Епіфаній, митрополит Київський і всієї України, предстоятель ПЦУ: Ієрархи підтримали не лише мене, їх об’єднала ідея майбутнього церкви

Як він будуватиме нову церкву і якою вона буде? Про це ми говорили із Блаженнішим митрополитом Епіфанієм.

Готуючись до зустрічі з предстоятелем, збираючи його інтерв’ю, проходячи його шлях, ми зрозуміли цю небесну логіку. Господь – прекрасний кадровик із чудовим почуттям гумору, особливо для церковних інституцій.

Перший предстоятель єдиної Помісної церкви України мріяв про визнання та автокефалію, але не мріяв бути її очільником: “Я не прагнув предстоятельського хреста. Це бачили всі”.

Він не будував планів на майбутнє, і на запитання інших архієреїв про церковну кар’єру відверто відповідав: «Як Бог звелить».

Він (це відчувається) не любить публічності й сприймає її як новий (дещо обтяжливий) послух.

Він ще підлітком не отримав благословіння (фактично – дозволу) від сільського священика Московського патріархату на вступ до семінарії (ревнощі сільського батюшки перед майбутнім конкурентом) і тому звернувся туди, де брали, – до семінарії Української православної церкви Київського патріархату. Для неофітів пояснимо: у Московському патріархаті послух возведено в абсолют, відтак те, що підліток-пономар пішов до іншої семінарії – це свідчення певної сміливості та наполегливості.

Він самотужки ще студентом почав вчити грецьку – і сприйняв як шанс пропозицію повчитися в Греції. Пройшов сім кіл пекла, добиваючись візи (Москва вже тоді ставила всі шлагбауми перед навчанням наших дітей на богословських факультетах за кордоном) і поїхав навчатися, незважаючи на те, що обіцяної стипендії не надали.

Під час однієї з поїздок до Константинополя Вселенський патріарх Варфоломій звернув увагу на українського хлопчину, на його гарну грецьку та сказав: “Повертайся в Україну. Ти зможеш багато зробити для Української церкви”. Зараз ці слова звучать пророцтвом.

У час небезпек для Київського патріархату – влада Януковича планувала його просто ліквідувати – саме він був обраний патріаршим намісником глави УПЦ КП патріарха Філарета. На запитання «Чому саме він?», була одна й та ж відповідь: він здібний адміністратор.

Таким чином, митрополитом стала людина, яка цього не прагнула, але сума здібностей та навичок якої – дуже в нагоді для такого трону.

Як він будуватиме нову церкву і якою вона буде? Про це ми говорили із Блаженнішим митрополитом Епіфанієм.

ДІЇ ПОЧЕСНОГО ПАТРІАРХА НЕ ПІДТРИМУЮТЬ АНІ ДУХОВЕНСТВО, АНІ ВІРЯНИ КИЄВА

- Ваше Блаженство, ситуація з почесним патріархом Філаретом, коли він то «відновлює патріархат», то «скликає собори», перейшла у стан такої перманентної турботи. На вашу думку, чи можливо домовитися з патріархом про спокійну співпрацю?

- Я як предстоятель реагую на це досить спокійно. Ми хочемо бути відкритою церквою українського народу. І процеси, які зараз відбуваються всередині, обговорюються не в кулуарах, а відкрито. Якщо певний ієрарх має якусь свою особливу думку, то він її озвучив на публіку, і навіть є певні (схвальні) зауваження, що такої публічності не було свого часу в УПЦ Київського патріархату. Зараз ми бачимо, що в окремих ієрархів – вони в абсолютній меншості – є певні думки щодо майбутнього розвитку нашої Єдиної помісної православної церкви, які більшість церкви зовсім не поділяє. І тому більшість, абсолютна більшість архієреїв засвідчила, що вони є вірними тим ідеалам, які були накреслені 15 грудня 2018 року під час Об’єднавчого собору, що відбувся в стінах Святої Софії Київської. Тому я вважаю, що ці процеси є хоча й складними, але позитивними. Ми зараз змальовуємо своє майбутнє на основі статуту, який був прийнятий на соборі, і на основі Томосу, який закріпив цей статут і був вручений мені як предстоятелю 6 січня цього року Вселенським патріархом Варфоломієм. Я вважаю, що в майбутньому ми спільно, навіть з тими, хто має якісь інші думки, співпрацюватимемо і будуватимемо наше спільне майбутнє.

- За останній тиждень владика Філарет встиг відправити одного священика в заборону та оголосити зібрання кліриків Києва. Як єпархії реагують на цю ситуацію?

Навіть ті, що публічно не висловились, одностайні в тому, що ми не маємо права повертатися назад

- Більшість єпархій офіційно засвідчили свою позицію через засоби масової інформації. Вони підтримують той курс, який був обраний нами попередньо під час Об’єднавчого собору. І навіть ті, що публічно не висловились, також одностайні в тому, що ми не маємо права повертатися назад. Тобто, абсолютна більшість архієреїв є вірною тим принципам, які ми одноголосно прийняли на Соборі. Практично одноголосно, тільки один учасник із двохсот під час засідання Об’єднавчого собору проголосував проти.

- Ви так недовго на посаді. Як вам вдалося забезпечити таку підтримку? Все-таки, ієрархи – це генералітет, кожен має свою думку, кожен знає собі ціну. Це телефонні розмови, поїздки?

- Це не моя заслуга як предстоятеля. У нас є ідея. Ми хочемо розбудовувати нашу Єдину помісну православну церкву, яка визнана з боку Вселенського патріархату і яку в майбутньому буде визнаною з боку інших помісних православних церков. Якщо говорити про якісь інші механізми повернення чи проголошення патріархату всупереч Об’єднавчому собору, – це автоматично може нас повернути до попереднього стану, стану невизнаної церкви. І тому майже всі архієреї, духовенство і вірні засвідчують, що вони бажають бути у визнаній незалежній автокефальній помісній православній церкві. А заяви, які лунають від певних ієрархів нашої церкви, не мають практично жодної підтримки. Тому архієреї, бачачи певну небезпеку, згуртувалися і показали, що ми єдині й рухаємося тільки в напрямку, який ми накреслили до цього часу.

- Прокоментуйте ситуацію з отцем Олександром, який після тиску владики Філарета подав заяву про перехід своєї столичної парафії у ваше підпорядкування. Один із експертів запропонував, що й решта київських парафій мають перереєструватися, враховуючи непрогнозованість владики Філарета. Ви допускаєте такий розвиток подій?

- Ні. Поки що прецедент із отцем Олександром є особливим. Він не пройшов перереєстрацію, бо поки що навіть Київська адміністрація не вносить зміни до статутів.

- А чому вона не вносить, це політичний якийсь момент?

- Ні, це залежить від технічних моментів і стосується прийнятого нещодавно закону щодо механізму переходів...

Продовження див. тут