих садків, духовна школа.
Кошти за словами Ростовцева на ці програми надають члени опікунської ради єврейської громади та спонсори. На деякі проекти рядові члени громади збирають гроші самостійно.
Живемо в мирі
У Києві діє не менше семи синагог. Найбільша з них – імені Бродського.
Говоримо з габаном (тобто з членом ради синагоги) Йосефом Асманом. Він виріс в Ізраїлі, приїхав в Україну 19 років тому. Його батьки вихідці з нашої країни. Каже, що у себе на батьківщині він із батьками вдома говорив російською, а на вулиці – на івриті. Зараз живучи в Києві зі своєю дружиною і дітьми, навпаки, в будинку говорить на івриті, на вулиці – російською.
- Наша мета, щоб євреї, які живуть на Україні, могли жити за єврейським традиціям, по Торі, – говорить Асман.
За словами Асмана, в Україні зараз практично ніщо не заважає євреям бути самими собою. У всіх, хто має єврейську кров і хоче жити як єврей, є така можливість. Як правило, для цього просто достатньо прийти в синагогу.
Його підтримує Олена Кирилюк, керівник дитячого центр «Анафім» при синагозі Бродського.
- Україна – це країна, яку багато євреїв вважаю своєю другою батьківщиною, – каже вона. – Не дарма тут дуже багато було завжди праведників єврейських, на могили яких приїжджають з усього світу. Це дуже благодатна земля. Казати, що тут ми відчуваємо себе некомфортно, я не можу.
З приводу антисемітизму Олег Ростовцев, член правління Дніпропетровської єврейської громади, каже, що в кожній країні є різні люди, але не варто робити висновок про все суспільство, дивлячись на ненайкращих його представників. Мовляв, це як палички Коха – бацили є в кожному організмі, але це не означає, що кожна людина хвора на туберкульоз.
- З моєї точки зору будь-які заяви, що в Україні є якась небезпека, якісь некомфортні умови для євреїв та інших національних меншин - це чутки та домисли, – каже Олег Ростовцев.
Тож не зважаючи на минуле, яке не завжди було безхмарним, зараз євреї відчувають себе в Україні безпечно. Під час подій Майдану, взимку 2014-2015 року, представники єврейських спыльнот стояли з українцями пліч-о-пліч. Гарний аргумент, що доводить абсолютну абсурдність звинувачень українців у фашизмі.
Більш того, зараз українці, напевно, як мало хто ще у світі, розуміють з якими труднощами зустрычаються євреї у Ізраїлі, у своєму протистоянні з арабським світом. Тепер ми, на жаль, теж знаємо, що таке війна...
Gurt.org.ua