З того моменту, як в 1947 році представники десяти американських християнських рухів зібрались у Гарварді для створення спільного служіння тамтешнім студентам під назвою IFES, протестанти чимало попрацювали в університетах.

Але їм доведеться докласти ще більших зусиль: до 2025 року кількість студентів зросте до щонайменше 262 мільйонів. До того ж, це одна з найважчих аудиторій, інтереси й куміри якої постійно змінюються. Від того цілком зрозуміло, чому українське представництво IFES – «Співдружність студентів-християн Україна» (більш відома як «ССХ-Україна») – на минулому тижні провела панельну дискусію «Як заповнити церкви студентами», котру подавали як інструмент передачі передового досвіду євангельським пасторам-практикам.

Але що самі пастори думають про «досягнення» студентів? Відповідь на запитання вимагала хитрого ходу, і перед самою дискусію організатори дали виступити Ользі Потирайло, пастору ультрасучасної київської церкви SKEEMANS (згідно стандартів Associated Press, ми титруємо людей так, як вони називають себе – О.Г.).

«Насправді індустрія розваг у мегаполісі пропонує студентам стільки технічних та медійних спокус, що церкві геть не варто тягатись із цим», - висловилась вона. У її молодіжній церкві, де, між іншим, на широку руку використовують сучасну музику, проблему вирішили створенням сприятливої атмосфери. Саме вона, запевняє Потирайло, «чіпляє» вибагливих київських студентів та буквально змушує їх лишатись в церкві. «Ми не йдемо «полювати», - деталізує вона свої місіонерські мотиви. – Ми йдемо будувати взаємини. Якщо ви «полюєте», це швидко розкусять. Щирість – це наше все».

Працюють на майбутнє. У Києві християн вчили, як правильно поводитись зі студентами

Безсумнівно, намальована Потирайло картина варта захоплення. Але місія серед студентів, наголошує пастор, має свою ціну. По-перше, церква має переважно без «церковної лексики допомагати студентам долати життєві виклики» і прийняти їх такими, «якими вони є». По-друге, готовність давати відповіді на незручні питання, передусім бути прозорими у публічних фінансах. По-третє, студенти мають розуміти «правила гри» в церковному середовищі.

Майже утопічному малюнку привабливої для студентів християнської громади треба було протиставити дещо практичне й реальне.

25-річна Марина Гнатишина вже 3 роки працює в «ССХ-Україна» координатором Центрального регіону. Лише в кінці позаминулого тижня у Києві вона завершила так званий «Тиждень місії»: це «євангелізаційний» захід в НПУ Драгоманова, КНЛУ та КНУ Шевченка, в рамках якого денні християнські науч-поп лекції поєднуються з веселою вечірньою програмою.

З її слів, студенти вимагають «гарних креативних й візуальних» підходів. Для цього всі засоби підходять, каже вона. Щоби зацікавити своїх одногрупників християнством, віруючі студенти вдаються до флешмобів, соцопитувань і навіть до технології так званого «SMS-бутерброда». Це коли будь-хто може отримати бутерброд for free в обмін на запитання про віру через SMS.

У вільній боротьбі за уми й душі

А далі – дві профільні панельні дискусії. Коли зазвичай небагатослівному завкафедрою богослів’я в УЄТС Федору Райчинцю ведуча Юлія Ніколайчук поставила запитання «Як змінились студенти під час Революції гідності та війни?», той відповів коротко: «Різко подорослішали».

- Покоління студентів змінилось, - майже вторить колезі з УЄТС президент християнського центру Realis Сергій Тимченко, активний учасник Майдану. – Це ті студенти, які прийшли в університет, і перед їхніми очима світлини тих героїв Небесної сотні, які віддали свої життя зокрема й за них. «Постмайданні» студенти вважають питання сенсу жертви й сенсу життя живими питаннями.

Але зовсім необов’язково, що міркування над цими дійсно важливими «субстанціями» приведе студента до церкви. Олександр Жакун, координатор «ССХ-Україна» в Південному регіоні, вказує на дві причини – час і якість. «Я помітив, що в студентів серйозно впав рівень життя, - каже він. - Якщо раніше багато із них вчилися та підробляли, то тепер нерідко чую, що вони працюють й підучуються».


Конкуренція з роботою вимагає в церков працювати якісно й продукувати актуальний, як кажуть в ЗМІ, «контент». Інакше наступного разу студенти віддадуть перевагу своїй роботі або отриманню якихось нових навичок на кшталт мови та ін.   


Крім того, по ексклюзивних вимогах українських церков на молоді уми б’є й Zeitgeist. Простіше кажучи, дух часу.


Той самий Жакун розкладає по поличках: якщо раніше серед студентів превалювали думки про християнство як про релігію пригнічення, то тепер панує байдужість. «Церква і моє життя – то є дві паралельні реальності, які не перетинаються», - резюмує підхід сучасного студентства працівник «ССХ-Україна». Тому, на думку Жакуна, задача церкви – «стати цікавою».  

До бою


Панельна дискусія №2, «практична». На сцені – молодий україномовний молодіжний пастор баптистської церкви «Пробудження» Роман Пастух, двоє працівників «ССХ-Україна» та один студент-християнин з університету Драгоманова. Тема звучить по-молодіжному: «Як будувати мости між общаґою та церквою?».

Працюють на майбутнє. У Києві християн вчили, як правильно поводитись зі студентами

У Пастуха є свій рецепт: церковні лідери повинні навчити своїх підопічних бути послами християнства в своїх ВНЗ. При цьому, як зауважує Михайло Мельников, координатор Східного регіону в ССХ, українські студенти залишаються однією з найскладніших аудиторій. Але «це стратегічна група», переконує він.

Водночас залучення до віри своїх одногрупників трансформує життя й самих студентів-християн.

- Як «Тиждень місії» вплинув на тебе як християнина? – запитує ведуча Юлія Ніколайчук в 20-річного студента університету Драгоманова Владислава Кравченка.

- Він вивів мене з тіні. Такі, як я, починають реалізовувати себе як лідери та євангелісти, - відповідає він.

І вже на завершення дискусії окреслила іще одну проблему: молоді християни-студенти найчастіше дистанціюються від своїх одногрупників-нехристиян. Мабуть, темою наступного круглого столу варто обрати запитання: «Як навчити віруючих студентів дружити, не втрачаючи свою ідентичність?». Чому б і ні?

Олексій Гордєєв

Теги: