Religion.in.ua > Українські > «Премудрість-online» від Ірини Преловської: «Українська Церква в ХХ столітті»

«Премудрість-online» від Ірини Преловської: «Українська Церква в ХХ столітті»


26 03 2019

Цикл «Премудрість-online» продовжують авторські лекції Ірини Преловської «Українська Церква в ХХ столітті».

Цикл «Премудрість-online» продовжують авторські лекції Ірини Преловської «Українська Церква в ХХ столітті».

Ірина Миколаївна Преловськаісторик, історик Церкви, джерелознавець, археограф, музеєзнавець, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, доктор церковно-історичних наук, професор кафедри церковно-історичних і практичних дисциплін Київської православної богословської академії, викладач курсу “Історія Української Православної Церкви” (з 1998 р.).

У своєму курсі лекцій авторка в популярному форматі розповість про сучасні напрацювання у галузі вивчення церковної історії в Україні. Всі лекції доступні у відео- та аудіоформаті на YouTubeSoundCloud та подкастах.


«Якщо говорити про церковну історію ХХ ст., то вона дуже відрізняється від усіх попередніх періодів історії православ’я в українських землях. Ми будемо говорити про територію сьогоднішньої Української держави, почасти Білорусі, Росії, Литви і Польщі. Темою першої лекції є огляд московської церковної політики щодо Київської митрополії після 1686 р.».

Лекція 1. Московська церковна політика щодо Київської митрополії після 1686 року


У 1686 р. вийшло так, що та частина Київської митрополії, яка з сер. ХV ст. залишалася в Польсько-Литовських землях, в Речі Посполитій, тепер увійшла до складу своєї колишньої такої самої частини Київської митрополії, яка тепер мала статус Патріархату. У Лівобережній Україні Московський Патріархат намагався утворити інститут місцеблюстительства. Сказати, що це була цілеспрямована політика, акція, яку мали на меті московські очільники або Московський Патріархат, не правильно. Але коли ці землі увійшли і стало зрозуміло, що Київська митрополія тепер пошириться на великі території Лівобережної України і Київ, то виникла цікава ситуація: що з такою спадщиною тепер робити, як її трансформувати — тепер уже як частину Московського Патріархату?

Аудіоверсія та подкаст


Лекція 2. Київські митрополити ХVІІІ - початку ХХ століття

Якщо говорити про київських митрополитів ХVІІІ, ХІХ і поч. ХХ ст., то прослідковуються дуже цікаві закономірності. У ХVІІІ ст. всі митрополити Київські і Галицькі були етнічними українцями. Як правило, у більшості біографій цих людей видно, що початкову церковну освіту вони отримували в Україні, більшість із них навчалася в Києво-Могилянському колегіумі. Тож на тих київських митрополитах лежить печатка не дуже позитивної співпраці з російським урядом.

Як і коли відбулася заміна на митрополичій кафедрі етнічних українців на росіян за походженням? Яку політику провадили ці митрополити?

Аудіоверсія та подкаст


Лекція 3. Наслідки Синодального періоду РПЦ для Київської церкви


Синодальний період почався в 1721 році і закінчився в серпні 1917 року, коли наказом Тимчасового уряду Росії таку установу, як Святіший урядуючий Синод РПЦ було скасовано.

Загальним наслідком Синодального періоду, тобто керування міністерством православного ісповідання на чолі з обер-прокурорами, які стали очільниками Святішого урядуючого Синоду в ХІХ ст., було наступне.

По-перше, Україна станом на 1917 рік мала давно узгоджену, опрацьовану систему губерніальних управлінь, які одночасно були єпархіальними центрами і підлягали звітності через духовні консисторії обер-прокурору як очільнику Святішого урядуючого Синоду із центром у Санкт-Петербурзі.

По-друге, всі духовні консисторії, які керували при єпархіальному архієреї церковним життям в Україні в ХІХ – поч. ХХ ст., складали повну звітність: фінансову, господарську, церковно-освітню тощо.

До позитивних наслідків слід віднести те, що упродовж ХІХ — на поч. ХХ ст. було створено величезну мережу всіх рівнів духовної освіти, яка враховувала можливість безкоштовного навчання для дітей-сиріт з духовних родин.

Однак наслідком Синодальної доби стало й те, що російська мова як офіційна церковна була невід’ємним атрибутом духовної цензури. І поява публікацій не цензурованою українською мовою була неможлива…

Наслідком Синодального періоду в Російській імперії була поява не просто вільнодумців, а прихильників марксизму й анархічних ідей. Внаслідок цього в 90-х рр. ХІХ ст. в українських єпархіях прокотилася низка бунтів, коли молодих людей — прихильників нових ідей — виключали з духовних семінарій. І ХХ ст. почалося тим, що з духовенства і вихованців духовних навчальних закладів, які опинилися під впливом таких ідей, починає формуватися когорта українських діячів, які через політичні причини покинули навчальні заклади й занурилися в революційну стихію, обравши, в більшості своїй, соціал-демократичні ідеї.

Аудіоверсія та подкаст

Оrthodoxy.org.ua







Повернутися назад