Англійка знайшла родину на Волині

Ще у юному віці Мері Вальницька з Англії мала велике бажання дізнатися більше про країну, де народилися батьки. Особливо її цікавила інформація про мамину батьківщину - село Пустинка Любомльського району.

Ще у юному віці Мері Вальницька з Англії мала велике бажання дізнатися більше про країну, де народилися батьки. Особливо її цікавила інформація про мамину батьківщину - село Пустинка Любомльського району

- Мама, 1920 року народження, походила із родини Вавришів-Чухриїв, - розповідала англійська гостя під час приїзду на Волинь цього року. - Її сім'я, в якій було шестеро дітей, мешкала у селі Пустинка. Тато - Олександр Вальницький - народився у 1916 році на Галичині. Коли німці напали на Радянський Союз, потрапив у полон до Німеччини, де й залишився працювати у копальнях.

У роки окупації була вивезена на примусові роботи і 21-річна Ганна Вавриш. 1945 року в Німеччині вона познайомилася із Олександром Вальницьким на гостині, яку організували на дозвіллі група хлопців та дівчат. А вже у березні 1946-го року вони одружились у польській каплиці, вдавши із себе поляків, - продовжувала розповідь Мері Вальницька.

Невдовзі Ганна та Олександр опинилися у Великобританії. Там почали облаштовувати своє сімейне гніздечко, маючи на той час маленького сина Міхаша. Доводилося багато працювати на фермі у північній Англії, вчити мову. Але подружжя зуміло дати всьому раду і вже у 1956 році придбало власну ферму в Уельсі.

Після повноліття Мері Вальницька вступила до університету, у 1978-му вийшла заміж. Разом із чоловіком господарювали на великій фермі, де тримали 90 корів. Згодом у подружжя народилося дві доньки - Вікторія та Анабель. Вчителька за фахом, пані Мері досі працює з дітьми з вадами розвитку.

У 2003 році Мері Вальницька вперше побувала в Україні. Спочатку поїхала до батькових родичів у Львові, звідти вирушила на батьківщину мами. На жаль, у селі Пустинка на місці, де колись стояла хата предків, зараз нічого немає. Місцеві старожили розповіли закордонній гості, що у селі Римачі живе її двоюрідна сестра Юлія Денисюк, а в Ковелі мешкає рідний мамин брат, дядько Гришко. Хоча до відльоту літака з Києва у Лондон залишалося мало часу, Мері Вальницька все ж ризикнула поїхати в Ковель до дядька.

- Ви просто не уявляєте, які то були емоції, - витирала сльози пані Мері. - Мама ж весь час думала, що її брат загинув на війні біля Франції, а він виявився живим! Дядько описав мені наш родовід, розповів про мамину сестру, тітку Олю, яка живе на Дніпропетровщині. Усе почуте я ретельно занотувала, щоб не забути нічого, коли буду розповідати про це мамі. На той момент вона була ще жива, але хворіла. Померла мама у 2004 році. Разом із татом їх поховали на цвинтарі в Лампетері. На їхніх могилах стоїть пам'ятник із написом, що вони походили з України.

На батьківщині предків Мері Вальницька відшукала велику родину. Саме міцність сім'ї, яка завжди тримається разом, дуже подобалася англійській гості. Також її глибоко зворушила церква в Олеську, до якої ходила Ганна Вавриш. І от минулого року в Україну вперше приїхали доньки пані Мері. А нинішньої весни англійка зібрала на Любомльщині всю українську родину Вавришів-Чухриїв. З усіх куточків держави з'їхалися двоюрідні сестри і брат - з Дніпропетровщини, Ужгорода, Борисполя, Римачів Любомльського району. Усі разом побували на місці, де колись стояла батьківська хата. Нині там встановлено пам'ятний знак.