Religion.in.ua > Українські > Що не можна казати мамі особливої дитини. Блог мами
Що не можна казати мамі особливої дитини. Блог мами4 09 2019 |
Мама особливої дитини живе в своєму особливому світі. Це наче родима пляма, яка з'являється після народженням дитини і залишається назавжди з тобою. Різниця лише в тому, що цей відбиток не на тілі, а в голові, думках, почуттях. Мама особливої дитини живе в своєму особливому світі. Це наче родима пляма, яка з'являється після народженням дитини і залишається назавжди з тобою. Різниця лише в тому, що цей відбиток не на тілі, а в голові, думках, почуттях.
Особливих мам не треба жаліти. Їм важливі розуміння і підтримка. У дітей з ментальними розладами діагноз не написаний на обличчі. Зрозуміти, що не так з дитиною, дуже складно. І більшість людей сприймають твого малюка як невихованого, істеричного, розбещеного. Така дитина раптом може стукнути іншу дитину. Або почати облизувати качелю. Або їсти траву. Або лягти на землю. Істерити так, що її доводиться нести додому на руках. А насправді в цієї дитини серйозні особливості. І те, що вона взагалі ходить-бігає-говорить, - це вже перемога для її мами. Особлива мама може бути емоційно та фізично спустошена, може відчувати себе пригніченою і вразливою. Причинами депресії є неможливість самостійно впоратися з проблемами, брак часу для себе, невпевненість у майбутньому. Періодично я відчуваю себе загнаною, самотньою, нещасною. І мені потрібна допомога, увага і турбота. Але будьте уважними. Неправильні слова підтримки можуть зробити боляче. Не штовхайте падаючого. Не закликайте людину в депресії проявити силу волі, бо у неї вже немає ні сили, ні волі. І цвяхів з неї не викувати. Тому дуже важливо підбирати саме правильні слова. Не знаєте, що сказати, просто вислухайте - без оцінок та зауважень.
Так, можливо, ви хотіли підкреслити, що мій Богдан - такий же як і інші діти. Але насправді немає нічого образливішого, ніж чути щось подібне. Адже для того, щоб мій син нормально розвивався і був адаптований до світу звичайних людей, мені доводиться витрачати неймовірну кількість сил. І оце "ніколи б не подумав(ла)" звучить як приниження моїх титанічних зусиль, як заперечення перешкод, які ми долаємо щодня.
Я не проходила спеціальні курси підготовки особливих мам. Моя психіка не натренована переносити постійні стреси. Я не уявляла себе у світі, який наповнений словами "ехолалія", "відкати", "стіми", "ноотропи" тощо. Коли ви висловлюєте своє захоплення, то наче проводите межу між моїм та вашим світом. Копирайт изображения Людмила ШамрайЯ не вважаю себе сильною жінкою. Я вже давно хочу на ручки. Я не хочу, а мушу бути сильною. І я - звичайна людина, зі своїм правом на втому і розчарування. Заклики про мужність, витримку тощо, навпаки, переконують у повній безвиході.
Приміряйте ці слова на себе. Чи втішили б вони вас? Я інколи думаю: Боже, може не варто мене так "сильно любити"? Переконувати маму особливої дитини, в якої фізичне і моральне виснаження в тому, що сил у неї ще ого-го, не варто. Коли ти від нервів і страху за свою дитину плачеш ночами в подушку, а вдень посміхаєшся, божеволіючи від відчаю, фраза "Бог дає…" не найкращий варіант для подолання зневіри та безсилля.
Навіть лікарі в більшості випадків не знають, чи буде все добре і коли. Тому це твердження звучить як насмішка. Воно несе в собі заборону на емоції. Особисто я чую таке: "Ти сама собі створюєш проблеми. Насправді ж у твоєї дитини все нормально. Просто перестань про це думати, і все буде добре!".
Не знецінюйте мої переживання. Дозвольте мені проявляти мої почуття. Для мене ці фрази звучать як "Мої проблеми нікчемні, у порівнянні з іншими", "Я не маю права відчувати біль", "Чому іншим потрібна допомога, а мені ні?". Якщо ви не знаєте, що говорити (і це нормально), просто обійміть і скажіть: "Я навіть не уявляю, що ти зараз відчуваєш, але бачу, що тобі важко".
Ні, не стане. І я знаю це. Я прагну до цього "краще", і воно обов'язково "стане", але точно не завтра.
Але депресія - це не просто смуток чи нудьга. Моя порожнеча значно глибша. Краще підтримайте так: "Я дуже хочу зрозуміти, що відбувається з тобою".
Визнайте важливість моєї ситуації. Дозвольте пережити цей стан. Якщо я хочу плакати, дайте мені можливість виплакатися. Мені потрібен час на переосмислення і прийняття самої себе.
Так, ромашковий чай відновлює нервову систему, заспокоює, допомагає розслабитися. Але коли мені страшно за майбутнє мого сина, повірте, ромашковий чай мене не врятує. Копирайт изображения Людмила ШамрайЯк висловити співчуття, як подати сигнал, що ви поруч? Покажіть, що ви насправді небайдужі. Спробуйте "Я-послання". Говоріть чесно й від усього серця.
Це - тепло. Це - турбота. Це означає "Я дбаю про тебе, я приймаю тебе, я люблю і підтримую тебе". Або не кажіть нічого. Ми звикли заповнювати тишу, лякаючись порожнечі. І тоді ми починаємо говорити про що завгодно. Але важливо вміти слухати. Просто уважно слухати те, що вам говорять. Увага - це безцінна річ, яка здатна творити дива. Якщо близька вам людина в депресії, не критикуйте її. Запасіться терпінням, будьте стриманими і спокійними. Якщо стан людини не поліпшується протягом місяця, варто звернутися до психотерапевта чи психіатра. Можливо, мова йде про клінічну депресію, яку необхідно лікувати медикаментозно. Коли мені стає страшно і самотньо, найголовніше, що я хочу почути: "Ти не одна! Я вірю в тебе! Я буду завжди поруч і підтримаю тебе!". Повернутися назад |