Сьогодні, 16 лютого 2024 року, за повідомленням ЗМІ, Синод Александрійського патріархату позбавив сану в.о. екзарха Африканського екзархату РПЦ єпископа Зарайського Костянтина (Островського).

Спеціально для «Релігії в Україні» подію прокоментував архімандрит Кирило Говорун, доктор філософських наук, професор Університетського коледжа Стокгольма.

«Після створення у грудні 2021 року «екзархату РПЦ» в Африці і призначення туди митрополита Леоніда (Горбачова), Александрійський патріархат майже рік утримувався від будь-яких рішень щодо нього. У цей період я мав нагоду особисто обговорити з патріархом Феодором ситуацію довкола «екзархату». Він сказав мені, що дуже не хотів би когось карати чи позбавляти сану. Його ставлення було і залишається відмінним від ставлення патріарха Кирила, який створив конвеєр покарань для кліриків і єпископів, які йому здаються неблагонадійними. Але врешті-решт і терпець патріарха Феодора урвався. Леоніда було позбавлено сану рішенням Александрійського синоду у листопаді 2022 року.

Оскільки в православній канонічній традиції все базується на прецедентах, було зрозуміло, що будь-якого наступника Леоніда буде покарано у той самий спосіб і навіть швидше. Кожен хто погодився би стати наступником, прирікав себе на канонічне самогубство. Так і трапилося с єпископом Зарайським Костянтином, який дав свою згоду на призначення «екзархом». Вже за чотири місяці після цього призначення його теж позбавлено сану. Я знаю особисто і Леоніда, і Костянтина. Якщо перший — навіжений прихильник Z-православʼя, то останній більш спокійний і розважливий. Але виявилося, що недостатньо розважливий, раз зголосився стати «екзархом».

Александрійська церква наклала на нього заборону лише після того, як він здійснив візити на її канонічну територію і завершував на ній богослужіння. Але й це саме по собі не було достатньої причиною для жорсткого покарання. Причина у тому, що Костянтин продовжив розділяти африканську паству. Вона й так знаходиться у нестабільному стані — там весь час виникають кризи і схизми, які дуже важко долати. І тут Москва стала потужним каталізатором подальших розділень. Рішення щодо і Леоніда, і Костянтина Александрія приймала, дбаючи насамперед про єдність своєї пастви та задля запобігання розділень.

Для покарань у Александрії були всі канонічні підстави. Ще з Римського права Православʼя запозичило юридично-канонічний принцип, що якщо клірик однієї юрисдикції здійснив злочин на території іншої юрисдикції, то остання має право його судити і карати. Так власне трапилося і з «екзархами». Саме тому хоча й повільно, але невпинно просувається процес визнання такого покарання іншими Помісними церквами».

Теги: