Насильницькі зникнення проукраїнських активістів, що почалися від перших днів окупації Криму та тривають дотепер, свавільні арешти активістів, журналістів, національних і релігійних лідерів, тиск на суддів та адвокатів, масове застосування російського антитерористичного та антиекстремістського законодавства для боротьби з проукраїнським рухом проти окупації, утиски мусульманської релігійної громади, Православної Церкви України та інших релігійних організацій у Криму, фактична ліквідація свободи слова на півострові, критичне обмеження права на свободу об’єднань і мирних зібрань, примусовий призов громадян України до російської армії — це далеко не повний перелік негативних подій та явищ, що характеризують реальний стан громадянських і політичних прав за сім років окупації.

Доповідь містить аналіз дій Російської Федерації як держави-окупанта щодо її зобов’язань з охорони, дотримання та забезпечення прав людини на окупованій нею території.

«Попри всебічну та майже одностайну підтримку України в її боротьбі проти окупації Криму з боку міжнародної спільноти, на превеликий жаль, станом на сьогодні всі злочини проти прав людини в Криму залишаються нерозслідуваними, а винні в їх скоєнні не притягнуті до відповідальности. Судові скарги, подані урядом і громадянами до різних міжнародних судових органів майже з найперших років окупації Криму, лишаються нерозглянутими. Росія не допускає міжнародні моніторингові місії на територію Криму», - йшлося на презентації.

Зазначалося, що за умов катастрофічного звуження громадського й політичного простору на півострові шансів на повноцінну реалізацію економічних, соціальних і культурних прав у жителів окупованого Криму майже немає. Основний наступ у цій сфері держава-окупант здійснила на реалізацію права власности українських громадян у Криму, на освітній процес, що за умов окупації перетворився на інструмент пропагандистської політики окупанта й засіб викорінення зв’язків Криму з усім українським; на екологію, порушивши баланс екосфери регіону внаслідок використання всіх без винятку унікальних і важко відновлювальних природних ресурсів півострова; на охорону здоров’я, знехтувавши потрібними заходами для боротьби з COVID-19, а також на культуру, заборонивши майже всі не проросійські прояви культури. Наступ іде й на культурну, історичну спадщину: держава-окупант за злочинним умислом або через недбальство знищує найцінніші об’єкти культурної спадщини Криму.

Теги: