Religion.in.ua > Українські > Перший Синод ПЦУ: як це має бути за Томосом?

Перший Синод ПЦУ: як це має бути за Томосом?


6 02 2019
Які принципи формування закладають Томос і статут

Які принципи формування закладають Томос і статут

Отже, інтронізацію першого митрополита Київського, предстоятеля автокефальної Православної Церкви України, звершено.  Далі на порядку денному – формування органів управління церквою та перші кадрові призначення.

Але найголовніше питання, яке цікавить багатьох спостерігачів – це формування першого Синоду ПЦУ.

Порядок його скликання прописано як у Томосі, так і у статуті ПЦУ. Цей порядок можна назвати технократичним, який має не допустити кулуарні домовленості або узурпацію влади вузьким колом осіб. Для цього в базових документах – Томосі та статуті – закладено два принципи:

  • Синод діє на ротаційній основі;
  • Синод формується за старшинством хіротоній.

Всі інші способи фактично вважатимуться перевищенням повноважень та порушенням умов Томосу.

Cerkvarium спробував проаналізувати, як має на практиці діяти новий порядок формування Синоду ПЦУ.

Почнемо з приписів Томосу. Головою Святішого Синоду є Блаженніший митрополит Київський, який є головою Святішого Синоду, котрий щороку скликається з архієреїв, запрошуваних почергово за їхнім старшинством, з  числа тих, що мають єпархії в географічних межах України.

Отже, Синод ПЦУ:

  • скликається щороку;
  • формується з архієреїв за старшинством хіротоній;
  • члени Синоду – лише правлячі архієреї, що мають єпархії на території України (тобто, не закордонні, не вікарні та не на спокої).

Голова Синоду та сам Синод розглядають, судять та визначають питання, які стосуються внутрішнього церковного управління, збираючись раз на 3 місяці.

Блаженніший митрополит Київський і всієї України від імені Священного Синоду своєї Церкви звертатися до Вселенського Престолу для вирішення значних питань церковного, догматичного та канонічного характеру.

Але ці приписи, як бачимо, окреслюють лише основні принципи. Детальніше вони розкриваються в статуті, а точніше, у його розділі V.

Відповідно до нього цей орган управління названо «річним (постійним) Священним Синодом». Це найменування скопійовано з аналогічного найменування Синоду Елладської церкви і означає, що Синод діє:

  • постійно;
  • синодали однієї каденції мають річні повноваження (але входять до складу Синоду не одночасно).

Ці подробиці розкриваються у п.1 цього розділу:

Річний (постійний) Священний Синод складається з митрополита Київського як Головуючого та дванадцяти єпархіальних архієреїв, що періодично призначаються Головуючим, відповідно до старшинства архієрейської хіротонії.

Синодальний рік поділяється на два синодальні періоди, а саме зимовий (1 вересня - 28-29 лютого) та літній (1 березня - 31 серпня), половина членів річного (постійного) Священного Синоду змінюється кожного такого періоду. Термін повноважень кожного члену Синоду складає рік.

Примітка: На перехідний період до складу постійного (річного) Священного Синоду постійними членами включаються три колишні очільники церковних груп, що об’єднуються, а у випадку неучасті в Об’єднавчому Соборі очільника, постійним членом Синоду стає найстарший за архієрейською хіротонією представник церковної групи, що об’єднується.

Це фактично означає, що митрополит Київський має призначати членів Синоду виключно за старшинством. Призначення – це процедурне оформлення складу Синоду і потрібно для того, щоб процедура враховувала різні надзвичайні випадки (коли, наприклад, архієрей за старшинством не може за станом здоров’я брати участь у Синоді тощо). В статуті немає дозволу для митрополита Київського обирати архієреїв в Синод на власний розсуд, за принципом доцільності або лояльності.

Старшинство хіротоній означає, в першу чергу, статус (першість честі) єпископа, а в другу чергу – дата його висвячення (якщо єпископи мають одне старшинство за честю, перевага віддається даті хіротонії). Як відомо, за статусом архієреї поділяються на:

  • митрополитів;
  • архієпископів;
  • єпископів.

Має бути 12 членів Синоду та головуючий, але в статуті ПЦУ є примітка, що на перехідний період Синод має трьох постійних членів. Скільки триватиме перехідний період і від яких факторів він залежить – у статуті не сказано. Таким чином, ротація буде розповсюджуватись на 9 синодалів (12 - 3).

Перша синодальна каденція має почати працювати з 1 березня 2019 року. І якщо формально слідувати процедурі, перший склад Синоду на ротаційній основі пропрацює півроку, а не рік – до 31 серпня. Проте, як бачимо, принцип ротації (1 березня – 31 серпня та 1 вересня – 28 лютого) означає перехресну схему зміни членів Синоду. Отже, можна припустити, що перша каденція пропрацює рік (до 29 лютого), але з 1 вересня половина її членів таки має змінитись. Причому примітка до статуту про трьох постійних членів Синоду фактично унеможливлює ротаційну зміну 50/50. Адже змінити половину Синоду з 12 членів можна, а з 9 – ні. Як відбуватиметься ця зміна, і хто потрапить під ротацію 31 серпня – невідомо.

Кворум Синоду – половина його членів та Головуючий (тобто, 7 членів). У нашому ж випадку 3 члени Синоду є постійними. Разом з головуючим вони складають 1/3 голосів і самі собою не можуть формувати кворум.

Інших подробиць статут не дає.

Тепер подивимось, як архієреї ПЦУ (з колишніх УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП)  розташовані в табелі о рангу за старшинством хіротоній.

Продовження див. тут






Повернутися назад