Протягом кількох років у XVII столітті Корсунь був духовною столицею України

Останні роки життя митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Діонісій (помер 1663 р.) мусив провести поза межами столичного міста. Стійкий прихильник автономії української церкви, він до кінця чинив опір спробам московської влади підпорядкувати Київську митрополію Московському патріархові... 

Останні роки життя митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Діонісій (помер 1663 р.) мусив провести поза межами столичного міста. Стійкий прихильник автономії української церкви, він до кінця чинив опір спробам московської влади підпорядкувати Київську митрополію Московському патріархові... 

Спадкоємець старовинного православного шляхетського роду Балабанів, з 1650 року він очолював найзахіднішу українську православну єпархію – Холмську і Белзьку. Коли Хмельниччина досягла свого апогею й витримувати тиск з боку католицької влади стало неможливо, владика Діонісій залишив Холм і перебрався у Луцьку й Острозьку єпархію. Тут його й застала смерть Київського митрополита Сильвестра (Косова). 1657 року в історії України розпочався новий етап – гетьманом було обрано Івана Виговського, а митрополитом – його товариша Діонісія (Балабана).

Правління 48-го Київського митрополита з самого початку було непростим. Від хрещення Русі й утворення Київської митрополії Українська церква входила до складу Константинопольського патріархату. Але після Переяславської ради 1654 року московська світська і духовна влада дедалі частіше стали наполягати на переході Києва під омофор Москви. Не бажаючи порушувати церковні канони й побоюючись скасування давньої автономії української церкви, митрополит Діонісій рішуче виступив проти переходу в інший патріархат. Крім того, владика підтримав опального українського гетьмана Виговського, а таких речей Москва не дарувала.

Тож у 1658 році Київський митрополит залишив Київ і перебрався спочатку до Чигирина, а згодом – до корсунського Свято-Онуфріївського монастиря. Тут він і провів останні роки свого життя, які ознаменувалися розколом в українському православ'ї: землі, які контролювали московські війська, духовно підпорядковувалися поставленому Москвою місцеблюстителю митрополичого престолу Лазарю (Барановичу), а решта українських земель залишилася вірною Діонісію (Балабану).

Цікава деталь: у 1662 році ігуменом Свято-Онуфріївського монастиря став славетний український церковний діяч Феодосій (Углицький) – у майбутньому єпископ Чернігівський, канонізований у 1896 році.