Religion.in.ua > Версія для друку > Голова ВЗЦЗ УПЦ (МП) дезінформував громадськість про статус своєї конфесії

УПЦ (МП) провела круглий стіл «Три роки спроб примусового перейменування Української Православної Церкви: наслідки, оцінки, коментарі»

Протоієрей Миколай Данилевич зазначив, що цього дня виповнюється три роки з моменту, коли за каденції колишнього президента П. Порошенка був прийнятий закон про так зване перейменування. За його словами, закон — абсолютно маніпулятивний та пропагандистський та направлений проти найбільшої конфесії України.

«Ми є Українською Православною Церквою, а її вірні — громадяни України, і відповідно ми будемо до кінця захищати нашу Церкву та ім’я нашої Церкви. Сьогодні ми про це детально поговоримо», — сказав він.

Голова Синодального юридичного відділу УПЦ (МП) нагадав, що «закон, відомий у побуті як “про перейменування” має № 2662 та передбачає внесення змін до ст. 12 Конституції України “Про свободу совісті та релігійних організацій”».

Протоієрей Олександр Бахов підкреслив, що водночас у цьому Законі відсутня будь-яка згадка про УПЦ (МП). Відповідна релігієзнавча експертиза, що покликана визначити, на кого поширюється цей закон, не введена у правове поле до цього часу.

«А тому говорити, що цей Закон поширюється на Українську Православну Церкву є неправильним і незаконним. На сьогодні є багато інсинуацій, міркувань, намагань застосувати штучно цей закон до УПЦ, — наголосив юрист. — У зв’язку з цим круглий стіл буде наголошувати на тих проблемних аспектах, з якими на сьогодні УПЦ стикається у своїй діяльності у світлі цього закону».

Релігійний експерт і вірянин УПЦ (МП) Юрій Решетніков назвав намагання примусово перейменувати УПЦ (МП) незаконною спробою втручання держави у внутрішні справи Церкви.

«Тільки наша Церква має право визначати, як їй називатись. УПЦ об’єднує десятки мільйонів громадян України, які є громадянами нашої країни, які платять податки, працюють на благо нашої держави, — сказав він. — Окрім того, ми переконані, що Закон, про який ми будемо говорити, прийнятий як із порушенням Конституції, так і з порушенням міжнародних нормативних документів, а тому ми переконані, що має бути скасований. А як досягнути цього? — ми й обміняємося думками, і спільно спробуємо знайти варіанти наших подальших дій».

Далі відбувся сам захід, учасниками якого стали голова Синодального відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ (МП) митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій; вікарій Київської митрополії єпископ Вишневський Спиридон; представник Чорногорсько-Приморської митрополії Сербської Православної Церкви; Чиквин Євгеній Григорович — депутат Сейму Польщі, представник Польської Православної Церкви; а також народні депутати України, представники української інтелігенції, громадські діячі та інші.

Митрополит Чернівецький та Буковинський Мелетій у своєму виступі припустив, що, за його словами, антицерковні закони, зокрема закон про «перейменування», насправді спрямовані на повну ліквідацію УПЦ (МП). Він заявив, що вона з 1990 року "є повністю незалежною адміністративно від Руської Православної Церкви", передає слова митрополита сайт УПЦ (МП), а "Центр управління нашої Церкви вже понад 30 років знаходиться в Києві, управління здійснюється соборами та Священним Синодом УПЦ та Предстоятелем, якого обирають архієреї УПЦ".

Слід зазначити, що ця заява не відповідає дійсності, адже за статутами РПЦ та УПЦ (МП) остання є частиною РПЦ і підпорядковується вищим владним органам цієї Церкви — Помісним і Архієрейським Соборам РПЦ. Зокрема, статут про управління УПЦ (МП) налічує близько 10 пунктів, які засвідчують адміністративно-канонічну залежність УПЦ (МП) від РПЦ. Так, за діючим статутом про управління УПЦ (МП), дана Церква "з'єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву" (розділ 1, п. 3), "у своєму управлінні керується постановами Архієрейського Собору Руської Православної Церкви від 25-27 жовтня 1990 року та даним Статутом" (розділ 1, п. 4), "є самокерованою частиною Руської Православної Церкви" (розділ 1, п. 5), зобов'язується "зберігати... канонічну єдність з Руською Православною Церквою", здійснює "нагляд за впровадженням у своєму житті рішень Соборів Руської Православної Церкви" (розділ 2, п. 6), Собор єпіскопів УПЦ (МП) "діє на підставі... постанов Помісних і Архієрейських Соборів Руської Православної Церкви" (розділ 3, п. 5), обраний предстоятель УПЦ (МП) представляється "Святішому Патріархові Московському і всієї Русі для отримання Благословенної грамоти" (розділ 5, п. 15), обраний предстоятель УПЦ (МП) також "благословляється Святішим Патріархом Московським і всієї Русі" (розділ 5, п. 2), а його ім'я "підноситься за богослужінням у всіх храмах і монастирях Української Православної Церкви після імені Святішого Патріарха Московського і всієї Русі" (розділ 5, п. 4), сам же глава УПЦ (МП) "є постійним членом Священного Синода Руської Православної Церкви "(розділ 5, п. 7).

Ухвалене в Москві у листопаді 2017 р. Архієрейським Собором РПЦ визначення «Про внесення змін і доповнень до Статуту Руської Православної Церкви та інші документи Руської Православної Церкви» ще більше обмежує незалежність УПЦ (МП) навіть в межах РПЦ. Зокрема, статут УПЦ (МП) тепер "затверджується її Предстоятелем та схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі", "рішення про утворення або скасування єпархій, що входять в Українську Православну Церкву, і про визначення їх територіальних кордонів приймаються її Синодом з подальшим затвердженням Архієрейським Собором [РПЦ]", "рішення Помісного і Архієрейського Соборів [РПЦ] є обов'язковими для Української Православної Церкви", УПЦ (МП) "отримує святе миро від Патріарха Московського і всієї Русі","суд Архієрейського Собору [РПЦ] є церковним судом вищої інстанції для Української Православної Церкви" і т.д.

«Сподіваюся, — продовжував митрополит Мелетій, — що нарешті розпочнеться діалог з владою, щоб запанував мир, щоб дотримувалася Конституції України та всім громадянам забезпечувалися рівні права на вільне віросповідання. Ніхто не може усунути з реального життя об’єктивну реальність існування багатомільйонної Української Православної Церкви. Попри всі попередні утиски, наша Церква не лише вистояла, а й продовжує залишатися найбільшою Церквою України».

На думку народного депутата від партії “Слуги народу” Олександра Качура, ухвалення т.з. закону про примусове перейменування було піар-акцією попередньої влади. За його словами, деякі депутати навіть не зрозуміли, за що вони голосували, а деяким народним обранцям досі соромно, оскільки вони підтримали антиконституційний закон на догоду своєму лідерові, який тоді був президентом України. Як зазначив О. Качура, питання зі згаданим законом має бути вирішено у Конституційному суді.

Політолог Руслан Бортник, колишній радник депутата-втікача Вадима Колесніченка та його заступник по організації «Російськомовна Україна», вважає, що настав час винести питання про скасування закону про примусове перейменування УПЦ (МП) на всеукраїнський референдум. За словами експерта, Церква в умовах тиску на неї поводилася “м’яко”. Тепер підхід слід змінити. І зробити це, вважає Бортник, слід через ініціювання УПЦ (МП) всеукраїнського референдуму щодо скасування закону про примусове перейменування. Політолог упевнений, що мільйони громадян України підтримають таке рішення.

Круглий стіл сфокусував свою увагу на подальших діях та кроках УПЦ (МП) у разі, якщо закон буде схвалено Конституційним судом.

Насамкінець було прийнято підсумковий документ круглого столу «Три роки спроб примусового перейменування Української Православної Церкви: наслідки, оцінки, коментарі».