ЗАЯВА ПАТРІАРХІЇ

УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Українська Автокефальна Православна Церква вітає ініціативу Святішого Синоду Вселенського Патріархату щодо скликання 1-го вересня цього року спеціального Синоду Предстоятелів Давніх Патріархатів для обговорення положення православних християн у зоні чисельних близькосхідних конфліктів та інших проблем загальноправославного характеру.

Чотири першородних Східних Патріархати ­— це не лише перші за честю Православні Церкви, на які покладено почесне зобов’язання збереження церковної традиції, але й живе осереддя сучасного церковного життя. Як і тисячоліття тому, на давніх патріархатах Сходу лежить тягар відповідальності за еклезіологічну ідентичність православних, їх богословську и церковну вселенcькість, а також за органічну взаємодію з новими Помісними Православними Церквами. Адже давні патріархати Сходу в перервах між Вселенськими соборами мають всю повноту влади у святій Православній Церкві, яку має за канонами сам Вселенський собор.

Втім, в світовому Православ’ї сьогодні існують сили, які, спираючись на секулярні критерії чисельності та політичного впливу, прагнуть до перегляду інституту пентархії і реструктуризації ієрархії главенства та першості честі. Зазначені тенденції становлять суттєву загрозу розвитку святого Православ’я, створюють небезпечні умови для його підпорядкування інтересам окремих держав, становлять загрозу тисячолітній канонічній моделі єдності православних християн.

З огляду на це, Українська Автокефальна Православна Церква вітає нову канонічну ініціативу Вселенського Патріархату та сподівається, що майбутня зустріч Глав Східних Патріархатів у Константинополі стане першим кроком до відновлення та утвердження інституту пентархії за участі східних Патріархів та глави давньої Православної Церкви Кіпру, автокефальний статус якої було затверджено на Вселенських Соборах.

Сучасне православ’я вимагає розв’язання багатьох проблем, що потребують обговорення та прийняття рішення на всеправославному рівні. Однією з таких болючих проблем є проблема церковного розділення в Україні.  На теренах України сьогодні існує біля п’яти з половиною тисяч православних громад, що не входять до складу Московського Патріархату, але не перервали своєї органічної єдності зі вселенським православ’ям та щиро бажають виходу з канонічної кризи через встановлення співпричастя зі Вселенським Патріархатом та Помісними Православними Церквами.

Вітаючи майбутній Синод Предстоятелів  Давніх Патріархатів, Українська Автокефальна Православна Церква висловлює надію, що в майбутньому аналогічні за авторитетністю загальноправославні зібрання звернуть свою увагу на українську церковну проблему, соборно окресливши канонічну модель та конкретні механізми відновлення євхаристійної єдності. Українська Автокефальна Православна Церква вважає, що і сьогодні проблема українського православ’я могла б бути одним із предметів розважань на Синоді Предстоятелів  Давніх Патріархатів.

Користуючись нагодою, Українська Автокефальна Православна Церква ще раз засвідчує свою пошану до Великої Константинопольської Церкви та закликає православних християн щоденно підносити свої молитви за здійснення її спасительної місії в сучасному світі.

Київ, 23 квітня 2011 р. Б

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ

УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ДО

ПОСТІЙНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОСЛАВНИХ ЄПИСКОПІВ

ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ

Христос Воскрес!

Преосвященні владики-учасники конференції!

Як стало відомо, 1 вересня цього року в Константинополі відбудеться спеціальний Синод Предстоятелів Давніх Східних Патріархатів, на якому планується розглянути ситуацію, що склалася на Близькому Сході та інші життєво важливі проблеми сучасного Православ’я.

Участь у цьому Синоді братимуть Глави п’ятьох давніх Помісних Православних Церков, які було канонічно сформовано на Вселенських Соборах — Предстоятелі чотирьох давніх Патріархатів Константинополя, Олександрії, Антіохії, Єрусалиму та глава Кіпрської Архієпископії.

Всі згадані Помісні Церкви — це Церкви давньої церковної традиції, які впродовж тисячоліть зберігали еклезіологічну ідентичність православ’я; плекаючи дух вселенськості та убезпечуючи церковну свідомість від спокус етнофілетизму та етатизму, якими нерідко спокушалося нові Помісні Церкви, що формувалися на хвилі національного та державного відродження. Давні Східні Патріархат «зберігають та втілюють еллінську вселенськість, вони самі собою поза усяким сумнівом є живими центрами вселенської єдності Православ’я і мають прерогативу серед православних церков, бо є запорукою соборності та вселенськості Православ’я» (Христос Яннарас).

Пам’ятаючи про це, ми шанобливо просимо вас як канонічно визнаних вселенським Православ’ям українських православних єпископів сприяти тому, щоб на згаданому вище Синоді було розглянуто і актуальне для мільйонів православних вірних українське церковне питання.

20-літня історія боротьби за автокефальний статус Української Церкви рясніє не лише невиправданими рішеннями та діями опонентів помісності нашої Церкви. Вона також рясніє і нашими власними помилками. Однак, як вже засвідчила Українська Автокефальна Православна Церква своїми соборними рішеннями останніх років, ми готові до перегляду своїх позицій та виправлення канонічних помилок.

Так, зокрема, ієрархію Української Автокефальної Православної Церкви впродовж десятиліть звинувачували в етнофілетизмі, вважаючи, що вийшовши з під юрисдикції Московського Патріархату, ми керувалися гріховним владолюбством та секулярною ідеологією. Однак, 26 серпня 2009 р. своїм одностайним та соборним рішенням єпископат УАПЦ засвідчив, що «заради виходу зі штучної канонічної ізоляції та відновлення співпричастя зі вселенським православ’ям, наша Церква готова та прагне увійти до складу Вселенського Патріархату на правах автономії»[1]. А своїм іншим рішенням єпископат УАПЦ, «піклуючись про молитовне та канонічне єднання Української Автокефальної Православної Церкви з повнотою вселенського Православ’я», ухвалив «канонічно зобов’язати Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви до молитовного поминання імені Його Всесвятості Всесвятішого Патріарха під час Божественної Літургії та за іншими священними богослужіннями», розглядаючи цю канонічну міру «ознакою видимого канонічного спілкування зі Вселенським Константинопольським Престолом, а через нього з усією повнотою Православ’я зі сторони Української Автокефальної Православної Церкви» [2].

Як засвідчили згадані Нами рішення, Українська Автокефальна Православна Церква сьогодні не лише готова до конструктивного діалогу зі вселенським православ’ям, але й прийняла конкретні канонічні рішення, які сприяють цьому діалогу та унормуванню канонічного статусу нашої Церкви та її ієрархії.  

Втім, ані наша УАПЦ, ані якась інша церковна юрисдикція в Україні, включно з УПЦ в єдності з Московським Патріархатом, не спроможна сьогодні самостійно, без сприяння вселенського православ’я, улікувати болісну рану церковного розділення. Саме тому, ми просимо Вас, дорогі владики-учасники Постійної Конференції Українських Православних Єпископів поза межами України, просити Його Всесвятість Вселенського Патріарха Варфоломія I внести до порядку денного Спеціального Синоду Східних Патріархатів українське питання та винести з нього соборні рішення, зокрема, виробити канонічну модель відновлення церковної єдності та конкретні механізми її втілення.

 Цілком зрозуміло, що основою об’єднання православних не може бути ані схизматична ідеологія, яку проповідують деякі ієрархи УПЦ КП, ані ідеологія «російського світу», яка пропонується як базис для об’єднання зі сторони російських церковних лідерів. Крім того, як не сумно це визнавати, і єпископат автокефальних юрисдикцій в Україні і єпископат Російської Православної Церкви впродовж багатьох років є учасниками ідеологічного та церковного протистояння, маючи певні упередження один до одного. Зважаючи на це, ми вважаємо, що улікування трагічного розділення може відбутися лише за ключової участі канонічної інстанції, яка, з одного боку, не задіяна в конфлікті та визнається як авторитетна обома сторонами, а з іншого, — не є зацікавлена в політичних наслідках тої або іншої моделі улікування розколу. Саме такою канонічною інстанцією, на нашу думку, і є Собор Предстоятелів Давніх Патріархатів, який, за священними канонами, володіє повнотою канонічної відповідальності у період між Вселенськими Соборами Православної Церкви.

Звертаючись до Вас, преосвященні владики-учасники Постійної Конференції Українських Православних Єпископів поза межами України, ми шанобливо просимо вас піднести голос у вселенському православ’ї за мільйони православних християн в Україні, які сподіваються на подолання розбрату та відновлення церковної єдності.

Воскреслий Господь нехай виповнить ваші серця пасхальною радістю та помножить сили тілесні.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Від імені Архієрейського Собору

МЕФОДІЙ,

Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви

[1] Звернення до Його Всесвятості Всесвятішого Варфоломія Архієпископа Константинопольського і Нового Риму, Патріарха Вселенського Архієрейського Собору УАПЦ від 26.08.2009 р.Б.

[2] Постанова №1  Архиєрейського Собору Української Автокефальної Православної Церкви (м. Київ, 16 липня 2010 р. Божого).