Александрійський патріархат позбавив сану в.о. екзарха Африканського екзархату РПЦ: коментар архімандрита Кирила Говоруна

Москва стала потужним каталізатором розділень африканської пастви.  Рішення про позбавлення сану африканських митрополитів РПЦ Александрійський патріархат приймав, дбаючи насамперед про єдність своєї пастви та задля запобігання цих розділень

Сьогодні, 16 лютого 2024 року, за повідомленням ЗМІ, Синод Александрійського патріархату позбавив сану в.о. екзарха Африканського екзархату РПЦ єпископа Зарайського Костянтина (Островського).

Спеціально для «Релігії в Україні» подію прокоментував архімандрит Кирило Говорун, доктор філософських наук, професор Університетського коледжа Стокгольма.

«Після створення у грудні 2021 року «екзархату РПЦ» в Африці і призначення туди митрополита Леоніда (Горбачова), Александрійський патріархат майже рік утримувався від будь-яких рішень щодо нього. У цей період я мав нагоду особисто обговорити з патріархом Феодором ситуацію довкола «екзархату». Він сказав мені, що дуже не хотів би когось карати чи позбавляти сану. Його ставлення було і залишається відмінним від ставлення патріарха Кирила, який створив конвеєр покарань для кліриків і єпископів, які йому здаються неблагонадійними. Але врешті-решт і терпець патріарха Феодора урвався. Леоніда було позбавлено сану рішенням Александрійського синоду у листопаді 2022 року.

Оскільки в православній канонічній традиції все базується на прецедентах, було зрозуміло, що будь-якого наступника Леоніда буде покарано у той самий спосіб і навіть швидше. Кожен хто погодився би стати наступником, прирікав себе на канонічне самогубство. Так і трапилося с єпископом Зарайським Костянтином, який дав свою згоду на призначення «екзархом». Вже за чотири місяці після цього призначення його теж позбавлено сану. Я знаю особисто і Леоніда, і Костянтина. Якщо перший — навіжений прихильник Z-православʼя, то останній більш спокійний і розважливий. Але виявилося, що недостатньо розважливий, раз зголосився стати «екзархом».

Александрійська церква наклала на нього заборону лише після того, як він здійснив візити на її канонічну територію і завершував на ній богослужіння. Але й це саме по собі не було достатньої причиною для жорсткого покарання. Причина у тому, що Костянтин продовжив розділяти африканську паству. Вона й так знаходиться у нестабільному стані — там весь час виникають кризи і схизми, які дуже важко долати. І тут Москва стала потужним каталізатором подальших розділень. Рішення щодо і Леоніда, і Костянтина Александрія приймала, дбаючи насамперед про єдність своєї пастви та задля запобігання розділень.

Для покарань у Александрії були всі канонічні підстави. Ще з Римського права Православʼя запозичило юридично-канонічний принцип, що якщо клірик однієї юрисдикції здійснив злочин на території іншої юрисдикції, то остання має право його судити і карати. Так власне трапилося і з «екзархами». Саме тому хоча й повільно, але невпинно просувається процес визнання такого покарання іншими Помісними церквами».