Симеонове рішення

... У неділю мирян почали скликати на мітинг до вінницького Преображенського собору, де об 11.30 мав читати проповідь Симеон. Один із тих, хто поширював той заклик - був Олександр Шавлюк, юрист і помічник депутата облради О.Бородія ("Укроп"). Журналістам він свою позицію пояснював дуже емоційно і з політичними нотками. За його словами, люди "плутають поняття церкви і держави", а під виглядом "націоналізму вирішили зробити розкол".

Владика розповів, чому не підтримав рішення синоду і про що говорили з Президентом

"Тому що вінницький" - саме таку назву мала одна зі статей про митрополита Вінницького і Барського Симеона після собору УПЦ МП 13 листопада, на якому було вирішено припинити єв­харистійне спілкування з Константинопольським патріархатом. Все - через Томос для України і майбутній об'єднавчий собор. Єдиний із 83-ох архієреїв, хто не підписав те рішення, був владика Симеон. А вже за два дні спершу на проро­сійських, а потім й інших сайтах з'явився лист за підписом начебто 42-ох вінницьких священиків, де вони заявили про підтримку митрополита Онуфрія (предстоятеля УПЦ МП). Більше того, у неділю мирян почали скликати на мітинг до вінницького Преображенського собору, де об 11.30 мав читати проповідь Симеон.

Один із тих, хто поширював той заклик - був Олександр Шавлюк, юрист і помічник депутата облради О.Бородія ("Укроп"). Журналістам він свою позицію пояснював дуже емоційно і з політичними нотками. За його словами, люди "плутають поняття церкви і держави", а під виглядом "націоналізму вирішили зробити розкол". Пан Шавлюк наполягає на тому, що православна церква в Україні і так автономна. Втім, його пояснення цієї автономії якось не надихнуло:

- Вона автономна від... Так само, як, наприклад, Автономна Республіка Крим. Тобто має свою Верховну Раду, свій законодавчий орган.

І де зараз Крим?

Олександр Шавлюк так і не відповів журналістам, звідки Україна, Русь приймала хрещення.

- Ви зараз хочете мене перевірити на знання історії? Я не знаю, звідки вона приймала. 988 рік. Хрестив Русь князь Володимир, - парирував він, бо відповідь вочевидь прозвучала б дивно у його антиконстантинопольському контексті.

- А перші митрополити звідки були привезені до Києва?

- То звідки, скажіть мені, я не знаю.

- Це були греки, з Константинополя, з Візантії, - відповів журналіст.

Миряни на протест не зібралися. Чому - свою думку висловила прихожанка Преображенського собору Вікторія. Жінка каже, що на ранішній службі владика Симеон доніс до присутніх рішення собору, а також висловив і свою думку. І головне - нікому нічого не нав'язував, ніколи.

- Я думаю, що ця акція тому і не відбулася, що вона ніякого реального підґрунтя все ж таки не має, - каже пані Вікторія. - Жодного разу Владика не займався політикою, в тому числі і церковною. Він висловлював свою особисту думку як громадянин, як людина. А як пастир він закликає тільки до одного - до розвитку духовного життя.

- Ви підтримуєте Симеона?

- Звичайно, я підтримую Симеона. Якщо б мені надали якийсь листочок, документ на підпис, я б не задумуючись його підписала. Тому що ніяких таких речей, які б моє сумління тривожили, я з уст його за понад 10 років жодного разу не чула.

- Багато людей підтримують владику?

- Думаючі люди, по-справжньому віруючі люди, вони будуть тільки за нього.

ам владика Симеон до останнього часу нічого не коментував і не висловлював своєї думки ні "за", ні "проти" майбутнього об'єднавчого собору і створення в Україні єдиної помісної церкви. Зустрівся із журналістами уже після собору у Лаврі.

- Я завжди був сторонником автокефальної церкви. І ще є час і можливість не тільки мені, а й, думаю, багатьом архієреям нашої церкви… Я кажу тільки за нашу церкву, тому що усі православні єпископи мають право взяти участь у цьому так званому об'єднавчому соборі, який покладе початок новій автокефальній церкві. Тому що це нове життя, і це об'єднає наш народ, - каже владика Симеон. - Ми маємо обдумати це питання. А вирішить сам Собор - якщо ми з'явимося там, то ми підтримали, якщо ні…

- Ви єдиний із 83-ох не підтримали рішення синоду. Чому?

- Постанова включає у себе 12 пунктів. З окремими я згідний. Є пункти, з якими я не згідний. У першу чергу, це розірвання євхаристійного спілкування з Константинопольським патріархатом. Друге - про покаяння тих, кого ми називаємо "розкольники". За 25 років ми не спромоглися вилікувати цей розкол. Тому через державу була покликана церква, як називають "матір-церква", Константинопольська, яка має історичний досвід, щоб вилікувати розкол. Ми маємо приклади навіть недавні, 2007 року, коли без усякого покаяння, актом про підписання возз'єднання, було з'єднано дві структури - Руську православну церкву і Зарубіжну православну церкву.

- З якими пунктами не погодилися?

- Перші 3-4 пункти, як ми вже звикли, що церква виконує свою місію, церква в Україні є самокерована і в своєму управлінні незалежна. А далі пункт, де сказано про Константинополь і про те, що ми розриваємо з ним євхаристійне спілкування. Це саме головне. Євхаристія - це, як ми кажемо, Христос поміж нас. І коли ми розриваємо, це крайня міра, але тільки тоді, коли між нами є догматичні, канонічні порушення. А на сьогодні і догмати, і канони - залишаться такими ж. … Коли ми залишаємо межі України і їдемо у святі місця, в першу чергу Свята Земля, Греція, Афон (туди їздять усі, і священики, і віруючі) - це територія Константинопольського патріархату. А там було сказано: той, хто визнає рішення Константинополя, ми з ними не будемо спілкуватися. Це дуже не добре для християнського світу і для нас як православних.

- На вас чинився (на соборі. - Ред.) тиск чи ні?

- Як сказати: чинився? Коли усі піднімають руку "за", а Симеон говорить, що проти… Біла ворона серед усіх чорних. І заключне, коли приймалося рішення, я сказав: окремі пункти - так, але в цілому уся постанова - я проти такого. І я не підписав цю постанову. Уже в кінці блаженнійший сказав: раз Симеон не хоче підписувати, у нас демократія, так і приймемо: усі "за", а він - "проти".

- Відбулася зустріч із Петром Порошенком?

- Вона планувалася з усіма архієреями. Президент очікував, як було зазначено, на другу годину. Але, на превеликий жаль, через ті рішення, які були ухвалені, вона не відбулася. Ми не знаємо, хто там винен. Але така зустріч із Президентом потім відбулася з окремими архієреями. Я був на цій зустрічі. І з неї я виніс таку думку, що дуже багато втратили наші владики-архієреї, які не почули слів Президента. Я не кажу, що ці слова їх у чомусь би переконали. Але, принаймні, вони б отримали відповіді на запитання, які б вони хотіли поставити главі держави. Але він сказав, що така зустріч може відбуватися і в подальшому з архієреями нашої церкви. Уже не у форматі цілого зібрання, можливо, з певними, можливо, у регіональному форматі.

- Про що говорили із Президентом?

- Не є секретом, що створення чи заснування Української православної помісної автокефальної церкви є один із процесів державотворення. І коли йому (Петру Порошенку. - Ред.) задали питання, що ви хочете створити державну церкву, він відповів: ні в якому разі, ми тільки хочемо посприяти утворенню помісної православної церкви. До теперішнього часу Константинопольський патріархат надавав автокефалію іншим православним церквам, у тому числі і для Руської православної церкви, і зовсім недавні, про які ми говоримо - про Грузинську, Чеську, пізніше наші сестри-церкви - Болгарська, Сербська та інші.

- Як ви вважаєте, є якісь плани по дестабілізації ситуації?

- Не хочу виходити на рівень геополітики, ми говоримо про сугубо церковні питання. Ми знаємо тільки одне, що 15 жовтня після рішення Константинопольського синоду Мінсь­кий синод прийняв рішення, щоб перервати євхаристійне спілкування. І наша церква своїм рішенням чи продублювала, чи ще раз повторила це рішення. Думаю, якби не було зібрання у Президента, яке він скликав, не було б і собору, не було б і тієї постанови. Усе якось так співпало, так вийшло… Але не ми, а Господь керує.

- Що кажуть інші священики?

- У нас ситуація цікава. Якщо подивитися на вчорашнє зібрання і рішення (собор 13 листопада. - Ред.), де усі "за" і один "проти", то я так і сказав там: у нас виходить, як, вибачте, в добрі совєтські врємєна - усі "за". Ну, так не може бути, у кожного є своя думка… Я не думаю, що те рішення було від серця кожного архієрея, але чим вони керувалися, це знає тільки Господь, я ж не можу заглянути в їхню душу. На сьогодні ми маємо різні відгуки. Є і підтримка, є і осудження. Але хотілося б, щоб на усе була не наша, а Божа воля. І щоб все це увінчалося не розбратом, а мирним процесом об'єднання і єднання. І це перемога буде не чиясь, це буде перемога Христа, на що ми надіємося і віримо, що Його благословення буде з усіма нами.

Понад 50 священиків  з Вінниці, Вінницького, Козятинського, Калинівського та Барського районів висловили всебічну підтримку владиці Симеону. Свої підписи вони поставили під відповідним листом. 

20 листопада у Вінниці зібралася Єпархіальна Рада,  на якій повинні були визначити дату Загальних зборів духовенства Вінницької єпархії

Таке вже було

Церковний конфлікт між Москвою і Константинополем, схожий на той, що розгортається нині в Україні, уже був у 1990-х роках в Естонії, яка теж відновлювала свою церкву. Тоді синод РПЦ також призупинив канонічне і євхаристійне спілкування з Константинопольським патріархатом та перестав згадувати Вселенського патріарха під час богослужінь. Зрештою дві сторони знайшли компроміс. За кілька місяців після Томоса Москва і Константинополь домовились, що в Естонії одночасно діятимуть дві церкви, а парафії самі обиратимуть, під чиєю юрисдикцією перебувати.

Misto.vn.ua