Протестантські церкви України створюють широке об’єднання для посилення свого впливу на суспільство

Лідери протестантських конфесій України ухвалили рішення розпочати процес створення широкого громадського об’єднання церков, релігійних і громадських організацій. Про це, зокрема, йшлося 23 вересня, у День подяки, в приміщення Київміськадміністрації на прес-конференції за участю старшого єпископа УЦХВЄ (п'ятидесятників) Михайла Паночка, голови ВСЦ ЄХБ (баптистів) Валерія Антонюка, секретаря РНБО України Олександра Турчинова, народного депутата Павла Унгуряна, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт п'ятидесятників України і Radiosvoboda.org.

Один з посилів, який прозвучав на заході, це – об’єднатися у спільний громадський рух церков і громадських організацій України.

Коментуючи цю ідею, старший єпископ Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської Михайло Паночко зауважив: «Ми маємо дякувати Бога за можливість утворювати сьогодні спільноти, у яких погляди звернуті не на людину, не на лідера чи якусь політичну партію, де наші погляди – на Ісуса Христа і його волю».

Президент Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів Валерій Антонюк пояснив в коментарі "Радіо Свобода", що таке рішення вони ухвалили, щоб посилити свій вплив на суспільство, зокрема в тому, що стосується поширення християнських цінностей та моралі.

«Сьогодні в Україні є більше ніж 32 тисяч релігійних громад, і майже третю частину із них, близько 10 тисяч, займають євангельсько-протестантські церкви або громади. Ми відчуваємо велику відповідальність, щоби нести істину, правду і допомогти у різних напрямках, щоби наше суспільство оздоровилось, і щоби ми були сильною, незалежною, благословенною Богом Україною», – підтвердив Михайло Паночко.

«Ми віримо, що державотворення має базуватися на таких фундаментальних засадах, і тому як християни в Україні ми говоримо про таку консолідацію», – каже Антонюк.

Він припускає, що до цього процесу можуть долучитися й інші церкви. Координувати цей процес буде секретар Ради національної безпеки та оборони Олександр Турчинов. Він зазначив, що головною метою об’єднання церков є забезпечення християнського шляху розвитку України.

«Стоїть питання про захист сімейних цінностей, наших родин, наших дітей від пропаганди збочення. Захистити нашу молодь від наркотиків і алкоголізму, і забезпечити незалежність, єднання і духовність нашої країни – саме такі задачі будуть стояти перед цим широким об’єднанням», – заявив Турчинов.

Паночко також переконує, що ініціатива об’єднатися не є політичною та цілком належить євангельсько-протестантським церквам.

Релігієзнавець, директор громадського Центру релігійної безпеки Дмитро Горєвой вважає, що, окрім просування сімейних цінностей, церкви об’єдналися для того, щоб протистояти ухваленню законодавства щодо боротьби з гендерною дискримінацією. «Це опір тому, що в законодавстві відповідно до європейських стандартів має прописатися гендерна рівність. Оце основна тема, для чого вони консолідують свої зусилля», – зазначає Горєвой.

Втім, за його словами, простим об’єднанням розібратися з цією проблемою не вдасться. Він переконаний, що необхідно полишити гасла та перейти до «цивілізованої дискусії».

В тому, що координувати цей процес буде Турчинов, релігієзнавці небезпеки не вбачають. Попри те, що церкви намагаються запобігти ухваленню антидискримінаційного законодавства та мають своїх лобістів у владі, саме через секретаря РНБО вони не зможуть вплинути на ці процеси, переконаний Горєвой.

«Турчинов, як будь-який громадянин України, в незалежності від того, яку посаду державну він обіймає, має право займатися такою діяльністю. Він все ж таки не є законодавцем, він не має права подавати законопроекти, він не є суб’єктом законодавчої ініціативи. Я не вбачаю в цьому якоїсь загрози», – зазначає експерт.

Релігієзнавець Ольга Недавня також переконана в тому, що це об’єднання не призведе до того, що церкви перестануть бути відокремленими від держави. Турчинов може пробувати діяти в такому напрямку, вважає вона, але оскільки Україна не протестантська країна, це нічим не загрожує. Втім, якщо все ж таки інші церкви вирішать долучитися до цього процесу – загроза може виникнути. «Якщо би йшлося про православні церкви – там більше нюансів є по взаємодії з державою, і по спробах різних державних чиновників використати (церкву – ред.) на благо чи на зло країні. То вже інша справа. З протестантськими церквами, я думаю, тут немає такої загрози», – каже Ольга Недавня.