500 років Реформації – Україна по-справжньому віддаляється від Росії

"Україна – не Росія", – цей вислів президента Кучми, який став крилатим, кожного дня знаходить нам все нові підтвердження. Минулої п'ятниці я ще раз переконався у різниці на ментальному рівні, коли теперішній український президент підписав...

"Україна – не Росія", – цей вислів президента Кучми, який став крилатим, кожного дня знаходить нам все нові підтвердження. Минулої п'ятниці я ще раз переконався у різниці на ментальному рівні, коли теперішній український президент підписав указ про відзначення в Україні 500-річчя Реформації. .

Йдеться про віруючих та церкви, які в Росії прийнято зневажливо називати "сектами". У Західній Європі цей напрямок почався з повстання німецького священника Мартіна Лютера, який 1517 року випустив знамениті 95 тез з критикою Папи Римського і католицької церкви.

Лютеранська, кальвіністська, анабаптистська церкви у Західній Європі виникали починаючи з 16 сторіччя, в межах єдиного європейського простору, впливаючи на українців. Пізніші хвилі Реформації призвели до появи баптистської, євангелістської, методистської, адвентистської церков, а також до церков п'ятидесятників та харизматів.

Перші протестантські церкви виникали на українських землях ще в Речі Посполитій. Разом з православними протестанти тоді протистояли наступу католицизму.

В ті часи сформувалася полемічна релігійна література, що, написана церковно-слов'янською, навіть проникала в Московію. Втім, там її вважали "литовской ересью" і спалювали на вогнищах.

Головна відмінність тодішньої і сучасної України, тодішньої та теперішньої Росії у внутрішній демократичності, вмінні визнавати іншу точку зору і вести дискусії.

Треба визнати, що у російському православ'ї також існували різні підходи, але вони завжди закінчувались знищенням або еміграцією тих, хто не погоджувався з панівною доктриною.

Характерно, що православні "протестанти" втікали також до України. Саме тому на українському Поліссі та в Північній Буковині виникли цілі села російських старовірів, що й до сьогодні зберігають свою унікальну церкву та звичаї.

На відміну від Речі Посполитої, перша поява протестантів з Європи в Російській Імперії відбулася з запізненням, аж у 19 сторіччі, але так само з українських земель теперішньої Одещини та Херсонщини.

Цікаво, що указ президента Порошенка ще не помітила російська пропаганда – мабуть Кісельова за це не похвалять.

Адже з підписанням цього указу докорінно неросійська, європейська система поглядів навіть на віру в Бога, що сторіччями вже була в Україні, нині отримує визнання на державному рівні.

Критики часто нагадують, що протестантів в Україні формально менше, ніж православних, але насправді, скільки б людей не ходили до протестантських церков 2% чи 22% – в Україні вони мають право по-іншому служити Богу.

Є тут ще один, несподіваний для багатьох суто економічний аспект. В 1905 році вийшла знаменита робота Макса Вебера "Протестантська етика і дух капіталізму". В ній німецький вчений спробував проаналізувати відоме явище економічного буму в протестантських країнах Європи.

Щире ставлення до праці, до власних обов'язків, виконання контрактів і домовленостей випливає з прийнятої у протестантів особистої відповідальності перед Богом. На думку Вебера такі підходи сприяли випереджуючому розвитку Німеччини, Нідерландів, Великобританії та інших протестантських країни Європи.

Його основи лежать у Євангелії, де найбільш точно про це написав апостол Павло у главі 6 свого послання "До ефесян"

Зрештою, протестанти відрізняються і в Україні.

Бувають грішники і серед них, але більшість знає, що найнявши на роботу такого віруючого, можна не боятися, що він щось вкраде, – навпаки буде працювати на совість.

Може тому серед найвідоміших громадських активістів, які гаряче підтримують боротьбу з корупцією, є українські протестанти.

Не випадково російські окупанти на Донбасі переслідували протестантських священників, чиї церкви постраждали в ОРДО та ОРЛО разом з греко-католиками та українськими православними київського патріархату.

На відміну від росіян українці є різними, навіть по відношенню до церковних традицій, але саме ця різність і є нашою силою.

Бо справжнє багатство – у різноманітності.

Бо справжня єдність – у вмінні різних людей разом прагнути до мети.

P.S. Цей блог присвячено пам'яті Стаса Дерев'янка, українського розвідника і баптиста який загинув в бою під Авдієвкою.

Рravda.com.ua