Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

10 08 2012   Василь Балушок, кандидат історичних наук
Українські

Нащадки шляхтичів не піддавалися русифікації і трималися української мови

У фільмі "Вогнем і мечем" режисера Єжи Гофмана гетьман Богдан Хмельницький після перемоги під Жовтими Водами просить татарського союзника Тугай-бея віддати йому рядових полонених шляхтичів:

- Вони - русини, і я їх заберу до свого війська.

Серед полонених був і майбутній генеральний писар та гетьман Іван Виговський, що походив із православної шляхти з Овруччини. Після його переходу на бік козаків до повсталих пристали й інші Виговські, які жили в селі Вигів.

Козаки Хмельницького, надто попервах, воювали переважно проти середньої та дрібної української шляхти. На Поділлі, Волині, Наддніпрянщині вона чисельно значно переважала польську. І на ній, як найближчій територіально, передусім лежав клопіт з організації відсічі козацьким військам. Не оминало її й посполите рушення, тобто шляхетське ополчення. "Козаки й селяни, грабуючи панські оселі, не дуже-то розбирали, якої віри й національності пан держався", - писав історик і письменник Орест Левицький у документальному оповіданні про пригоди шляхтича Прокопа Верещаки за часів Хмельниччини.

У 1650-х до Овруцького ґродського уряду зі скаргами на козацькі "розбої та ґвалти" не раз зверталася дрібна православна шляхта. Козаки й "чернь" відбирали в них і знищували "привілеї від королів польських". Тобто важливі документи, що підтверджували шляхетство. Зрештою, головною причиною Хмельниччини було бажання козацтва домогтися рівних зі шляхтою прав. Бо козаки, як і шляхтичі, були людьми збройного ремесла. Зі створенням власної держави на Лівобережжі козацтво, принаймні в частині України, вибороло собі роль нової еліти. В іншій частині - на Правобережжі й у Галичині - нею залишалася шляхта.

Цілі гнізда поселень нащадків дрібної української шляхти в Україні збереглися до сьогодні. Частина з них є дуже давніми, а нащадки шляхтичів у них живуть цілими околицями - кущами сіл і містечок. Тому таку шляхту називають "околичною". Її нащадки є на Волині, на Поділлі, Київщині та Житомирщині. Багато їх у Галичині, зокрема в районах міст Самбір, Дрогобич, Стрий, Жидачів, Калуш, Коломия, Турка та ін.

Заушшя біля Коростеня на Житомирщині - одна з найбільших шляхетських околиць в Україні. Тут обабіч річки Уж, яка колись звалася Ушою (звідси й назва), розташовано понад 40 сіл, заселених нащадками дрібної шляхти - Вигів, Недашки, Скурати, Мелені, Бехи, Каленське, Білошиця, Чоповичі, Васьковичі, Ходаки, Дідковичі тощо.

Ці села майже всуціль заселені Виговськими, Недашківськими, Скуратівськими, Меленівськими, Бехами, Каленськими, Білошицькими, Чопівськими, Васьківськими, Ходаківськими, Дідківськими тощо. Із часом, коли роди дуже розросталися, вони розгалужувалися на так звані придомки. Приміром, Меленівські поділені на Васяновичів, Стретовичів, Мойсієнків, Самойленків, Грищенків.

Свої родоводи вони ведуть від місцевих бояр - васалів київського воєводи, а ще давніше київського князя. Наприклад, за ревізією 1571 року в Скуратах жили четверо бояр Скуратівських, які несли військову службу, в Ходаках - десятеро Ходаківських, у Меленях - п'ятеро Меленівських. Ідеться лише про голів сімей, бо членів їхніх родин не заведено було враховувати.

Бідне, але гонорове Заушшя постійно воювало з овруцькими старостами. Ті, маючи під боком стільки переважно незаможної шляхти, намагалися поживитися за її рахунок. Та заушани відстоювали своє шляхетство. І на судових процесах, і виганяючи старостинських урядників силою зброї. Удавалися й безпосередньо до короля. Так, 1598 року аудієнцію в Сигізмунда ІІІ Вази отримав один із Бехів. Був "у скромній хлопській сермязі, в ходаках, але із шаблею при боці, з вусами по-шляхетськи бундючними".

Шляхта із Заушшя завжди мала українську (руську, за тодішньою самоназвою) самосвідомість. Приміром, 1680 року стався такий інцидент: брати Меленівські після хрещення за католицьким обрядом дитини їхньою сестрою, заміжньою за поляком, викинули немовля на подвір'я, вигукуючи:

- Хай не множиться між нами собачий лядський народ, хай його пси з'їдять.

Христофор Виговський - родич Івана Виговського - напередодні Хмельниччини закохався в панну Маріанну Ласківну, доньку брацлавського урядовця Федора Ласка. Але йому, дрібному шляхтичеві, відмовили. Коли піднялося повстання, Христофор Виговський скористався з цього. Як пишуть у протестації брат дівчини та її опікун Стефан Ласко (батька вже не було серед живих), панну захопив "козацьким правом". Тобто викрав і взяв собі за дружину. У записі нічого не згадано, як ставилася до цього сама Маріанна Ласківна. Можливо, що не мала нічого проти, бо серед шляхти такі романтичні пригоди були в пошані.

Нащадки шляхти Заушшя, що живуть на Поліссі далеко від індустріальних центрів, і сьогодні вирізняють себе з-поміж довколишніх "мужиків". Хоч мають близький до них побут. Їхні жінки й дівчата також працювали у полі - дрібна шляхта обробляла землю сама. Але, на відміну від селян, носила одяг, ближчий до міського. Спали не на полу, а на ліжках, будували хати з дерев'яною долівкою, перед житлами мали квітники тощо.

- У нас і тепер у селі списки на вибори чи там ще якісь коли складають, то зразу пишуть усіх шляхтичів, а тоді вже "мужиків" - тих, і тих в алфавітному порядку. Але обов'язково "мужиків" пишуть після шляхтичів, - розповідає 30-річний Олександр Васянович-Меленівський із села Мелені Коростенського району на Житомирщині - історичній Овруччині.

Таке ж укладання громадських списків - спочатку шляхтичі, а потім "хлопи" - побутує й досі у селі Витвиця Долинського району на Івано-Франківщині.

- До Другої світової війни місцева шляхта не одружувалася з "хлопами", і навіть зараз це трохи є, - розповідає 73-річний Михайло Витвицький. - Батьки не дозволяли. Були різниці в одязі шляхти від "хлопів". Наприклад, у 1950-х "хлопка" посміла запнутися як шляхтянка і прийшла до церкви, то жінки-шляхтянки зірвали з неї хустку й подерли на шматки.

У Витвиці й сьогодні в церкві шляхта та "хлопи" стоять по різні боки. Дрібна українська шляхта Галичини трималася "руської віри" - греко-католицького віровизнання. По деяких селах навіть у колгоспах окремо були "шляхоцькі" бригади й "рустикальні" - селянські, "хлопські".

- Шляхетські діти мусили краще вчитися за "хлопських", бо так треба було, - продовжує Витвицький. - А коли в якій шляхетській сім'ї з'являвся п'яниця, то родичі його всі дуже пильнували, щоб не показався п'яним на людях. Ну бо як то шляхтичеві та бути пияком? Ще пам'ятаю, як малим я вкрав помідори з чийогось городу. То мама заставила їх віднести, віддати й перепросити.

Шляхтичі перші пішли в Українські січові стрільці, а пізніше в ОУН-УПА. А вже за ними потяглися "хлопи". Мій дядько Степан Витвицький загинув у січових стрільцях. Прийшов після боїв із поляками, коли наших розбили, весь поранений, рука на перев'язі. А діди кажуть: "Шо ж ти, хлопче, сам прийшов, а Україну не відстояв?" І він тоді забрав гвинтівку й пішов знов, і вже не вернувся. А у нього дівчина була, то довго заміж не виходила, все його чекала. А молодший брат його, мій дядько Іван, коли виріс і вивчився, написав слова пісні "Повіяв вітер степовий".

У Центральній Україні нащадків української шляхти сьогодні називають "поляками", а в деяких місцевостях "дворянами". Тим, хто за допомогою збережених документів у ХІХ ст. довів російській владі власне шляхетство, як-от околична шляхта Коростенщини, ті "дворяни". Саме звідти походять люди з прізвищами Виговські, Недашківські, Скуратівські, Стретовичі та ін. А ті, хто таких документів не зберіг, стали "поляками".

У часи найбільшої русифікації те середовище найстійкіше трималося української мови й культури. Коли цих людей запитуєш, чи вважають вони себе поляками - бо серед них чимало римо-католиків, - то зазвичай відповідають, що це, мовляв, їхні предки такими були, а вони вже українці.

9/10 шляхти, що воювала проти козаків під Жовтими Водами й під Пилявцями, були русинами - українцями, за підрахунками історика Антонія-Йосипа Роллє (1830-1894).

Він проаналізував актовий матеріал і наводить конкретні прізвища цих українських шляхтичів, зокрема з Овруччини: Олександр та Семен Закусили, Олександр Бех, Олександр Серебриський, Ян Кевлич із розгалуженого роду Дідківських і багато інших.

Доля їх виявилася різною: дехто далі боровся проти повсталих, хтось загинув, а деякі пристали до козаків. Більшість козацької старшини походила з дрібної шляхти й мала свої герби.

Царський уряд більшість дрібної шляхти перевів у селяни


Від занепаду Київської Русі до XVI ст. на українських землях нобілітет - провідну суспільну верству - становило боярство. Його верхівка звалася зем'янами. Саме на плечі цих бояр лягав обов'язок боротися з ворогами, бо це був збройний стан, подібний до європейського рицарства. Аристократією були давні княжі роди - Острозькі, Вишневецькі, Заславські, Збаразькі, Несвізькі, Сангушки, Чорторийські, Ружинські, Курцевичі, Порицькі, Воронецькі та інші.

У середині - другій половині XVI ст., зі входженням України до складу Речі Посполитої, бояри отримали шляхетство. У Галичині, що перебувала під польською владою ще з другої половини XIV ст., це сталося на століття раніше. Приблизно тоді ж серед української шляхти поширилися й прізвища із закінченням -цький, -ський, які заведено вважати польськими. Насправді вони є шляхетськими й означають власність на маєток у певній місцевості, від назви якої й утворені. Наприклад, Виговські - власники села Вигів, Загоровські - Загорова тощо. І поширені вони були серед шляхти не тільки польської, а й української, білоруської, чеської та словацької. Ці прізвища є відповідниками до німецьких рицарсько-аристократичних прізвищ із "фон" і французьких із "де".

На межі XVI-XVII ст. руські княжі роди або вимерли, або полонізувалися й переходили в католицтво. В Україну хлинули й суто польські магнатські роди - Потоцькі, Конєцпольські. Та численна пересічна шляхта залишалася переважно місцевою - православною або, пізніше, уніатською. Дрібних польських переселенців-шляхтичів у Правобережну Україну було не так багато, щоби сполонізувати місцевий шляхетський загал. Та й їхали сюди дрібні шляхтичі не так із Польщі, як із Волині та Галичини. А прибулі поляки, беручи шлюби з українськими шляхтянками, самі в більшості українізувалися. Єдине, що могло в них лишитися з "польськості", - римо-католицьке віровизнання.

У 1793-1795 роках Правобережжя приєднали до Росії. Царський уряд, одразу по придушенню польських повстань 1830-1831-го й особливо 1861-1863 років, провів масштабну ревізію шляхетства. Дрібним шляхтичам, які мали відповідні документи, надали дворянство, попри незаможність. А тих, у кого документи не вціліли, перевели в "однодворці" - одну з категорій державних селян. Таких виявилася більшість. Та вони все одно не злилися з селянами, а й далі зберігали свою осібність і гоноровитість. Бо пам'ятали своє "немужицьке" походження.
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/history-journal/_naschadki-shlyahtichiv-ne-piddavalisya-rusifikaciji-i-trimalisya-ukrajinskoji-mo/359254">Gazeta.ua</a>

Теги:


Матеріали за темою
Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту

Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
Інформація

Відвідувачі, що знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній новині.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Глава ОВЦС РПЦ хочет, чтобы УПЦ КП "вернулась" в Моск...

josephus

josephus написал:

рпц мп = 666 и сборище сатанинское! 

Вавилон, Церковь и Украина

Tim

Tim написал:

о.Феогност Пушков

Тебе оценку Лукоморье дало. И твои же пока ещё "собратья и сослужители".

 

http://lurkmore.to/Аббатус

 

И ты, твоё высокопреподобие, либо сейчас напишешь в комментарии чтото вроде: "Я,  всем сердцем желая очистить себя от всякой скверны и николиже прилеплятися греху пред Христом, Егоже и распятие пред собой вижу, честно говорю - всё, написанное в этой и других подобных статьях является ложью." (Да-да, нет-нет) --либо иначе  сам пойдёшь на свою японскую гору Кху-Яму, на которую ты отправил не один десяток людей,которые тебе пытались сказать хоть слово поперёк.

Да запретит тебе Христос!

 

 

Поліція склала адмінпротокол за використання Молодіжним...

Igorock

Igorock написал:

Адміністрація, ну ви тупі чи прикидаєтеся? Скільки можна так настирно писати "УПЦ" про РПЦ в Україні, навіть не додаючи МП?

Вавилон, Церковь и Украина

о.Феогност Пушков

о.Феогност Пушков написал:

josephus,
желаю Вам самому стать христианином, глядишь - умразумеете, что славу Богу можно воздавать на любом языке, и для этого не следует учить какой-то специальный язык

Вавилон, Церковь и Украина

о.Феогност Пушков

о.Феогност Пушков написал:

Tim,
Вот тебе, бесноватому подлецу, ХРистос и запретит скулить. иш, всяекое дерьмо еще будет мне "оценку" давать.

Уставная коллизия. Как оформлены административно-канони...

dutchak1

dutchak1 написал:

Цитата: Tim
Но нормальный человек всёже прежде думает,чем пишет три абсолютно бессвязных ниочёмных текста.


Вот и давайте, вместе, подумаем. С точки зрения человека,  у которого "выработало во мне просто здоровый(увы...) цинизм" государство вообще, и в частности наше, может законами регулировать образование и деятельность религиозных организаций? Думать можно двумя путями - как верующий со здравым смыслом или как правовед, юрист.

Папа для Путіна: чому Ватикан зближується з Росією

Onufriy

Onufriy написал:

Франциск в цьому випадку ризикує залишитися сам-на-сам зі своєю наївністю

Не має значення - простець він чи шахрай. Хто б не був папою на його місці (хоча б і Н.Лебідь), то робив би те саме 
Католики опинилися у мильній бульбі фатимського пророцтва про "навернення Росії" - тепер їм доводиться щось робити для імітації його здійснення

Тим більше, що і час сприятливий - чим більший прикрут у дідуся Пу, тим дужче його тягнутиме до поліконфесійної єдності - он як на старості літ він став загравати з старообрядцями!
у випадку...вибору між католицькою церквою та російською православною Путін, певна річ, зробить ставку на РПЦ

Та ні - то РПЦ азартно поставила на сакрального гебешника!  А у самого гебешника підхід до РПЦ винятково раціональний, - вигідно для збереження себе-коханого, чи ні

А "вся повнота" РПЦ готова заради "богопоставленого" фараона на все, вони сприймуть що завгодно - аби лише воно хоч трохи смерділо месіянським святоросійством

Уставная коллизия. Как оформлены административно-канони...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: politsovet
доктор ...решил перейти на личности и назвать меня "врагом УПЦ" и "доморощенным хулителем Церкви". Поскольку в моей статье нет ничего, кроме рассмотрения двух уставов и сделанных мной выводов, получается, что для того, чтобы прослыть врагом и хулителем, достаточно вчитаться в официальные документы
 
Та десь так воно і є wink 

Хіба ж то личить благочестивій людині читати Статут РПЦ? Адже від такого душепагубного читання не довго і до того, щоб похитнутись у самій вірі православній

Вже не кажучи про віру курмоярівську 

Уставная коллизия. Как оформлены административно-канони...

Tim

Tim написал:

я осилил лишь два Ваших комментария. Прошу простить грешного -третий просто ниасилил. Это просто поток слов, которые из одного предложения перетекают в другое. Потом в третье. Но когда ловишь себя на мысли:"а о чём это автор?  , то в ответ лишь видится -"очевидно, о мордобое". Либо автор сам себе противоречит, то рассуждая о законодательстве, то пренебрежительно плюётся в его сторону, либо автор просто сам не знает что нужно сказать. Чтото ну очень очень нужно сказать. Сказать, что всё и так зашибись. С любой точки зрения. Но с точки зрения верующего пусть верующие решают сами,а с точки зрения законодательства всёже государство (да-да,правовое) должно идиотов с мордобоя наказывать административно и уголовно.
И у нас,помнится, государство (ни в лице профильного министерства) ли в виде законов/постановлений КМУ ещё ни разу не входило в дискуссии о предмете веры. Наше государство ,кстати вопреки желанию отдельных недалёких индивидуумов из УПЦ, не пошлО по болгарскому пути. А вот если бы пошлО, и УПЦ была бы предоставлена полная свобода -такие бы как Вы вопили осанну государству в лице её мудрых руководителей.
то ли шизофрения то ли глупость. Но нормальный человек всёже прежде думает,чем пишет три абсолютно бессвязных ниочёмных текста.
Как говорил Кураев "я в церкви 30 лет -и убить могу". Я тоже в церкви не первый год, неофитство давным давно прошло. И то,что я видел и слышал выработало во мне просто здоровый(увы...) цинизм. И то,что Вы говорите здесь -это не глаголы чистаго сердца, просвещеннаго отвержением страстей и приятием Господа нашего, а желание заболтать тему.
И ,как было сказано выше- в УПЦ,чтобы прослыть грешником и уродом, нужно просто пытаться докопаться до истины. Это не впервой.

Уставная коллизия. Как оформлены административно-канони...

dutchak1

dutchak1 написал:

Цитата: Tim
что написано в самой первой части устава УПЦ? (о действенности которого уже задаютсяч вопросы: "УПЦ" по нынешнему законодательству- ничто. У неё нет права юр.лица.
 

И об этом можна порассуждать. Действительно, все церкви, УПЦ КП, УПЦ МП, УГКЦ, РКЦ по нынешнему законодательству – ничто. И это плохо. Ну, например, в этой нашей религиозной склоке. Все рубятся на праве прихода менять каноническое подчинение и никто не видит что в правовом поле это как подчинение пустому месту, уход из пустого места и такой же приход в пустое место. В начале 2000-х годов, в среде штатных религиеведов возникло шевеление, высказывались предложения поискать выход из такой ненормальной ситуации, сделать конфессии субъектами права. Но потом все затихло. Мои догадки что это произошло по причинам когда все же проявился, тотально отсутствующий,  здравый смысл и немного инстинкта самосохранения в среде штатных религиеведов. Ведь попытка ввести конфессию как юрлицо в гражданское право Украины столкнулась бы с тем, что в нашем праве юридическое лицо существует только в форме устава с учредителями т.е. в форме субъекта хозяйствования, предприятия. И если во внутреннем употреблении верующие и само гражданское право еще как-то проглотило и как-то переварило приходы как юридические лица частного права с учредителями и уставами то во внешнем употреблении мог возникнуть конфуз. Ведь пришлось бы городу и миру, христианскому миру показать существование в стране христианской церкви, учредителями которой записаны Иванов, Петров, Сидоров… Ну не будем же мы при регистрации устава показывать учредителями Исуса Христа, Апостола Андрея, князя Владимира. Ведь процедура регистрации в гражданском праве  предполагает доказывание физического существования учредителей. Можна пробовать показывать Церковь как созданную юридическими лицами-приходами но это уже будет карикатура.  Кроме того, такая регистрация могла б реанимировать остатки здравого смысла у верующих, у религиеведов, которым не достались степеня и должности. А дальше больше. Возникли б вопросы – что это за наука и что это за ученые, которые способствовали такому положению сколько лет. И пришлось бы менять гражданский кодекс, оправдываться, мол, извините, ошиблись. А что делать с учебниками, диссертациями, статьями, которые доказывали, лгали что в области свобод и прав мы впереди всех и правее всех прав и свобод и что религиозная организация может быть создана только как субъект гражданского права? Ученые степени добровольно б отдавали или принудительно? Т.е. все это оценивалось в той среде как угроза ее существованию.

Все затихарилось и ждало времени. Потом неожидано в 2008 году  решение ЕСПЧ по иску прихода к государству и которое украинская Фемида до сих пор ни переварить ни использовать не может. Потом снова тишина, война и новое обострение старых проблем…

 

Уставная коллизия. Как оформлены административно-канони...

dutchak1

dutchak1 написал:

Tim,
Ну что вы все юрисдикция, официальные документы! Что вы хотите доказать и кому? Плохие уставы? Да никто не спорит. А что дальше? Если вы вольный гражданин и неверующий – что это вам даст? Эти уставы внутренние документы и если они не призывают к мордобою и прошли государственную специальную экспертизу– государству глубоко плевать на их содержание и на эти ньюансы. Если же вы верующий то все для вас сложнее. Как я уже писал – верующим советы не даю – но могу обратить внимание. Создается впечатление что вы внутри Церкви ищете и доказываете о нарушении Церковью ваших прав верующего и что таким правом есть право верующего требовать от Церкви немедленного исполнения его желаний. Смею вас заверить что религии построены в основном на обязанностях верующего а не на правах.

Уставная коллизия. Как оформлены административно-канони...

Філософ

Філософ написал:

Цитата: politsovet
Но вот печалька, нигде в интернете не могу найти упоминание о том, где, как и когда оный доктор защитил свою диссертацию, и как она называется. Может, кто знает, подскажите.
напевне такий "дохтор" як Кризина)) wink 

Уставная коллизия. Как оформлены административно-канони...

dutchak1

dutchak1 написал:

Tim,
Рассуждать буду о законодательстве.

Государство у нас светское но, еще говорят, вроде правовое. В европах правовым государством называют государство, которое знает и имеет границы . Т.е. границы того, что оно может делать а что не может делать с гражданином. Например, не вмешивается в личную жизнь гражданина, к которой относиться внутренняя, духовная жизнь гражданина. Поэтому, если одна часть прихода квасит носы другой части прихода по причине того, что эта другая часть, по мнению первой,  неправильно верит в Бога то государство должно своими методами прекратить мордобой и особенно отличившихся граждан направить судом в цугундер. Но! При этом правовое государство никогда не возьмется докапываться, искать чей, какой части прихода Бог правильный и кто в приходе правильно верит в Бога. Ну и докопавшись еще и возьмется менять закон, которым заставит неправильную часть прихода правильно молиться.

Снова о здравом смысле чи про здоровий глузд. Представьте себе, что ваши соседи, муж и жена, целые сутки колотят друг друга по причине плохого выполнения супружеских обязанностей кем-то из супругов. Вы можете заявить государству о невыносимых условиях проживания и оно(государство) будет принимать какие-то меры. Но! Никогда государство для разрешения оного конфликта не будет составлять для супругов график исполнения супружеских обязанностей и для вашего спокойствия требовать от супругов его исполнения.

Так и у нас. Приход раскололся в вере и его члены ненавидят друг друга. И затем придурковатое государство доказывает что приход сохранился, что можно законами заставить верующих полюбить друг друга и что приход может куда-то там переходить. Его уже нет как и в вышеназванном случае нет семьи. И доказывать что существуют какие-то права несуществующей семьи или несуществующего прихода, ссылаться при этом на регистрацию,  могут только наши придурочные религиоведы и законодатели.

У Коломиї частина вірян УПЦ (МП) хоче перейти в УПЦ КП

Філософ

Філософ написал:

Ну і де т.зв. "рейдерське захоплення"? Про що так гундяївці волають...

Уставная коллизия. Как оформлены административно-канони...

Tim

Tim написал:

То, «что законопроекты вобщемто не плохими были» - нонсенс. При существующей Конституции и при реальном христианстве законопроекты, которые пытаются что-то «регулировать» в религиозных организациях ни плохими ни хорошими быть не могут. Их просто не должно существовать.

 

очередная глупость. как,впрочем, и многие предыдущие размышления ниочём по заданной теме.

Государство у нас светское. Что не мешает забыть о том, что члены церковных общин -одновремено граждане государства. И когда эти самые граждане начинают громко спорить и друг другу рожи бить(не имея возможности чисто по христиански решить вышеуказанные проблемы- при этом называясь христианами..а да- не христианами,а православными!), то государство имеет полное право показать этим общинам правила приличия.

поскольку сами общины  не должны совершать деяния, нарушающие устои государства и мешать другим людям. как известно моя свобода не должна мешать чьейто свободе -и наоборот.

 

что написано в самой первой части устава УПЦ? (о действенности которого уже задаютсяч вопросы: "УПЦ" по нынешнему законодательству- ничто. У неё нет права юр.лица. Право юр лица есть у киевской митрополии,а этот устав сама киевская митрополия врядли покажет. Одна надежда на то,что ктото из Минкульта сделает скан и запустит в широкую общественность.) В самом начале задекларировано то,что светские законы и порядок деятельностью УПЦ нарушены не будут. А если будут и нарушаются? Не нужно ли положить этому край?

 

Или снова о гвоздиках будете рассуждать и о законодательстве?