УАПЦ: півроку без Митрополита Мефодія

За життя владики я навіть не уявляла, як важко йому було і якою значною була його постать для життя нашої Церкви. Звісно, я розуміла, що в УАПЦ існують «певні проблеми». Утім, відверто кажучи, не усвідомлювала їх справжній масштаб. Владика нерідко говорив: «Ось не стане мене… і зрозумієш…» Але я не хотіла навіть думати, що його не стане. А коли він таки пішов, не одразу усвідомила масштаб нашої втрати.

У Майї Кристалінської є прекрасна пісня «Ніжність», що починається зі слів: «Опустела без тебя земля…». Напевно, щось подібне відчуваємо сьогодні й усі ми. Смерть владики стала жахливим випробуванням для нас – його друзів, співпрацівників, вихованих ним священиків. Проте найбільшої втрати зазнали навіть не ми, а Українська Автокефальна Православна Церква.

Так сталося, що мені випала доля критикувати нового Предстоятеля нашої Церкви. Чи рада я, що так сталося? Я би воліла займатися іншими справами. Але сталося так, як сталося… Адже ніхто з єпископів нашої Церкви, які за життя владики Мефодія клялися йому у «вічній дружбі», з якихось причин не зважуються сьогодні вимовити і кількох слів на захист його імені та його церковного курсу.

Куди прямував церковний корабель за життя владики Мефодія? Владика був людиною консервативної церковної культури. В УАПЦ завжди існував певний «протестантський» елемент. І серед священиків, і навіть серед архієреїв нашої Церкви завжди були ті, хто вважав: головне – незалежність від Москви, а традиція, канонічний статус, спілкування зі світовим православ’ям – все це неважливе, другорядне, малозначущі «подробиці» церковного життя.

Буду щирою: колись так само вважала і я. «Владико, – спитала я Блаженнішого одного разу, – а навіщо УАПЦ визнання Константинополя? Хіба ми не можемо розвиватися самі по собі, спираючись на власні ресурси?» Мені важко зараз дослівно відтворити відповідь Блаженнішого. Але її зміст я добре запам’ятала: не можна бути православним «самим по собі», будучи відірваним від світового православ’я.

«Ми не об’єднуємося з Київським Патріархатом, бо продовжуємо лінію Митрополита Мефодія», – кажуть на своє виправдання сьогодні деякі єпископи нашої Церкви. Але владика Мефодій не керувався у своїй церковній діяльності побутовими інтересами. І якщо він утримувався свого часу від об’єднання з Київським Патріархатом, то робив це не тому, що побоювався стати «звичайним єпископом» в об’єднаній Церкві. Він знав, що і в УПЦ КП, і в УПЦ МП мало єпископів його рівня.

Владика Мефодій не приховував, що між ним і Патріархом Філаретом існують певні особисті непорозуміння. Однак головним для Блаженнішого завжди залишався критерій церковних інтересів. «Якщо Вселенський Патріарх Варфоломій благословить мене об’єднатися з Патріархом Філаретом, – часто говорив Митрополит Мефодій, – то я зроблю це із синівського послуху». Ця сама позиція зафіксована й у Духовному заповіті Блаженнішого Митрополита Мефодія, де владика пише, що будь-яке об’єднання з іншими церковними юрисдикціями неможливе «без канонічного благословення Його Всесвятості Всесвятішого Патріарха Вселенського Варфоломія».

Сьогодні минуло півроку, як ми втратили Блаженнішого Мефодія. І майже півроку з того часу, як на чолі УАПЦ (спочатку як Місцеблюститель, а згодом і як Предстоятель) став Митрополит Львівський Макарій. Що відбулося за цей час? Як змінилося без Митрополита Мефодія церковне життя УАПЦ? З усіх боків я чую: «Раніше ми недостатньо цінили владику Мефодія, а тепер розуміємо, кого втратили».

Таке враження, що новий глава УАПЦ намагається діяти всупереч позиції спочилого у Бозі Митрополита Мефодія. Нещодавно Митрополит Макарій дав інтерв’ю, де зробив кілька програмових заяв. Одна з них стосувалася перегляду політики УАПЦ щодо української діаспори. Владика Макарій сьогодні намагається в усьому суперечити Київському Патріархатові. Але парадокс у тому, що його власна нинішня позиція – це калька з позиції Київського Патріархату п’ятнадцятирічної давнини.

Свого часу владика Філарет розглядав можливість об’єднання Київського Патріархату з іншими невизнаними (світовим православ’ям) Церквами. А паралельно почав приймати під свій омофор українські парафії в Америці… Сьогодні все це у минулому, а делегації УПЦ КП бувають у Константинополі частіше, ніж делегації УПЦ МП або РПЦ. Ви запитаєте, звідки я про все це знаю? Я дійсно не відстежувала на той час події церковного життя. Але річ у тім, що така позиція Київського Патріархату вкрай не подобалася спочилому Митрополиту Мефодію. І він часто згадував про цю ініціативу Патріарха Філарета, як про один з прикладів розбіжностей між УАПЦ та УПЦ КП. Але нашому спочилому владиці, напевно, й у страшному сні не могло наснитися, що розкольницькою діяльністю в діаспорі займатиметься… його наступник на посаді Предстоятеля УАПЦ.

Єпископи української діаспори брали участь в об’єднавчому процесі та намагалися сприяти об’єднанню УАПЦ та УПЦ КП. Владика Макарій до останнього переконував їх, що об’єднання відбудеться. А згодом публічно, на очах єпископату УАПЦ образив. Йдеться про події 9 липня 2015 р., коли у приміщенні Патріархії УАПЦ відбулося друге спільне засідання Комісій УПЦ КП та УАПЦ для ведення діалогу. Коли з ініціативи Митрополита Макарія Архієрейський Собор УАПЦ одноголосно відхилив усі напрацьовані раніше пропозиції щодо об’єднання, спільна зустріч комісій з діалогу втратила сенс і була завершена. Не дивно, що ні Митрополит Макарій, ані інші учасники собору не попрощалися з делегацією УПЦ КП. Така поведінка ієрархів УАПЦ сьогодні, на жаль, стала нормою. Але владика Макарій пішов далі. Він навіть не вийшов попрощатися з делегацією Вселенського Патріархату, тобто з владиками Іларіоном і Данилом.

Владика Макарій не дипломат. Це зрозуміло. Проте його особисте хамство може завести УАПЦ у глухий кут. Не встиг минути скандал зі зривом об’єднання, а владика Макарій примудрився стати учасником наступного. 17 серпня він дав інтерв’ю онлайн-виданню ZIK, де заявив про перегляд попередньої церковної політики УАПЦ стосовно української православної діаспори. З цього приводу Фонд пам’яті Митрополита Мефодія вже зробив свою заяву. Тут не варто її повторювати. Дозволю собі лише зауважити: побачивши, що його позиція зовсім розчарувала єпископів діаспори, владика Макарій почав шантажувати їх розколом. «Не хочете мене слухати? Тоді УАПЦ створить на вашій території розкол…». Приблизно так можна у двох словах переказати меседж владики Макарія діаспорним Церквам. Хочеться звернутися до Митрополита Андрія. Владико, Ви роками вибудовували відносини з православною діаспорою Америки та Канади! Невже Вам не боляче дивитися, як Вашу працю нищить владика Макарій? Невже Ви не можете як найстарший за хіротонією архієрей УАПЦ напоумити свого заблудлого колегу?

Владика Макарій намагається сьогодні шантажувати Вселенський Патріархат і Церкви української діаспори. «Або залиште нас у спокої, – намагається сказати Константинополю владика Макарій, – або я заберу у вас українську діаспору». «Залиште нас у спокої» – який сором! УАПЦ роками, десятиліттями просила Вселенський Патріархат втрутитися в церковні справи в Україні. І ось тепер, коли Вселенський Патріархат нарешті активно став нам допомагати, Предстоятель УАПЦ шантажує Константинополь розколом.

Владика Макарій зневажає Константинополь. Владика Макарій зневажає українську державу, Президента. Він зневажає єпископат Київського Патріархату. Але чи має владика Макарій натомість позитивний план? Чи думав він про те, як вийти з нинішньої кризи? Вибачте за відвертість. Але Митрополит Макарій, схоже, не звик думати системно. Не хочеться цього казати, втім складається враження, що він узагалі не звик думати. Владика Макарій вміє посміхатися. Він справляє враження щирої людини. Проте інтелектуальний рівень Митрополита Макарія – це рівень сільського священика радянських часів. Служебник, требник, церковний календар… Цілком вірю, що владика Макарій вивчив ці три головні книги свого життя напам’ять. Однак часи змінилися… І сьогодні, на посаді Предстоятеля Церкви, цих трьох книжок владиці Макарію вже замало.

Напевно, він був добрим священиком. Він би міг стати непоганим вікарним єпископом. Але рівень правлячого єпископа, а тим паче рівень Предстоятеля – це не рівень владики Макарія. Тут потрібні інші освіта, здібності, таланти. У житті таке, на жаль, часто буває. З найкращого головного бухгалтера підприємства далеко не завжди виходить компетентний керівник національного банку. А з доброго керуючого сільським відділенням радгоспу «Карпати» й непоганого священика Миколи Малетича не вийшло і не могло вийти доброго Предстоятеля УАПЦ.

Не можу позбутися враження, що владикою маніпулюють. Ззовні він не схожий на людину, якою можна безкарно маніпулювати. Статний, упевнений у собі, рішучий… Але зовнішнє враження часто буває хибним. А методи радянських спецслужб були ефективні. Радянські спецслужбісти, досвід яких нині успадкували російськи служби, вміли знайти потрібну інформацію про людину…

Не можна не враховувати, що владикою маніпулюють не установи, а власні амбіції та пристрасті. Він довгий час мріяв про те, щоб зайняти місце владики Мефодія, стати Предстоятелем. Але що далі? Що буде завтра, позавтра? Невже владика Макарій не розуміє: у нього є всі шанси стати найгіршим Предстоятелем в історії УАПЦ?

Критикувати легко. А виробити програму виходу з кризи набагато важче. Ось і мені сьогодні легко критикувати владику Макарія. Але що робити далі? Як зберегти нашу Церкву в нових обставинах? Вважаю, що владика Макарій має насамперед змінити ставлення до власного єпископату. У нас є владика Андрій, який має великий адміністративний і дипломатичний досвід. У нас є інші єпископи, які чимало років працюють на благо УАПЦ. Гадаю, владиці Макарію час згадати про церковну соборність і почати дослухатися до думки єпископату УАПЦ…

Перед смертю владика Мефодій склав Духовний заповіт, де окреслив можливі шляхи подальшого розвитку УАПЦ. Згадаємо його основні положення: синодальна форма управління, синівський послух Вселенському Патріархові, діалог з Київським Патріархатом і патріотами з числа єпископату УПЦ. А тепер поглянемо, яким шляхом простує сьогодні Митрополит Макарій? Духовний заповіт владики Мефодія виявився йому невигідним. Адже там пропонувалася колегіальна (синодальна) форма управління, а владика Макарій шукав повноти влади.

І Митрополит Макарій зробив усе, щоб не «помітити» Заповіту спочилого Предстоятеля. Понад те, він оголосив його «нелегітимним», сховав у стіл і намагається діяти всупереч волі спочилого. Владика Мефодій заповідав синодальну форму управління? А владика Макарій не лише організував власне обрання на посаду Предстоятеля, а й перетворився на такого собі «гетьмана-самодержця», «барина», який вправі відчитувати «рядового єпископа» як свого «холопа». Соборність? Це поняття не відомо владиці Макарію, який заочно закінчив семінарський курс. Не допоможе зрозуміти, що таке «соборність», і диплом про вищу богословську освіту, який видала владиці Макарію одна єпархіальна академія УАПЦ. До речі, цікаво, чи збереглися у цій академії твори владики Макарія, його курсові та дипломна роботи? Адже, якщо він має диплом цього навчального закладу, то, напевно, разом з іншими студентами там дійсно вчився… Назва закладу, звісно, мені відома. Втім не ганьбитиму наші духовні академії. Адже диплом про вищу освіту, виписаний на ім’я Митрополита Макарія, – це ще та академічна ганьба…

Владика Мефодій заповідав синівську пошану та послух Вселенському Патріархові. А владика Макарій оголосив православним Церквам діаспори справжню війну. Владика Мефодій заповідав єпископату УАПЦ вести діалог з Київським Патріархатом і патріотичною частиною єпископату УПЦ. А владика Макарій зірвав будь-які переговори з Київським Патріархатом і розпочав діалог з частиною УПЦ, що вороже ставиться до самої ідеї помісності Української Церкви.

Зверніть увагу на те, хто саме піарить сьогодні владику Макарія. «Перший козацький канал». Назва – патріотична, не сперечаюсь. А зміст? Переглянувши роліки «Першого козацького каналу» в ютубі, можна чітко зрозуміти: це – абсолютно проросійський проект. «Украинцы не виноваты? А кто прыгал на Майдане? Всеволод Степанюк», «Контрпродуктивная миссия украинских националистов. Золотарев, Бортник», «Порошенко с вдохновением лгал депутатам. Михаил Погребинский». Усе це – назви різних роліків «Першого козацького» в ютубі. Особі Митрополита Макарія «Перший козацький» приділив достатньо уваги. Ролік з Макарієм триває аж 39 хвилин. Висновок один: промосковським силам в Україні нинішній глава УАПЦ потрібний та вигідний…

І ця людина вихваляється тим, що постійно їздить до зони АТО? Перепрошую, але я би наполегливо радила владиці Макарію їздити до зони АТО з охороною від Києво-Печерської Лаври. Бо якщо владика Макарій на передовій віч-на-віч зустрінеться із членами «Правого сектору», то його можуть переконати добровільно обміняти себе на українських полонених. Кажуть, що нещодавно стався вигідний обмін. Священика Московського Патріархату, якого схопили зі зброєю в руках, обміняли на групу українських полонених. А тут – цілий глава «УАПЦ Московського Патріархату», як тепер (після зриву об’єднавчого процесу) іронічно називають нашу Церкву. Перепрошую, але на місці владики Макарія я би ретельно оминала зону АТО. Адже за допомогою настільки цінної сьогодні для Москви церковної постаті можна повернути в Україну не один десяток полонених українців.

Що далі? Владика Макарій вважає, що все це зійде йому з рук? Сумніваюся. Нещодавно по телебаченню я бачила репортаж, де йшлося про стан Свято-Андріївського собору, що в Києві на Андріївському узвозі, та нагальну потребу «реставраційних робіт». Не потрібно бути пророком, щоб зрозуміти: найближчим часом УАПЦ втратить цю святиню, бо собор поставлять на «реставрацію». Підкреслюю – відповідальність за це буде лежати персонально на Митрополиті Макарію, який не зміг вибудувати шанобливих стосунків ні з іншими конфесіями, ні з українською державою.

Митрополит Макарій має власний план «приватизації» УАПЦ. В інтерв’ю онлайн-виданню Zik він заявив: «Найближчим часом кількість єпископату зросте до 15 осіб». Навіщо Митрополиту Макарію, який завжди був противником розширення єпископату УАПЦ, збільшувати кількість єпископів у півтора разу? Річ у тім, що він воліє створити власну «протурківську більшість» в архієрейському соборі. Йому не подобається ситуація, коли в єпископаті є протилежна позиція, інші думки, інакше бачення майбутнього УАПЦ. А тому владика Макарій нині вирішив збільшити кількість єпископів-«бомжів» – архієреїв без єпархій, парафій і реального церковно-адміністративного досвіду.

Наприклад, коли вперше обговорювалася перспектива єпископського сану для архімандрита Віктора (Бедя), було висловлено умову: він має продемонструвати реальні парафії, якими керуватиме на Закарпатті. Я нічого не маю проти особистості владики Віктора. Нехай Господь пошле йому довгі роки праці на благо УАПЦ. Але зауважу: цього принципу не було дотримано.

Якщо збільшувати кількість єпископів таким чином, то найближчим часом архієрейський собор може складатися з 20, 30 або й 40 осіб. А що? Хіба погана ідея? Давайте висвячуватимемо владик щотижня. Або щодватижні. А відтак запропонуємо Київському Патріархатові власні умови об’єднання – на архієрейському соборі, де будуть присутні 40 єпископів від УПЦ КП і 40 єпископів від УАПЦ.

Я не заперечую проти збільшення єпископату. Це добра ідея. Однак давайте тоді для початку розділимо найбільшу єпархію в УАПЦ – Львівську. І дамо новим єпископам можливість стати єпископами не лише за титулом, а й через реальне керування нехай маленькими, проте реальними єпархіями…

Утім владика Макарій має інші плани. Він жадає збільшити не число єпархій, а свою владу на архієрейському соборі УАПЦ. А тому йому не потрібні реальні єпископи. Йому потрібно урівняти голос Митрополита Андрія та голос нового єпископа Миколаївського, якого висвятили фактично «у повітря». Я з болем переглядала фотографії з хіротонії владики Бориса. Розщепнутий саккос і омофор на долівці. Що, в УАПЦ тепер не лишилося іподияконів? Слава Богу, що цієї ганьби не бачить владика Мефодій.

Євангельська простота? Перепрошую. Це дещо інше. А саме відсутність церковної культури та церковної структури… Я розумію, що владиці Макарію не подобається урочиста візантійська богослужбова традиція, якою захоплювався Блаженніший Мефодій. Гаразд. Але нехай владика Макарій спочатку опанує євангельську простоту в слові. Професор Київської Духовної Академії Володимир Бурега нещодавно залишив коментар стосовно Звернення до українського народу Митрополита Макарія. Читала, і на очі наверталися сльози… Таке враження, що без Митрополита Мефодія в УАПЦ таки дійсно «опустела земля», як співала Кристалінська.

Чи існуватиме УАПЦ надалі? Або через наступні шість місяців «блискучого» Предстоятельства Митрополита Макарія УАПЦ спіткає доля «Автономної» Церкви Петра Петруся? (До слова, я чула, що владика Макарій хоче поповнити архієрейський собор УАПЦ і цим маргінальним «Предстоятелем».) Це залежить від усіх нас – владик, священиків і вірних УАПЦ. Ми можемо байдуже споглядати чим завершаться сумнівні експерименти Митрополита Макарія. А можемо поставитися до долі Церкви відповідальніше, тобто вимагати, щоб некомпетентний церковний керівник пішов на спокій і передав владу освіченішій і досвідченішій особі з числа єпископату УАПЦ.

Наша Церква матиме майбутнє. Але спочатку ми маємо усвідомити: це майбутнє не може бути пов’язане із сільським священиком, який спочатку випадково став єпископом, а вслід, так само випадково, – Предстоятелем. УАПЦ достойна гідного Предстоятеля. Вона достойна церковного лідера, який би став спадкоємцем Митрополита-страдника Василя Липківського, Святішого Патріарха Мстислава, Блаженнішого Митрополита Мефодія. Блаженнішого Митрополита Макарія обрав V Помісний Собор? Не біда. V Помісний Собор обрав, а VI – переобере! Головне, щоб цього прагнув церковний народ. VOX POPULI – VOX DEI, голос народу – голос Божий!

Мefodiy.org.ua