Об’єднання заради об’єднання?

В понеділок 8 червня 2015 року в Михайлівському Золотоверхому монастирі Київського Патріархату відбулося перше робоче засідання Комісій УАПЦ та УПЦ КП з перемовин про об’єднання двох Церков. Архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій (Шкурупій) так прокоментував підписання підсумкового рішення Комісій.

В понеділок 8 червня 2015 року в Михайлівському Золотоверхому монастирі Київського Патріархату відбулося перше робоче засідання Комісій УАПЦ та УПЦ КП з перемовин про об’єднання двох Церков. Архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій (Шкурупій) так прокоментував підписання підсумкового рішення Комісій.

– Особисто мене неприємно вразила інформація про підсумки спільного засідання Комісій Української Автокефальної Православної Церкви та УПЦ Київського Патріархату, яке відбулося 8 червня 2015 року в Михайлівському Золотоверхому монастирі в Києві. Вразила тим, що архієрейський Собор нашої Церкви не уповноважував членів Комісії підписувати підсумкові документи, а лише обговорювати прийняті на Архієрейському Соборі умови, на яких можливе об’єднання між нашими Церквами.

А тут, під час першого засідання, було вже визначено навіть дату проведення об’єднавчого Собору! Це просто нонсенс. Але такою є практика Київського Патріархату в стосунках між Церквами – збурити суспільну думку, щоб в тій каламуті виловити собі якомога більше риби.

І все ж, коли вже так сталося, то для чого було про це заявляти на всю Україну? Щоб не дати нашій стороні оговтатися, а собі набути дивідендів, внести розкол в УАПЦ? Але, вибачте, нам вирішувати, як нам бути, а не на Пушкінській, 36. Не треба на нас тиснути такими методами. Це викликає тільки спротив. Ми нікому не дозволимо диктувати нам умови, примушувати нас діяти всупереч інтересам Церкви, тим паче, пробувати обвести довкола пальця.

Така позиція Київського Патріархату, щоб уже за першим робочим засіданням Комісій все вирішити: «Робіть так, як ми хочемо», є неконструктивною і хибною.

Тим паче, що, з одного боку, Київський Патріархат закликає нас до об’єднання, а з другого – патріарх Філарет виступає в ЗМІ з наклепницькими звинуваченнями всієї повноти нашої Церкви, буцімто ми перебуваємо на утриманні Москви, намагаючись таким чином опорочити честь і гідність єпископату та священства, відштовхнути від нас вірян. І хто нас звинувачує?! Таке зневажливе й агресивне ставлення, такий негідний демарш, вчинений патріархом перед початком переговорів, свідчить лише про одне – спонукати нас, нарешті, здатися на його волю. Але це ще більше нас згуртовує, змушує з усією віддачею служити Богу й рідній Церкві.

Вироблені Архієрейським Собором УАПЦ умови, на яких ми могли б погодитися на об’єднання, ніскільки не порушують структуру УПЦ КП, але й зберігають структуру УАПЦ. В той же час підсумкове рішення, прийняте на цій зустрічі під тиском представників Київського патріархату, сприятиме цілковитому розчиненню нашої Церкви в складі КП. Ми ж цього не хочемо. Життя нашої Церкви базується на соборноправному устрої, який випливає з Київської церковної традиції, а Київського Патріархату – на синодальному, ще московському, що суттєво різняться між собою. Можливо, для декого церковна соборноправність не має ніякого значення, але для майбутнього українського православ’я - першорядне й доленосне.

Ми прагнемо будувати демократичне й правове суспільство, але ж воно базується на засадах свободи особистості, а в питанні релігії на свободі совісті й віросповідання. В той же час в питанні церковного будівництва українська влада проявляє диктаторські рецидиви більшовицького минулого, коли брутально знищували УАПЦ в 1927-30 роках. Тоді теж шляхом шантажу, погроз, пропагандистською кампанією в пресі, на всіляких зібраннях, арештами, засиланням на Помісний Собор чекістської агентури в якості делегатів, – владі, з допомогою каральних органів, вдалося домогтися самоліквідації УАПЦ.

Поки що так само хочуть знищити і нинішню УАПЦ та ще й нашими ж руками, використовуючи засоби масової інформації, провокаторів із середовища експертів, священства й, навіть, віруючих.

Скоро вже появляться в пресі фішки радянських часів: «Я не знаю, що таке УАПЦ, але осуджую...».

Достатньо звернути увагу на пункт підсумкового рішення, в якому говориться про те, що всі питання будуть розглянуті на Об’єднавчому Соборі, а голосування проходитиме відкрито й рішення прийматимуться більшістю голосів, щоб усе зрозуміти, що готує нам Київський Патріархат. На кого це розраховане? Адже зрозуміло, що делегатів від КП буде в багато разів більше, а це означає, що жодна з наших пропозицій не буде прийнята.

Тому я особисто не приймаю положень підсумкового рішення, під яким поставили підписи члени Комісії УАПЦ, і не погоджуюся на таке поспішне об’єднання двох Церков. Мені не потрібна Церква з авторитарним устроєм і підконтрольна владі в демократичному європейському суспільстві, бо то вже не демократія, а автократія, яка й почне розвиватися саме з автократії церковної, котрою відзначається Київський Патріархат.

Отже, УПЦ Київського Патріархату, настирно напосідаючи на УАПЦ та використовуючи нецивілізовані методи впливу, штовхає єпископат, священство й вірних нашої Церкви до зради власної ідентичності, до гріха відступництва.

Uaockhp.org.ua