Hallowe’en ( Гелловін) або All Hallowed Souls Eve (Надвечір'я Всіх Святих Душ)
2 11 2017
Починаючи з VIII століття ніч з 31 жовтня на 1 листопада святкується як надвечір'я (переддень) Дня всіх святих , проте корінням своїм сягає сивої давнини дохристиянських часів і походить від кельтського свята останнього дня старого року і початку першого місяця нового року, що називався Samhna(Листопад) в народному календарі народів Британських островів.
Восени сонце піднімається все нижче над горизонтом, віддає все менше тепла та швидше йде на спочинок. Світлі дні швидше добігають кінця і холодні ночі ввечері несподівано швидко накривають людей своїм темним покровом. Дерева починають втрачати зів'яле листя, рослини тихо вмирають, радіючи прекрасним плодам, що спромоглися принести протягом життя. Комахи шукають шпаринки, щоб сховатись від холоду і заснути довгим зимовим сном. Птахи відлітають у теплий вирій, немов душі святих прямують завершивши свій шлях на землі до небесних осель, що для них приготувати обіцяв Христос. Тварини, що не заснули і не подалися шукати тепліших країв, готуються до холодних зимових темних ночей, переселяючись ближче до людей, сподіваючись, що ті милостиво поділяться з братами меншими щедрими дарами осені голодними зимовими днями. Наближення сивої зими подібне до наближення смерті, а осінь зі своїми щедрими плодами до завершення плодотворного життя зрілої людини. Не дивно, що в багатьох народів світу виникла традиція в цей період згадувати своїх коханих померлих рідних та розмірковувати над їх подальшою участю. Чи заснули вони і прокинуться навесні в іншому світі, як прокидається та відроджується природа на землі, чи відлетіли вже тепер до вищого світу, як перелітні птахи.
У не дуже такі вже й давні часи люди часто стикалися зі смертю. Це зараз ми боїмося цієї теми, а тоді небіжчик міг кілька днів лежати в будинку, чекаючи поховання. Родичі, змінюючи один одного, молилися над померлим, у тому числі це робили старші діти і підлітки. Всі знали, що душа людини, яка покинула цей світ, відправляється в чистилище (для православних - у посмертну путь), і своєю молитвою намагалися підтримати її. Як стверджують дослідники, саме ця віра в чистилище і в милосердя Боже, що виводять людину з-під гніту її гріхів, і привели до вкорінення традицій надвечір'я Дня всіх святих. Не варто забувати ще й той факт, що перед цим святом пропонувався піст, особливо для тих, хто в ці дні приступав до Таїнства Примирення і причащався. Багато в чому цей вечір нагадував Святвечір. З тією тільки різницею, що він охоплював не тільки конкретну родину, але й всю громаду. Діти, з ліхтариками в руках, ходили від хати до хати, співали пісні і просили частування. У цих піснях було благословення на всю майбутню зиму і спогад про тих, хто залишив громаду протягом року.Виходить, що під час Гелловіну був досить сильний виховний момент, що привчає дітей не бояться смерті, який нагадує всій громаді, що не потрібно переживати біду поодинці, а також говорить про те, що наше життя не закінчується смертю. Всі ми покликані до святості - про це ми говоримо в День всіх святих. Всі ми помремо, щоб воскреснути з Христом - про це говоримо в День поминання покійних. Не треба боятися смерті, тому що це - ще не кінець!
Першими почали відзначати пам'ять усіх святих 1 листопада британські та ірландські християни, а потім цю дату вирішив перейняти і Рим. У VIII столітті папа Григорій III 1 листопада освятив одну з капелу собору святого Петра на честь усіх святих: на честь Спасителя, Його Пресвятої Матері, всіх Апостолів, Мучеників і сповідників Христа та усіх досконалих праведників, які почили по всьому світі. Сто років потому папа Григорій IV присвоїв 1 листопада статус спільного для всієї католицької церкви Дня всіх святих.
Практично, у перші віки християнства поминання померлих обмежувалося родинним колом. Особливими днями молитви за померлих були дні у безпосередній близькості до похорону, а також річниці смерті. Тому якийсь один загальновстановлений день пам’яті всіх померлих християн був для античної Церкви зовсім невідомий.
Такий день народжується у стінах монастирів. Чернечі спільноти як одна велика родина завжди вірно зберігали пам’ять про своїх засновників та тих братів і сестер, які пішли слідом за Христом шляхом, вказаним засновниками, і були вірними своєму вибору аж до смерті. До сьогодні в багатьох чернечих спільнотах є звичай згадування поіменно своїх попередників і молитви за них у річницю їхнього відходу до Господа. Отже, монастирські мури були добрим ґрунтом для постання перших спільних згадувань померлих. Так, наприклад, на початку IX століття в абатстві у Фульді (Німеччина) було встановлено, що 17 грудня, у річницю смерті їхнього засновника, будуть возноситись молитви за всіх померлих ченців цього монастиря.
Ченці пам’ятали не тільки про своїх померлих, але як молитовні заступники за весь людський рід згадували у своїх молитвах всіх християн, які відійшли до Господа. Такий загальний день пам’яті про усіх померлих перший раз зустрічаємо в Ісидора Севільського (+ 636), котрий настановляє своїх ченців правити у понеділок після П’ятидесятниці Службу Божу за душі всіх померлих. Можливо, що ця дата пов’язана зі святом Всіх Святих, яке у грецькій традиції святкувалося у неділю після П’ятидесятниці.
Проте справжнє народження поминального дня на Заході пов’язане з іменем абата Одилона з Клюні (відомий бенедектинський монастир у Франції), котрий наказав в усіх підлеглих йому монастирях відзначати 2-го листопада як спомин усіх померлих вірних. У цей час в західній Церкві 1-го листопада вже відзначалося свято Всіх Святих. Тому дата абата Одилона, призначена для спомину усіх померлих християн, має глибокий зв’язок зі святом Всіх Святих.
З монастиря Клюні цей звичай поширився в усій Західній Церкві, яка до сьогоднішнього дня поминає усіх померлих другого листопада, тобто на другий день після урочистого згадування Всіх Святих. У цей день церковні спільноти збираються на цвинтарях для спільної молитви за померлих.
Під впливом традиції східного обряду Церква латинського обряду в Україні особливо згадує у своїх молитвах всіх померлих не тільки 2 листопада, але й також у неділю після Пасхи, у так звану Провідну Неділю. Ця неділя продовжує, розширює у часі і просторі свято Пасхи.
Уперше назва Хелловіну (Halloween) згадується у 1745 році. Слово походить від англійського Hallowe'en — скорочення виразу All Hallow's Eve — надвечір'я (переддень) Дня всіх святих, яке своєю чергою розшифровується як All Hallowed Souls Eve — дослівно: Надвечір'я Всіх Святих Душ. У рівнинній шотландській, надвечір'я — це even, що видозмінилося до e'en або een. Хоча раніше, у давньоанглійській мові трапляється вислів All Hallows' (ealra hālgena mæssedæg, день повернення усіх святих), власне «переддень» All Hallows' Eve згадується лиш у 1556.
Історик Ніколас Роджерс, який вивчав витоки Хелловіна, зазначав, що, незважаючи на спроби пов'язати його походження з давньоримським святом Паренталії, прообраз Хелловіна, найімовірніше, зародився лише з появою кельтського язичницького свята Самайн, опис якого з'являється в староірландській літературі, починаючи з X століття. Назва цього свята походить від староірландського слова Samhain, яке означало «кінець літа» та згодом перетворилося в ірландську назву місяця листопада.
Згідно з Оксфордським словником фольклору, Самайн був святом одночасно для всіх народів Британських островів та міцно асоціювався зі смертю та надприродним. Водночас немає жодних доказів того, що в язичницькі часи свято мало якесь особливе значення, крім сільськогосподарського та сезонного. Традиційно вважається, що сприйняття Самайна як темного язичницького свята, пов'язаного з мертвими, зобов'язане своєю появою християнським ченцям X–XI століть, які писали про нього через приблизно два сторіччя після затвердження Дня всіх святих та приблизно через чотириста років після прийняття Ірландією християнства. Водночас, уже в VIII столітті День усіх святих починає поступово заміщати Самайн; завдяки взаємопроникненню гельських традицій та католицьких обрядів, починають формуватися перші зачатки майбутнього Гелловіна.
З цього моменту починається спадкоємний розвиток двох свят. Як і Самайн , Гелловін традиційно відзначається в ніч на 1 листопада. В Шотландії та Ірландії Самайн носив назву Oidhche Samhna і Oíche Samhna (на шотландській та ірландській відповідно), і сучасні носії гельських мов і досі позначають Гелловін словами Oíche/Oidhche Samhna (Ніч Листопада, Ніч кінця літа), зокрема таку назву збережено у Вікіпедії ірландською мовою.
Символом свята є ліхтар Jack-o-lanterns або Jack of the Lantern (Світильник Джека) .
Вважається, що кельти ставили ліхтарі з кормової ріпи в вікнах, які мали відлякувати від домівки злих духів та вказувати неприкаяним душам, що бродили по землі, шлях до чистилища. Проте про це не зберіглося жодних свідчень, окрім літературних домислів письменників. Світильники із овочів вирізали споконвіку під час святкування врожаю різні народи. Наприклад маорі, народність Нової Зеландії, вміли робити світильники із овочів вже 700 років тому. Проте традиція вирізати світильники у вигляді саме людської голови з'явилася наприкінці XVIII - початку ХХ століття. Найстаріша записана згадка легенди про "Jack-o'-the-Lantern" датується 1835 роком ("History of Jack-o'-the-Lantern". Dublin Penny Journal 3–4: 229, 1835.)
На споконвічній батьківщині свята, на землі кельтів, напередодні першого листопада головний атрибут свята - світильники робили з брукви і ріпи. За легендою, такий світильник придумав скупий і хитрий ірландський коваль, пияк Джек, який зумів двічі обдурити диявола і отримав від нього обіцянку, що чорт не забере його душу.
Стара ірландська історія розповідає про мудрого селянина, який спочатку випив у трактирі разом з дияволом, що намагався вкрасти його душу. Коли настав час платити, селянин попросив диявола обернутися монеткою і миттю засунув її в кишеню, де тримав розарій зі срібним хрестиком. Рогатий опинився в пастці. Коли ж йому вдалося вибратися, селянин сказав, що підпише будь-які папери і навіть кров'ю, ось тільки яблучко з'їсть востаннє. Диявол поліз на дерево за яблуком, та так і залишився на ньому, бо хитрий ірландець вирізав на стовбурі хрест. Коли ж селянин помер, то не міг потрапити в пекло, оскільки не вийшов ще до кінця його договір з дияволом не чіпати його душу. Однак і в рай Джека за всі його земні гріхи не пустили. В очікуванні Судного дня коваль повинен був блукати по землі, освітлюючи свій шлях шматочком вугілля, який поклав в пусту ріпу, щоб захистити від вітру світло - звідси й назва ліхтаря - ліхтар Джека.
Ця нехитра історія вчила дітей євангельської істини, що Царство Небесне зусиллям береться. Диявол хитрий, але й ти не лови гав!
Вперше створення гарбузів-світильників в Північній Америці було зафіксовано в 1837 році ; традиція виготовляти різні декоративні світильники з гарбузів під час збору врожаю, не мала ніякого відношення до Гелловіну аж до другої половини XIX століття. Протестанти Пуритани Нової Англії не святкували Гелловін. Проте вирізали світильники, приурочені до Свята врожаю та Дня подяки. Північноамериканські альманахи кінця 18 та початку 19 століття не подають ніяких відомостей про святкування Гелловіну там.
Традиції святкування Гелловіну привезли з собою в Північну Америку ірландські та шотландські католицькі мігранти в 19 столітті. Спершу святкування обмежувалися лише емігрантськими громадами, та вже невдовзі, до середини 20 століття, святкувалося всіма американцями від узбережжя до узбережжя, незалежно від походження, суспільного чи грошового становища. Гелловін прижився на новому місці та популяризується звідти в усьому світі.
Сьогодні у кінці жовтня-листопада багато людей змагаються в різьбі по гарбузу (це "мистецтво" отримало модну назву - карвінг). У більшості все закінчується тим, що роблять лише "світильник Джека" різного ступеня "страшності", але деякі творці йдуть далі і виходять дуже цікаві екземпляри.
Христос - світло для світу - найкращий ліхтар , що вказує шлях до Царства Небесного, для душ неприкаяних пияків Джеків.
Діти з американських шкіл супроводжують дійство виготовлення світильника Джека так званою "Молитвою гарбуза":
Любий Ісусе,
Відкрий мій розум, щоб я пізнав Тебе, Господи (вирізаємо серцевину)
Визволи мене від спокус і прости те, що я зробив неправильно (вичищаємо гарбуз)
Відкрий мої очі, щоб я міг споглядати Тебе (вирізаємо очі)
Відкрий мої вуха, щоб я міг чути Твій голос (вирізаємо вуха)
Пробач, що я більше тримав ніс за вітром, ніж слідував за Св. Духом (вирізаємо ніс)
Навчи мене проповідувати Слово Твоє (вирізаємо рот)
Дозволь мені бути світлом для моїх ближніх (ставимо всередину свічку)
Dear Jesus,
As I carve my pumpkin, help me say this prayer:
Open my mind, so I can learn about you;
(Cut the top off the pumpkin.)
Take all my sin, and forgive the wrong that I do.
(Clean out the inside.)
Open my eyes, so your love I will see;
(Cut eyes shaped like hearts.)
I’m so sorry for times I’ve turned up my nose at what you’ve given to me.
(Cut a nose in the shape of the cross.)
Open my ears, so your Word I will hear;
(Cut ears shaped like the Bible.)
Open my mouth to tell others you’re near.
(Cut the mouth in the shape of a fish.)
Let your light shine in all I say and do! Amen.
(Place a candle inside, and light it.)
Souling та Trick-or-treat
В Англії та Ірландії бідняки здавна ходили по домівках та випрошували так звані «духовні тістечка» (Soul cakes) в День всіх святих (1 листопада), обіцяючи в обмін молитися за душі померлих родичів господарів. Таку традицію називали Souling. Хоча цей звичай вважається споконвічно британським, дослідники також знаходили згадки про нього на півдні Італії. Один з персонажів комедії Вільяма Шекспіра «Два веронці» вимовляє фразу «Ти скиглиш, як жебрак на День всіх святих», що свідчить про значне поширення цього звичаю вже наприкінці XVI століття. Традиція роздавати солодощі на поминках померлих родичів існує і в східних слов'ян, зокрема в Україні.
Отже на День всіх святих (1-го листопада) діти йдуть "souling", обіцяючи молитву взамін за тістечко, кличуть: "Soul! Soul! for an apple or two! If you have no apples, pears will do. If you have no pears, money will do. If you have no money, God bless you!"
Ingredients 3/4 cup butter
3/4 cup caster/superfine sugar
4 cups plain flour, sifted
3 egg yolks
1 teaspoon mixed spice
1 teaspoon allspice
3 tablespoons currants
a little milk
(see measure conversions for more information)
Method - Cream the butter and sugar together until pale in colour and fluffy in texture.
- Beat in the egg yolks.
- Fold in the sifted flour and spices.
- Stir in the currants.
- Add enough milk to make a soft dough.
- Form into flat cakes and mark each top with a cross.
- Bake on a well-greased baking tray in a hot oven until golden.
Термін Trick-or-treat вперше став використовуватися в США, перший раз його використання зафіксовано 1934 року, а сам він почав активно поширюватися лише з 1939 року. Літературно його можна перекласти як жарт або частування, що вказує на жартівливу загрозу нанести шкоду, якщо господар не принесе дітям частування. Але усталеного перекладу терміну на українську мову немає та зазвичай він надається в оригіналі, або з заміною на фразу "гаманець або життя". Хоча термін спочатку згадувався лише на заході Північної Америки, до 1940-років відзначено вже широке поширення по всій країні. В нинішні часи фраза носить виразно жартівливий відтінок і її часто використовують за межами США, наприклад, в Ірландії та Японії, не боячись отримати звинувачення в здирництві. Подібний звичай існував і в східних слов'ян під час колядування молоді на Різдво та "водіння кози" в карнавальних костюмах на Новий Рік, коли молодь могла помститися скупому господарю, що не пригостив колядників, зробивши якусь шкоду його господарству. Наприклад, могли зняти ворота та закинути на стріху хати.
У США та Великій Британії святкування починають заздалегідь: вечір напередодні Гелловіна, 30 жовтня, називають Ніч пустощів (Mischief Night). У цей вечір діти і підлітки мають право розіграти своїх знайомих і сусідів. Типові пустощі включають намазування вікон автомобілів милом, закидання будинків яйцями і гнилою городиною. Діти можуть обмотувати дерева туалетним папером або дзвонити в двері, а тоді тікати. Нерідко такі жарти межують з вандалізмом, тому часто крамниці не продають дітям яйця в період святкування Гелловіна.
Вперше носіння маскарадних костюмів на Гелловін зареєстровано в 1895 в Шотландії, коли діти в масках , яких називали guisers, ходили по домівках та отримували цукерки, тістечка, фрукти та гроші. Немає жодної згадки про подібні традиції в США, Ірландії або Англії до 1900 року.
Одягання в карнавальні костюми — порівняно недавній елемент свята. Вперше як повноцінний звичай в США воно було зафіксовано на початку XX століття та сходить до американських традицій костюмованих вечірок.
Традицію вдягати костюми на Гелловін американські ірландці запозичили від французьких переселенців в XVIII ст.
Скоріше за все, звичай почав зароджуватися у Франції десь в XIV-му або в XV-му столітті. Належить пам’ятати, що це були часи страшних катаклізмів. Лише один з них, чума, або як її ще називали «чорна смерть», забрала життя десь третині європейської популяції. Чумний лікар носив особливий захисний костюм із носатою маскою. Через специфічний зовнішній вигляд, а також містичний ореол, чумні лікарі помітно вплинули на європейську культуру, зокрема, в італійській «Комедія дель арте» є відповідний персонаж, а серед знаменитих венеціанських масок є маска лікаря.
З цього приводу, люди тоді замислювалися про життя після смерті досить інтенсивно. Різні театралізовані вистави мали у своєму репертуарі постановки про смерть, про чистилище і про пекло, щоб нагадувати кожному про його смертність та про марноту і швидкоплинність життя. Тодішні вистави мали такі назви як «Танець Смерті» чи «Танець Жаху». Згадка про це залишалася часто на стінах цвинтарів, на яких малювали середньовічні «графіті»: диявол на ланцюгу веде до могили чи то короля, чи то папу, чи то знатну даму, чи то монаха, чи то селянина.
Окрім випрошування солодощів та носіння різноманітних костюмів, і танців смерті святкування Хелловіна також пов'язано з деякими специфічними іграми, що були повязані з святкуванням нового року та свята врожаю. В Ірландії в іграх використовувати яблука. Потрібно було вкусити яблуко, що плаває у мисці, не використовуючи руки. Також змагалися у зрізанні найдовшої шкірки з яблука на швидкість.
Через те, що у Північній півкулі Хелловін припадає на пору осіннього врожаю яблук, одне з чільних місць на святковому столі посідають яблука, які вкривають поливкою, цукрують, карамелізують або викачуюють у цукровому сиропі та горіхах.
Спочатку існувала традиція роздавати дітям яблука-цукерки, але вона швидко зійшла нанівець через міську легенду, яка свідчила, що в подібні цукерки злі люди кладуть шпильки та голки. Хоча подібні випадки були зареєстровані кілька разів, вони ніколи не призводили до серйозних травм. Багато батьків були впевнені, що ці випадки були спровоковані ЗМІ, які зрощували істерію на тлі неправдивих чуток.
Донині, у сучасній Ірландії до свята випікають (або тепер, купують) Бармбрек (ірл. гел. báirín breac), легкий плодовий пиріг, у який закладають горох, дерев'яну тріску, шматок тканини, монету та кільце. Предмет, що попався їдцю пророкував майбутнє: горох — не чекати швидкого весілля, тріска — неприємності в сімейному житті, шматок тканини — бідність, монета — багатство, кільце — швидке весілля. Відповідно до цієї традиції зараз продаються бармбреки з іграшковими кільцями всередині. Ця традиція є подібною до звичаю готування Торту (Трьох) Королів під час Богоявлення, найбільш поширеної у романських країнах.
Colcannon (Колканон) (ірландська страва з картопляного пюре та капусти)
- 1kg potatoes, peeled, roosters work well
- 250g curly kale, well washed and finely sliced, discard any thick stalks
- 100mls milk
- 100g butter
- Salt and freshly ground black pepper
Тo Cook
Cook the potatoes in a covered pan of boiling salted water for 15-20 minutes until tender. Meanwhile, cook the kale. Heat a knob of butter and two tablespoons of water in a heavy-based pan with a lid. When the butter has melted and formed an emulsion, add the kale with a pinch of salt. Cover, shake well and cook over a high heat for 1 minute. Shake the pan again and cook for another minute. Drain off any liquid and then season the kale with pepper. Drain the potatoes, add in the milk and mash until smooth, then beat in the kale and the remaining butter. Season to taste with salt and pepper.
Note:
If curly kale is not available you can use finely chopped scallions which you add into the potatoes with the milk. Savoy cabbage also works well - use the same method as for the kale.
Представники різних християнських конфесій по-різному відносяться до святкування Гелловіна. Деякі парафії англіканської церкви підтримують свято, вважаючи його проведення частиною християнських традицій Дня всіх Святих, а інші протестанти відзначають Гелловін у пам'ять про Реформацію, святкування якої відзначається в той же день. Отець Габріель Аморт, ватиканський екзорцист, вважає, що «якщо американські та англійські діти одягаються як відьми на одну ніч в році, то це не проблема. Немає нічого поганого, якщо це всього лише жарт». Багато сучасних протестантських та католицьких священнослужителів сприймають свято як веселий захід для дітей, дозволяють проводити його в своїх парафіях, дозволяють дітям та їхнім батькам вбиратися, грати в ігри і безкоштовно отримувати цукерки.
Найчастіше віруючі християни сприймають свято нейтрально через його відверту жартівливість та награність. Римо-Католицька Церква не вважає свято релігійним, але визнає його зв'язок з християнством, у зв'язку з чим дозволяє відзначати його в будь-яких церковно-парафіяльних школах.
Проте сучасне популярне свято Гелловіну стало надто комерціалізованим і втратило багато з давніх хороших традицій. Люди витрачають багато грошей на карнавальні костюми, штучне декорування приміщень, і вже не згадують про традицію подавати милостиню для бідних, спільне проведення часу батьків з дітьми за карвінгом (вирізанням світильників з гарбуза) та випіканням печива Soul cakes. Замість пригадування і розповідання історій в родинному колі про померлих пращурів, впорядкування їх могил і молитви за них, люди влаштовують гучні вечірки з алкоголем і переглядають фільми жахів, відвідують розпродажі в супермаркетах.
Вечірки в нічних клубах можуть становити небезпеку для підлітків через поширення в таких установах наркотиків, надмірне вживання алкоголю та пропагування розпусти. Також зловмисники в масках можуть користуватися загальним маскарадом для вчинення пограбувань чи розбійних нападів. Поліції в таких умовах дуже важко зорієнтуватися, де справжня зброя, а де муляж для карнавалу. Прихильники дияволопоклонництва цей день вважають відьомською ніччю і можуть проводити свої ритуали. Трапляються випадки вбивств.
Послідовники неоязичницького релігійного напрямку Віккі ототожнюють Гелловін з Савин та відзначають його як священний день року. Серед віккан Савин та Гелловін вважаються одним святом, вони називають його «sow-en». Цей підхід базується на культі «бога Савина» (або «Самайна»), якого віккани, слідом за рядом фольклористів XIX століття, вважали кельтським богом Смерті. Деякі неоязичники в роблять в цей день підношення богам та своїм предкам. Одночасно з цим деякі християнські фундаменталісти вважали слово «Савин» походить від імені Сатани. Обидві ці точки зору сучасним науковим співтовариством спростовуються, оскільки насправді слово «Савин» дослівно перекладається зі староірландської як «листопад», і те ж саме значення слова збереглося в сучасній мові.
Водночас деякі християни критикують та відкидають святкування Гелловіна, вважаючи, що його традиції сягають до язичництва та деяких напрямків окультизму, що суперечить християнським ідеалам. Окремі фундаменталістські та консервативні євангелічні церкви приурочують до дня Хелловіна випуск брошур, що описують муки грішників у пеклі, і протестують проти проведення свята, мотивуючи це тим, що воно розвинулося з язичницького дня мертвих. Соціолог Джеффрі Віктор та культуролог Джек Сантіно стверджують, що в США напередодні Гелловіна зростає кількість «сенсаційних» газетних публікацій і в цілому посилюється «сатанинська паніка».
У країнах Східної Європи багато представників православної церкви виступають різко проти святкування Гелловіна, вважаючи, що це «свято внутрішньої порожнечі та побічна ознака глобалізації».
Ірландці, намагаючись протистояти комерціалізації та містицизаціі Гелловіна, придумали паради святих. Спочатку дітей ввечері 31 жовтня одягали «святими», давали в руки іграшкові хрести і монстрації, щоб вони відповідали іконографічної традиції зображення того чи іншого праведника. Однак, проведені на початку століття опитування показали, що більшість дітей сприймали цю традицію як «окатоличений» варіант Гелловіна.
Францисканські священики, наставники молоді, вирізаного гарбуза із молитвою, вчать своїх підопічних: «Не важливо, чи будеш ти брати участь у Гелловіні з друзями або залишишся вдома, буде стояти гарбуз у тебе у дворі чи ні. Важливо, наскільки ти близький з Христом! Тільки живий зв'язок з ним вбереже тебе від підступів диявольських. Тільки вірність Йому зробить тебе святим! »
Так що, можливо, варто повернутися до старих традицій і проводити цей вечір в молитві, незалежно від того, який костюм на нас у цей час одягнений?
http://petrobalog.blogspot.com/2015/10/blog-post.html
https://tauspb.wordpress.com/2014/10/31/%D0%B2%D1%81%D0%B5-%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D0%BE-%D0%B2-%D1%82%D1%8B%D0%BA%D0%B2%D0%B5/#more-254
http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/holidays_and_customs/25586/
Rogers, Nicholas (2002). «Samhain and the Celtic Origins of Halloween». Halloween: From Pagan Ritual to Party Night, pp. 11 — 21. New York: Oxford Univ. Press. ISBN 0-19-516896-8.
http://www.imbas.org/articles/samhain.html
HUTTON, RONALD, The Stations of the Sun: A History of the Ritual Year in Britain (Oxford: Oxford University Press, 1996)
Simpson, John; Weiner, Edmund (1989). Oxford English Dictionary (вид. second). London: Oxford University Press. ISBN 0-19-861186-2. OCLC 17648714.
Nathaniel Hawthorne, «The Great Carbuncle» in «Twice-Told Tales», 1837: Hide it [the great carbuncle] under thy cloak, say’st thou? Why, it will gleam through the holes, and make thee look like a jack-o'-lantern!
As late as 1900, an article on Thanksgiving entertaining recommended a lit jack-o'-lantern as part of the festivities. «The Day We Celebrate: Thanksgiving Treated Gastronomically and Socially», The New York Times, November 24, 1895, p. 27. «Odd Ornaments for Table», The New York Times, October 21, 1900, p. 12.
Rogers, Nicholas (2001). Halloween: From Pagan Ritual to Party Nightkl. Oxford University Press. с. 28–30. ISBN 0-19-514691-3.
«Ask Anne», Washington Post, Nov. 21, 1948, p. S11.
http://www.pumpkinlady.com/pumpkin-carving-patterns/christian-patterns/page/2/
http://www.credo-ua.org/2015/10/145188
http://www.greenchronicle.com/recipes/soul_cake_recipe.htm
Повернутися назад