УГКЦ в підпіллі: спогади о. Івана Барабаша

1946 рік, березень. Львів. Катедральний собор святого Юрія. Українська Греко-Католицька Церква начебто оголосила «про розрив з Ватиканом та про воз’єднання з Руською Православною Церквою», що означало ліквідацію УГКЦ. Собор був неканонічним, оскільки жодного єпископа УГКЦ на ньому не було. Але з тієї страшної дати розпочалися переслідування греко-католиків, Церква пішла у підпілля на 40 років. Сьогодні, оглядаючись назад, захоплюємося силою віри та незламністю підпільних священників, вірян, які приймали душпастирів у своїх домівках. Такою була і сім’я Барабашів у с. Труханів, що на Сколівщині. Парох церкви Всіх святих українського народу о. мітрат Іван Барабаш знає ціну вільного проповідування, тож ділиться цінним, що у нього є – спогадами, які нині є особливою для Церкви історією.

1946 рік, березень. Львів. Катедральний собор святого Юрія. Українська Греко-Католицька Церква начебто оголосила «про розрив з Ватиканом та про воз’єднання з Руською Православною Церквою», що означало ліквідацію УГКЦ. Собор був неканонічним, оскільки жодного єпископа УГКЦ на ньому не було. Але з тієї страшної дати розпочалися переслідування греко-католиків, Церква пішла у підпілля на 40 років. Сьогодні, оглядаючись назад, захоплюємося силою віри та незламністю підпільних священників, вірян, які приймали душпастирів у своїх домівках. Такою була і сім’я Барабашів у с. Труханів, що на Сколівщині. Парох церкви Всіх святих українського народу о. мітрат Іван Барабаш знає ціну вільного проповідування, тож ділиться цінним, що у нього є – спогадами, які нині є особливою для Церкви історією.

Далі див. тут