УГКЦ – камінь спотикання для Москви – експерти

Експерти і богослови дискутують про зустріч і спільну декларацію папи Франциска і патріарха Кирила

Експерти і богослови дискутують про зустріч і спільну декларацію папи Франциска і патріарха Кирила

У березні минає 70 років, відколи у Львові відбувся псевдособор, на якому під тиском було проголошено ліквідацію УГКЦ. На це зібрання священиків доставляли енкаведисти. Перше голосування було невдале, а вже за другою спробою УГКЦ заборонили. В Галичині запанувала Російська православна церква. З 1946 до 1989 років, попри переслідування і заборону, УГКЦ діяла у підпіллі, таємно перевозилась із Заходу література, відправляли богослужіння по хатах і висвячували священиків.

Ще задовго до псевдособору, у 1936 році митрополит Андрей Шептицький застерігав вірних щодо загрози комунізму. «Большевизм перетворюється на релігію, в якусь матеріялістичну поганську релігію, що Леніна і йому подібних уважає неначе півбогами, а брехню, обман, насильство, терор, гноблення вбогих, деморалізування дітей, пониження жінки, знищення родини, знищення селянства і доведення всього народу до крайньої нужди вважає принципами свого панування, хоч усі ці принципи є брехливими», – писав митрополит.

І вже невдовзі у правдивості його слів переконались – у 1946 році УГКЦ була заборонена, радянська влада арештувала 10 єпископів, зокрема і Йосипа Сліпого, 1400 священиків, 800 монахів і монахинь, у тюрмах і на засланні були закатовані і перебували у надскладних умовах тисячі вірних греко-католицької церкви. Все майно стало власністю Російської православної церкви. Донині цей злочин залишився безкарним, кажуть греко-католики.

УГКЦ – камінь спотикання для Москви?

Для Росії УГКЦ – це камінь спотикання, бо вірним і духовенству, попри репресії, вдалося зберегти свої традиції, обряди і відродитись з руїн. Безумовно, що Росія перед зустріччю папи Римського з російським патріархом висувала Ватикану ультиматум щодо УГКЦ, про це говорять у Львові експерти та представники церковного середовища. «Солідарність УГКЦ з народом настільки сильна, вона настільки організаційно об’єднана, що це можна зламати лише військовою силою», – сказав полковник НКВС, який займався ліквідацією церкви ще з 1939 року. Це і сьогодні пояснює причину, чому тема УГКЦ була у розмові між папою Римським Франциском і патріархом Кирилом.

Про те, що закулісні лаштунки були наголошує історик Ярослав Грицак. Він вважає, що декларація має радше символічне значення і навряд чи хтось її виконуватиме. Тому радить її ігнорувати. При тім наголошує, що понтифік і Ватикан програли Росії, не показали себе сильними гравцями, які можуть вплинути на російського президента Путіна. Папа і Ватикан повели себе як дуже слабкі гравці. «Найгірше у цій ситуації, що Ватикан говорив про нас без нас, що ми не є суб’єктом переговорів, – говорить Ярослав Грицак в коментарі для Радіо Свобода. – Папа – єзуїт, тут є своя логіка, місіонерська місія. Чи готовий він заплатити коштом УГКЦ, пожертвувати інтересами вірних греко-католицької церкви?».

Чимало експертів зазначають про те, що єдиним виходом для України є стати сильною країною, якомога швидше запроваджувати реформи, щоб з державою рахувались на міжнародному рівні і не ігнорували, як це сталось у випадку зустрічі між папою Франциском і патріархом Кирилом, коли з представниками УГКЦ не радились під час підготовки декларації і загалом зустрічі. Передусім УГКЦ має ставати сильнішою і не допустити внутрішні непорозуміння серед єпископів. Адже перевівши осідок глави церкви у Київ, УГКЦ столицю не завоювала, водночас послабила свій вплив у Західній Україні. Тут одразу стала помітною відсутність кардинала Любомира Гузара. Церква перестала розмовляти з людьми і це нині велика проблема, про це говорить чимало львів’ян.

Віце-ректор Українського католицького університету, правозахисник Мирослав Маринович кубинську декларацію Франциска і Кирила називав «безперечною перемогою ФСБ і Кремля».

«Папа мав нагоду обстоювати інтереси скривджених російською агресією. Мав, але нею не скористався. Кубинська декларація двох предстоятелів сконструйована так, що про Росію в ній ідеться як про край «безпрецедентного відродження християнської віри», де є можливість «вільно сповідувати свою віру», тоді як тривога з’являється лише тоді, коли йдеться про інші країни. Лише в них «християни стикаються з обмеженням релігійної свободи та права свідчити про свої переконання і жити відповідно до них». Ось чому я змушений з болем зробити висновок: в питанні України та Росії католицька церква задля ефемерного «діалогу з Москвою» знову розминулася з правдою, – написав на «Українській правді» Мирослав Маринович, наголошуючи про слабку ватиканську дипломатію.

Москва досить довго спостерігала за папою Римським і використала у перемовинах його миротворчий характер, переконані експерти, на цьому і зіграла.

Висновки – передчасні

Вірні УГКЦ роками сподіваються, що Ватикан проголосить патріархат УГКЦ. Особливо такі очікування були, коли понтифіком став Франциск, багато говорилось про його симпатії до Україні, про знайомство з українськими священиками. Однак сподіватись на патріархат у нинішніх обставинах, коли Москва диктує правила гри, навряд чи можна, кажуть фахівці. Попередник Франциска Бенедикт XVI не пішов на діалог з Росією, пожертвувавши УГКЦ. Як поведе себе нинішній папа, чи пояснить свою позицію вірним УГКЦ, чи приїде в Україну? Ці питання обговорюють у середовищі греко-католиків. До того ж, папа Франциск проголосив геройські чесноти Андрея Шептицького, що було оцінено як величезний крок у справі беатифікації митрополита. Тестом для Папи стане не стільки проголошення патріархату УГКЦ, як передусім беатифікація Андрея Шептицького, який уособлює у собі цілу епоху боротьби церкви у важких умовах, який присвятив своє життя служінню Богові, народові, закликав до єдності християн.

Чимало аналітиків сьогодні застерігають не робити передчасних висновків після зустрічі глав двох церков і дочекатись пояснення Ватикану. Зустріч папи Франциска і патріарха Кирила обговорюють експерти і представники церковного середовища. Вірні УГКЦ, прості люди переважно не розуміють, що ж відбулось на Кубі. Тим часом середовище УГКЦ покладає надії на позицію апостольського нунція в Україні Клаудіо Гуджеротті, який добре розуміє ситуацію в державі. Говорячи про зустріч і спільну декларацію папи Римського Франциска і Патріарха Кирила він попросив бути терплячими, бо не завжди всі сторони можуть сказати те, що хочуть сказати. Часом треба шукати компроміс, зауважив нунцій.

Radiosvoboda.org