Як священник пішов на фронт захищати Україну – розповідь морського піхотинця

Володимирові 47 років. У нього дев’ятеро дітей. Наймолодшому – шість років. Найстарший – 4 роки воює на Донбасі. Ми зустріли чоловіка неподалік Горлівки, за кілька сотень метрів від позицій російських гідбридних сил. Володимир у молодості був хіпі, пізніше подався служити в церкву. З початком війни волонтерив у військовому госпіталі, спілкувався із пораненими бійцями. В якийсь час чоловік зрозумів, що може зробити більше, і, одягнувши військову форму, подався на Донбас уже як військовий капелан. Незабаром сказав дружині «Моя місія у мирному житті виконана» і пішов служити у ЗСУ, покинувши капеланство.

6 грудня в Україні – День Збройних сил. Від початку війни в 2014 році у протистоянні російській агресії армія України кардинально змінилася. При цьому українське військо не лише змінилося само, а й змінило долю багатьох людей, які зі зброєю в руках захищають свою державу.

Володимирові 47 років. У нього дев’ятеро дітей. Наймолодшому – шість років. Найстарший – 4 роки воює на Донбасі. Ми зустріли чоловіка неподалік Горлівки, за кілька сотень метрів від позицій російських гідбридних сил. Володимир у молодості був хіпі, пізніше подався служити в церкву. З початком війни волонтерив у військовому госпіталі, спілкувався із пораненими бійцями. В якийсь час чоловік зрозумів, що може зробити більше, і, одягнувши військову форму, подався на Донбас уже як військовий капелан. Незабаром сказав дружині «Моя місія у мирному житті виконана» і пішов служити у ЗСУ, покинувши капеланство...

Далі див. тут