"Ми не можемо дивитись на україно-польські відносини лише під кутом Волині. Маємо побачити, що завдали цієї глибокої і великої кривди одне одному. І ті, котрі відійшли, волають до нас не голосом конфлікту, а закликом: браття - робіть щось доброго!". Про це сказав сьогодні владика Венедикт, єпископ-помічник Львівський на прес-конференції у Львові з нагоди оприлюднення звернення Синоду єпископів УГКЦ щодо 70-х роковин "Волинської трагедії", повідомляє для порталу "Релігія в Україні" Іванна Рижан.
Коментуючи "Волинські події" у зверненні, єпископ наголосив на християнському куті бачення даної проблеми. Зауважив, що до неї часто хочуть підходити дуже вузько, лише з історичного погляду, натомість проблема, за словами єпископа, є ширшою. Він акцентує на тому, що пункт бачення – "лише Волинь" - надто вузький. "Правду кожен бачить по-своєму: той, хто пише, також пише по-своєму, так як бачить, - вважає єпископ, - а вона є істиною тільки з християнського погляду, а тому і ширшою".
"Ця подія, радше, мала б викликати у людей сум і співчуття, аніж суперечки і протистояння", - сказав єпископ і додав, що "і поляк, і українець щодня промовляють одну і ту ж молитву: «Отче наш», якою визнаємо Бога, як Отця, як Батька". Далі, за словами ієрарха, "коли дивитися на трагедію Волині під цим кутом, є дуже сумно, тому що браття українці кривдили своїх братів поляків, браття поляки кривдили своїх братів українців, завдаючи їм болю, маючи, однак, спільного Отця, котрим є Бог".
Про два аспекти цієї події висловився Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету, поділивши своє 
звернення до журналістів на дві частини: обставини дискусії і особисті враження від візиту делегації УГКЦ на чолі з блаженнішим Святославом та митрополитами. В цій делегації пан Мирослав теж брав участь.
Віце-ректор УКУ зауважив, що дискусії завжди показують, наскільки ми дехристиянізовані у своєму мисленні. "Диву даєшся, коли прислухаєшся до голосів: ми вибираємо зручні для нас проміжки часу і починаємо аналізувати наші дії. У такому випадку обидві сторони говорять про відплатні акції", - наголосив він.
Ділячись враженнями від перебування на теренах Польщі, Мирослав Маринович зауважив, що "Президент Польщі Броніслав Коморовський мав велику відвагу сказати засадничі речі: «Ми значно більше пам’ятаємо ті кривди, яких зазнали, але не пам’ятаємо про інших. Усі вдавалися до жорстоких і далеких від християнства вчинків»", - цитує пан Маринович. Президент, за його словами, здобувся на величезну мудрість.
Бо, як зауважив пан Мирослав, є різні способи реагувати на кривду: один із них – витягнути шаблю і бити. Блаженніший Святослав, на переконання Мирослава Мариновича, у цей час виступив етнархом, запропонував зовсім іншу модель, в результаті "це був день, коли Польща змирилася з Церквою".
Згадуючи своє перебування у Польщі під час візиту єпископату УГКЦ, Мирослав Маринович поділився свідченням, як одна жінка польської національності, котра сиділа пообіч нього, під час звернення Верховного архієпископа УГКЦ потиснула йому руку на знак прийняття та великої поваги до цього жесту українства. "На вечері я спостерігав за людьми і відчув, що це були люди, котрі перейнялись довірою одне до одного", - поділився спогадами Мирослав Маринович.
Відповідаючи на запитання журналістів про те, як має діяти громада, якщо Президент не висвітлює якоїсь чіткої позиції, пан Маринович, який, між іншим, очолює українське відділення міжнародного ПЕН-клубу, а також один з учасників ініціативної групи «Першого грудня», сказав, що деякі польські інтелектуали мають свої суб’єктивні позиції, які є хибними. "Мені хотілося б, щоб було краще розуміння політичної ситуації в Польщі", - сказав він і наголосив, що питання потрібно досліджувати і вивчати, а не говорити отак однозначно: "вони в Україні роблять так, а в Польщі так: усе має бути спершу вивченим, щоб можна щось більш-менш об’єктивного заявляти".
Протистояння двох завжди створює прецеденти для третього, котрий з цього користає. Цю тезу Мирослав Маринович прокоментував як таку, що ми перебуваємо ніби у "бермудському трикутнику": Росія, Польща, Україна. З одного боку, за його словами, нам дуже спокусливо мати партнера і разом з ним подолати третього, але, на думку пана Мариновича, об’єднання супроти ворога може змінитися, тому це нехристиянський підхід. "Не союзи двох супроти третього, а розуміння того, що у всіх нас спільним є Бог", - наголосив доповідач.
Теги:
У контексті волинської трагедії мені приходять на думку геніальні слова Шевченка, які він сказав у післямові до Гайдамаків: це все нам слід би славити, а соромно, гудити ж не хочеться.