Religion.in.ua > Версія для друку > Ігор Козанкевич | Коли не хочеться «спускатися на землю»

У Євангелії від Марка, у 9 розділі можна прочитати історію про те, як Христос, узявши із Собою на гору Петра, Якова та Івана, преобразився перед ними. Побачивши славу Божу, Петро сказав Ісусові: «Учителю, добре бути нам тут…».

Перебуваючи у Божій присутності, відчуваючи радість та спокій від спілкування з Господом, нам не хочеться полишати цей комфорт, коли Ісус – близько-близько. Ми не хочемо відволікатися на якісь буденні справи чи проблеми, але Бог бажає, щоб саме у цих справах, у цих труднощах ми являли Його славу, Його світло, Його чистоту, щоб ми Йому служили, виконуючи доручену місію. Про це спілкуємося із Головою Соціальної комісії Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ігорем Козанкевичем.

«Найперше, я розумію, що Петро та інші апостоли хотіли залишитися на горі і перебувати в цій славі. Але я розумію, що це був присмак того, що нас чекає у небі. Натомість Ісус не залишив їх там і не дозволив збудувати намети. Тобто, Він тільки показав їм, що їх чекає…»

«Я переконаний, що кожен із нас має свою місію тут на землі. І ми маємо її виконати. Тобто, ми прийшли сюди на цю землю для того, щоби виконати місію і повернутися знову до Бога. І, звичайно, що треба розпізнати свою місію, почути, яка вона є, і тоді її виконати. Для того, щоби розпізнати, я переконаний, що є Слово Боже, яке ми читаємо, над яким розважаємо, слухаємо, а друге – це життя в спільноті, в церкві, життя із святими таїнствами, ну, і я думаю, що особисте навернення…»

«… У мене багато разів були в житті такі ситуації, коли, здавалося, що всі залишили мене, що я нікому не потрібний, що те, що я роблю, також нікому не потрібне, воно не має сенсу, і без підтримки, без присутності Бога, без Його сили, Його любові я би не піднявся…»

«Ми зростаємо для того, щоб служити. Ми не зростаємо для того, щоби сидіти в комфорті. Я зростаю для того, щоби я міг завтра знову служити, не тільки тоді, коли мені хочеться, але коли мені, власне, не хочеться по-людськи…»

«Бог нам показує щоденно знаки. У кожній хвилині показує знаки. Просто я не завжди їх хочу бачити. [Коли] я захоплений собою, який я успішний, крутий, я тоді забуваю, що за це все слава Богу, а не мені»

«Я особисто переживаю Божу славу тоді, коли маю в серці мир. Якщо я щось роблю і маю мир, я повинен цей мир зберегти…»

«Я переконаний, що страх не є від Бога. Ані страх, ані переживання, ані якийсь розпач, відчай – це не є від Бога. І моє завдання – зберегти мир, радість, оптимізм, і якщо я це починаю губити, то я передоручаю в руки Божі цю справу. Натомість сам починаю дбати за те, щоби зберегти мир. Шукайте миру і біжіть за ним…»

Svitle.org