Майже в кожній країні є недільні українські школи

У Румунії на це виділяють майже мільйон євро на рік. Ці гроші витрачають на національні школи, утримання апарату Спілки українців, фестивалі українських колядок у Сігеті чи свято борщу, — каже голова Української всесвітньої координаційної ради 55-річний Михайло Ратушний.

— Найкращі можливості вивчати українську мову за кордоном — у Польщі та Румунії. Там є по кілька україномовних шкіл — початкових і середніх. У цих країнах громади давно відстоюють право української нац­меншини здобувати освіту рідною мовою. Тому отримують фінансування з місцевих бюджетів.

У Румунії на це виділяють майже мільйон євро на рік. Ці гроші витрачають на національні школи, утримання апарату Спілки українців, фестивалі українських колядок у Сігеті чи свято борщу, — каже голова Української всесвітньої координаційної ради 55-річний Михайло Ратушний.

У яких ще країнах діють повноцінні українські школи?

— У Словаччині та Молдові. У Словаччині останнім часом ситуація змінилася не на нашу користь. Багато українців живуть поблизу міста Пряшів. Там же мешкає і русинська меншина. Тому деякі українські класи стають русинськими.

Спостерігаємо й іншу тенденцію. Оскільки українська школа в Пряшеві видає документ про освіту європейського зразка, багато закарпатських учнів прагнуть здобути саме цей атестат. Потім мають більше шансів вступити у словацькі вузи.

Чи вистачає таким школам місцевого фінансування?

— Якщо нацменшині потрібна школа, європейська країна може її створити й частково фінансувати. Але утримання такої обходиться на ­25–30 від­сотків дорожче за звичайну. Тому держава, звідки походить діаспора, повинна допомагати підтримувати освітній заклад — хоча б розробляти й видавати посібники. Наприклад, у Румунії українські програми створені ще за часів Ніколає Чауше­ску (президент Румунії в 1974–1989 роках. — ГПУ) і вкрай потребують оновлення.

Я бачив корейські школи в Казахстані. Туди з Кореї завозять усе необхідне, навіть ручки. Угорщина на кожного школяра своєї діаспори виділяє сотні євро, на вчителя — тисячі. Вони усвідомлюють, що вкладати в освіту власної діаспори — означає загальмувати процес асиміляції емігрантів з іншими народами. В Україні це теж розуміють, але грошей на діаспору майже не виділяють. У нас немає державної програми роботи з українцями за кордоном. Підтримка є лише на аматорському рівні. Це призвело до втрат українських шкіл у Грузії, Казахстані, Білорусі, Латвії.

Як працюють недільні школи?

— Майже в кожній країні є недільні українські школи. Здебільшого — при церквах. Там вивчають мову й літературу, історію. Інший варіант — дистанційне навчання по скайпу через систему міжнародної української школи. Діти засвоюють програму, що діє на нашій території. Одночасно навчаються в класичній школі країни, де живуть. У результаті отримують два атестати — український та європейський. Це зручно для трудових мігрантів.

Чи є ще за кордоном установи, де послуговуються українською мовою?

— У словацькому Пряшеві 2013-го відкрили культурний центр для українців і русинів. Купили будівлю спільно Україна та мерія. Більшість грошей дала місцева влада. Тепер центр утримує норвезький гуманітарний фонд. Української державної програми з підтримки діаспори не існує.

Gazeta.ua