15 червня в агентстві «Укрінформ» презентували аналітичну доповідь «Ситуація з правами людини в Криму за сім років окупації», яка висвітлює в динаміці ситуацію в регіоні за основними групами прав людини — громадянські й політичні права, економічні, соціальні та культурні права — та підбиває підсумок 7 років російської окупації. Його підготували «Дім прав людини «Крим», до якого входять Кримська правозахисна група, Регіональний центр прав людини, Центр громадянської просвіти «Альменда», Центр прав людини ZMINA, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Іslam.in.ua.
Насильницькі зникнення проукраїнських активістів, що почалися від перших днів окупації Криму та тривають дотепер, свавільні арешти активістів, журналістів, національних і релігійних лідерів, тиск на суддів та адвокатів, масове застосування російського антитерористичного та антиекстремістського законодавства для боротьби з проукраїнським рухом проти окупації, утиски мусульманської релігійної громади, Православної Церкви України та інших релігійних організацій у Криму, фактична ліквідація свободи слова на півострові, критичне обмеження права на свободу об’єднань і мирних зібрань, примусовий призов громадян України до російської армії — це далеко не повний перелік негативних подій та явищ, що характеризують реальний стан громадянських і політичних прав за сім років окупації.
Доповідь містить аналіз дій Російської Федерації як держави-окупанта щодо її зобов’язань з охорони, дотримання та забезпечення прав людини на окупованій нею території.
«Попри всебічну та майже одностайну підтримку України в її боротьбі проти окупації Криму з боку міжнародної спільноти, на превеликий жаль, станом на сьогодні всі злочини проти прав людини в Криму залишаються нерозслідуваними, а винні в їх скоєнні не притягнуті до відповідальности. Судові скарги, подані урядом і громадянами до різних міжнародних судових органів майже з найперших років окупації Криму, лишаються нерозглянутими. Росія не допускає міжнародні моніторингові місії на територію Криму», - йшлося на презентації.
Зазначалося, що за умов катастрофічного звуження громадського й політичного простору на півострові шансів на повноцінну реалізацію економічних, соціальних і культурних прав у жителів окупованого Криму майже немає. Основний наступ у цій сфері держава-окупант здійснила на реалізацію права власности українських громадян у Криму, на освітній процес, що за умов окупації перетворився на інструмент пропагандистської політики окупанта й засіб викорінення зв’язків Криму з усім українським; на екологію, порушивши баланс екосфери регіону внаслідок використання всіх без винятку унікальних і важко відновлювальних природних ресурсів півострова; на охорону здоров’я, знехтувавши потрібними заходами для боротьби з COVID-19, а також на культуру, заборонивши майже всі не проросійські прояви культури. Наступ іде й на культурну, історичну спадщину: держава-окупант за злочинним умислом або через недбальство знищує найцінніші об’єкти культурної спадщини Криму.
Повернутися назад
|