Володимир Бурега: «Плагіат фактично є крадіжкою»

26 09 2011 |
Володимир Бурега

До редакції сайту «Релігія в Україні» надійшов відкритий лист проректора Київської духовної академії з науково-богословської роботи доцента Володимира Буреги до ректора Української Ужгородської богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина архімандрита Віктора (Бедь), пов’язаний з публікацією на нашому сайті статті Ігоря Богдана «Поетапне здійснення приєднання Київської митрополії до Московського Патріархату». Наводимо повний текст листа, сподіваючись на швидке вирішення непорозуміння між науково-навчальними установами УПЦ.

 

 

Володимир Бурега: «Плагіат фактично є крадіжкою»

 

 

Відкритий лист

Ректору

Української Ужгородської богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та

Карпатського університету імені Августина Волошина

архімандриту Віктору (Бедь)

 

Вельмишановний отче Вікторе!

 

Звертаюсь до Вас з наступного приводу. 22 вересня 2011 року на Інтернет-сайті «Релігія в Україні» було опубліковано статтю «Поетапне здійснення приєднання Київської митрополії до Московського Патріархату» (URL: http://www.religion.in.ua/main/history/12105-poetapne-zdijsnennya-priyednannya-kiyivskoyi-mitropoliyi-do-moskovskogo-patriarxatu.html). В цій публікації зазначено, що автором статті є «студент факультету філософії та економіко-правових наук зі спеціальності “Богослов’я (Теологія)” Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія Ігор Богдан». Однак, за інформацією Офіційних сайтів Української Ужгородської богословської академії (УУБА) та Карпатського університету імені Августина Волошина (КаУ) Ігор Богдан (на сьогодні — вже ієромонах Ігор) 2011 року закінчив УУБА та КаУ, став магістром богослов’я та займає посаду заступника завідуючого кафедри бібліїстики та теоретичного богослов'я та помічника ректора з духовно-національно-патріотичного виховання та інспекторської служби (повідомлення про перше засідання педагогічної ради УУБА в 2011/2012 навчальному році за адресою: http://www.uuba.org.ua/novi/uzhgorod.-v-uuba-provedeno-pershe-zasidannya-pedagogichnoyi-radi-v-2011-2012-navchalnomu-rotsi.html). Більш того, 14 липня 2011 року ієромонах Ігор (Богдан) «за добросовісне ставлення до навчання й виконання загальноакадемічних послухів» нагороджений медаллю Кирила і Мефодія ІІ ступеня (повідомлення на Офіційному сайті КаУ за адресою: http://www.kau.com.ua/index.php/novini/508-v-uubakau-vidbulosya-vruchennya-diplomiv-vipusknikam-2011-roku).

 

Стаття ієромонаха Ігоря, розміщена на сайті «Релігія в Україні», є текстом його доповіді на Міжнародній науково-практичній конференції «Україна: шляхи формування державно-національної цілісності суспільства та утвердження духовної основи української цивілізації», що відбулась в Ужгороді 21-23 жовтня 2011 року. Як повідомляє Офіційний сайт УУБА, науковим керівником Ігоря Богдана у підготовці цієї доповіді був проректор УУБА з богословської науково-дослідної роботи, доцент архімандрит Арсеній (Бочкар) (URL: http://www.uuba.org.ua/novi/programa-provedennya-mizhnarodnoyi-naukovo-praktichnoyi-konferentsiyi.html).

 

Отже, на сайті «Релігія в Україні» оприлюднено текст, який був підготовлений студентом УУБА під керівництвом проректора академії та апробований на міжнародній конференції. Усе це мало б свідчити про наукову якість статті. І тому недивно, що після публікації на сайті «Релігія в Україні» цей текст передрукували кілька українських Інтернет-ресурсів, що спеціалізуються на релігійній та богословській тематиці.

 

Я уважно ознайомився з текстом статті ієромонаха Ігоря та був неприємно здивований тим, що два її розділи (а саме: «Переяславська Рада (підписання «березневих статей»). Київські митрополити з 1654 по 1686 рр.» та «Київський собор. Початок процедури підпорядкування до нової адміністративної одиниці») є перекладом моєї статті «Присоединение Киевской митрополии к Московскому Патриархату в 1686 году», надрукованої 2007 року в журналі Києво-Печерської Лаври «Печерський Благовісник» (див.: Бурега В. В. Присоединение Киевской митрополии к Московскому Патриархату в 1686 году // Печерський Благовісник. Журнал Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. 2007. № 1 (7). С. 26-34). В дещо доповненому вигляді ця стаття була також розміщена на Науковому богословському порталі «Богослов.Ru» (див.: Бурега В. В. Присоединение Киевской Митрополии к Московскому Патриархату: Как это было. URL: http://www.bogoslov.ru/text/315141.html; дата публікації: 6 серпня 2008 р.). При цьому в переліку літератури, який подав до своєї публікації ієромонах Ігор, моя стаття взагалі не згадується. Однак усі посилання на літературу, які зустрічаються у вказаних частинах статті ієромонаха Ігоря, практично повністю дублюють ті бібліографічні посилання, які містяться в моїй публікації. Фактично близько 30 % статті ієромонаха Ігоря запозичені з моєї публікації без посилання на джерело цих запозичень.

Наведу для прикладу кілька місць з тексту ієромонаха Ігоря у співставленні з відповідними параграфами моєї статті. Для зручності усі посилання на літературу я подаю по тексту в квадратних дужках.

 

Бурега В. В. Присоединение Киевской Митрополии к Московскому Патриархату: Как это было.

URL: http://www.bogoslov.ru/text/315141.html

Богдан Ігор. Поетапне здійснення приєднання Київської митрополії до Московського Патріархату».

URL: http://www.religion.in.ua/main/history/12105-poetapne-zdijsnennya-priyednannya-kiyivskoyi-mitropoliyi-do-moskovskogo-patriarxatu.html

27 октября 1659 года гетманом Левобережья стал сын Богдана Хмельницкого Юрий. Он подписал с Москвой новый договор. Предложенные ему князем А. Н. Трубецким к подписанию статьи существенно отличались от мартовских статей 1654 года. Именно в этом новом договоре 1659 года и появился впервые следующий пункт: «А митрополиту Киевскому, так и иным духовным Малыя России, быть под благословением святейшего патриарха Московского» (статья 8) [Цит. по: Полонська-Василенко Н. Iсторiя України: У 2 т. Т. 2. Вiд середини XVII столiття до 1923 року. Київ, 1992. С. 194.]. Характерно, что именно текст статей 1659 года вошел впоследствии в «Полное собрание законов Российской империи» и воспринимался как оригинальный документ 1654 года. На самом деле, как сказано, это была переработка мартовских статей Богдана Хмельницкого [Грушевський М. С. Переяславська умова України з Москвою 1654 року. Статтi й тексти / Грушевський М. С. Хто такi українцi i чого вони хочуть. Київ, 1991. С. 60-69. Полонська-Василенко Н. Op. cit. Т. 2. С. 39-40.]. Впрочем на деле пункт о подчинении Киевского митрополита Московскому Патриарху в 1659 году не был воплощен в жизнь.

27 жовтня 1659 року гетьманом Лівобережжя стає син Богдана Хмельницького — Юрій Хмельницький. Він підписав з Москвою новий договір, який кардинально відрізнявся від «березневих статей». Саме в цьому, новому договорі 1659 року і з’явився вперше такий пункт: «А митрополиту Київському і іншим духовним Малої Росії бути під благословінням Святійшого патріарха Московського» (стаття 8) [Цит. по: Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т.; Т. 2. Від середини ХVІІ століття до 1923 року. — Киів, 1992. с. 194.]. Характерно, що саме цей текст статей 1659 року увійшов пізніше в «Повне зібрання законів Російської імперії» і сприймався як оригінальний документ 1654 року [Грушевський М. С. Переяславська умова України з Москвою 1654-го року. Статті і тексти / Грушевський М. С. Хто такі українці і чого вони хочуть. Київ, 1991. C. 60-69]. Та цей закон не був запроваджений у дію в 1659 році.

Тем не менее уже в октябре 1659 года князь А. Н. Трубецкой назначил местоблюстителем киевского митрополичьего престола епископа Лазаря Барановича. Последний принял это назначение. Таким образом, Киевская митрополия фактически разделилась на две части. На территории Польского государства продолжал свою архипастырскую деятельность митрополит Дионисий Балабан, а в землях подконтрольных Московской державе высшая церковная власть была в руках епископа Лазаря. С этого времени Москва стремится усилить свое влияние, в том числе и церковное в  украинских землях.

Тим не менш, уже в жовтні 1659 року князь А. Н. Трубецькой призначив місцеблюстителем Київського митрополичого престолу єпископа Чернігівського Лазаря Барановича. Таким чином, Київська митрополія розділилася на дві частини. На території Польської держави свою архіпастирську діяльність провадив митрополит Діонісій Балабан, а в землях, підконтрольних Московському царству, вища церковна влада була в руках єпископа Лазаря. З цього часу Москва намагається посилити свої впливи на Україні, як політичні, так і релігійні.

В 1661 году в Москве местоблюститель Патриаршего престола Питирим рукоположил во епископа Мстиславского Мефодия Филимоновича, который тогда же был назначен местоблюстителем Киевской митрополии. Это деяние имело скандальные последствия. В 1662 году Патриарх Никон проклял за это митрополита Питирима, а Константинопольский Патриарх провозгласил анафему Мефодию [Огiєнко I. I. Українська Церква: Нариси з історії Української православної церкви. У. 2 т.; Т. 1-2. Київ, 1993. С. 174-175.]. В результате большинство украинского духовенства отказалось повиноваться новоявленному местоблюстителю. Так что первая попытка прямого поставления в Москве кандидата на Киевский престол потерпела неудачу.

У 1661 році в Москві місцеблюститель Патріаршого престола Питирим висвятив на єпископа Мстиславського Мефодія Филимоновича, який тоді ж був призначений місцеблюстителем Київської митрополії. Ці «діяння» пізніше мали скандальні наслідки. У 1662 році Патріарх Никон прокляв за це митрополита Питирима, а Константинопольський патріарх проголосив анафему Мефодію [Огієнко І. І. Українська Церква: Нариси з історії Української православної церкви. У. 2 т.; Т. 1-2. Київ, 1993. C. 174-175]. Внаслідок більшість українського духовенства відмовилися коритися новоявленному місцеблюстителю. Так що перша спроба прямого поставлення в Москві кандидата на Київську митрополію зазнала краху.

В 1667 году на Поместном Соборе в Москве было принято решение о повышении Черниговской епархии в архиепископию. С этого времени Лазарь Баранович стал архиепископом. Однако, поскольку это решение было принято без согласования с Константинополем, Цареградский Патриарх не признал его законности [Полонська-Василенко Н. Op. cit. Т. 2. С. 196.].

У 1667 році на Помісному соборі в Москві було прийнято рішення про возведення Чернігівської єпархії в ранг архієпископії. З цього часу Лазар Баранович став архієпископом. Однак оскільки це рішення було прийняте без переговорів із Константинополем, Царгородський патріарх не визнав його законності [Лебедев А. П. История Греко-Восточной церкви под властью турок: От падения Константинополя (в 1453 году) до настоящего времени: В 2 кн.; Кн. 1. СПб., 2004. C. 270-271.].

Прежде всего авторы протеста полагали, что Собор 8 июля не имел права решать вопрос о переходе в другую каноническую юрисдикцию. По их мнению, этот вопрос должны решить между собой два Патриарха — Константинопольской и Московский. Отторжение митрополии от Константинополя может также неблагоприятно сказаться на жизни тех епархий, которые остались на территории Польши. Переход в юрисдикцию Москвы может стать поводом для усиления в Польше униатской пропаганды. Но наибольшие опасения украинского духовенства вызывала перспектива потери Киевскими митрополитами тех привилегий, которые они имели прежде. В протесте прямо говорится, что в случае подчинения Москве в Киеве больше не будет вольных выборов митрополита, «але кого от патриарха пришлют — будет митрополитом». Авторы протеста также опасались, что Московский Патриарх отныне будет вмешиваться в церковные суды Киевского митрополита.

Найперше автори протеста зауважували, що собор 8 липня не мав права вирішити питання про перехід в іншу канонічну юрисдикцію. На їхню думку, це повинні вирішувати обоє патріархів — Константинопольський і Московський. Відторгнення митрополії від Константинополя може негативно вплинути на життя тих єпархій, які залишилися на території Польщі. Перехід у юрисдикцію до Москви може сприяти посиленню уніатської пропаганди в Польщі. Та найбільшої перестороги українського духовенства викликала перспектива втрати Київськими митрополитами тих прав та привілегій, якими вони володіли «споконвіків». Автори протесту також вважали, що з цього часу Московський патріарх буде втручатися в церковні суди Київського митрополита.

Следует отметить, что и гетман Иван Самойлович, извещая Патриарха и великих государей [c 1682 по 1696 годы в Москве совместно правили цари Петр и Иоанн Алексеевичи при регенстве царевны Софьи] о состоявшихся выборах митрополита, просил сохранить за Киевским архипастырем его прежние привилегии. Он просил сохранить процедуру избрания митрополита вольными голосами, чтобы Московский Патриарх лишь посвящал Киевского митрополита, но не вмешивался в его суды. Гетман просил позволить Киевской митрополии иметь свою типографию и свои школы. Он также считал необходимым, чтобы Патриарх Иоаким просил Константинополь благословить переход Киевской митрополии в новую юрисдикцию. При этом Самойлович считал целесообразным сохранить за Киевским митрополитом титул «экзарха Константинопольского патриаршества» [АЮЗР. Ч. 1. Т. V. С. 68.].

Слід також відмітити, що і гетьман Самойлович, сповіщаючи патріарха і великих «государів» [з 1682 по 1696 роки в Москві разом правили царі Петро та Іван Олександровичі при регентстві цариці Софії] про вибори митрополита, просив зберегти за Київським архіпастирем його попередні привілеї. Він просив зберегти процедуру обрання митрополита вільним голосуванням, і щоб Московський патріарх лишень висвячував митрополита, але не втручався в його суди. Гетьман просив дозволити Київській митрополії мати свої друкарню і школи. Він також вважав необхідним, щоб саме патріарх Яким просив Константинополь благословити перехід Київської митрополії в нову юрисдикцію. При цьому Самойлович вважав можливим зберегти за Київським митрополитом титул «екзарха Константинопольського патріаршества» [АЮЗР. Ч.1.Т.V. С. 68].

 

Це співставлення можна було б продовжити, але і з наведених уривків цілком очевидно, що текст ієромонаха Ігоря містить чимало прямих запозичень з моєї статті. Місцями він лише дещо скорочує текст та незначною мірою його корегує. При цьому ієромонах Ігор не завжди точно передає навіть посилання на літературу, що містяться в моєму тексті. Наприклад, наведене ним посилання на монографію професора О. П. Лебедєва (див. таблицю вище) є абсолютно некоректним. Цілком очевидно, що ієромонах Ігор не відкривав вказаних ним сторінок цієї книжки і посилання запозичив з мого тексту, але чомусь розмістив його в зовсім іншому місці. На с. 270-271 першого тому книжки Лебедєва немає ані слова про те, що Константинополь не визнав архієпископського титулу Лазаря Барановича. На цих сторінках подано перелік Константинопольських патріархів, що перебували на престолі в османський період. З цього списку видно, що Діонісій IV займав патріарший престол чотири рази. Це фальшиве посилання на книжку Лебедєва є фактичним псуванням тексту (сподіваюсь несвідомим). Також, ієромонах Ігор, запозичивши з вказаної публікації на «Богослов.Ru» посилання на п’ятий том «Архива Юго-Западной России» наводить лише абревіатуру цього видання (АЮЗР), ніде не її не розкриваючи та не вказуючи на рік та місце цього видання. Я підозрюю, що він також не бачив на власні очі це видання.

 

Таким чином, стаття, яку помічник ректора УУБА оприлюднив на сайті «Релігія в Україні», містить суттєві запозичення тексту іншого автора без посилання на джерело. В науковій практиці це зветься одним простим словом: плагіат. Відомо, що як в світських, так і в духовних навчальних закладах сьогодні з особливою увагою ставляться до виявлення, запобігання та покарання фактів плагіату. Зокрема, в «Перехідному положенні про наукову роботу Київської духовної академії» зазначено, що у випадку, коли в кваліфікаційній (докторській, кандидатській чи дипломній) роботі виявлено факт використання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело інформації, то така робота «знімається з розгляду Вченої ради, а пошукач (студент) втрачає в майбутньому право захисту дисертаційної (дипломної) роботи» (п. 2.4.3). І за останні два роки Вчена рада КДА, нажаль, кілька разів була змушена знімати з захисту кваліфікаційні роботи, в яких було виявлено плагіат.

 

Ми маємо з болем визнати, що хвороба плагіату сьогодні суттєво вразила вітчизняну систему освіти та науки. Далеко не всі студенти і аспіранти добросовісно користуються можливостями, які надає всесвітня мережа Інтернет. Замість того, щоб знаходити в мережі та вивчати рідкісні книжки, студенти просто завантажують тексти інших авторів та видають їх за свої власні досягнення. Сьогодні офіційний опонент на захистах дипломних, магістерських чи навіть кандидатських робіт часто змушений не аналізувати наукові здобутки студентів та аспірантів, а просто перевіряти текст на наявність в ньому запозичень з інших авторів. Відомі випадки, коли в державних університетах виявляли плагіат навіть у вже захищених докторських дисертаціях. Звісно, це пов’язано з загальним падінням рівня культури та освіти нашого суспільства, з втратою традицій етики наукового дослідження. Однак, для вихованців духовних та богословських шкіл плагіат має ще і особливий моральний вимір. Завдання наших шкіл полягає не лише в тому, щоб надавати студентам знання. Перш за все, ми маємо виховувати їх як майбутніх служителів Церкви Христової. А плагіат з точки зору християнської моралі фактично є крадіжкою, тобто — важким гріховним діянням. Тому, на моє глибоке переконання, випадкам плагіату в церковних навчальних закладах слід давати принципову моральну оцінку. Тут не може бути жодних компромісів. І я був прикро здивований тим, що доповідь студента УУБА, підготовлена для міжнародної конференції під керівництвом проректора з наукової роботи (!!!), не менш ніж на третину є відвертим плагіатом

 

Вельмишановний отець Віктор! Прошу Вас не сприймати цей лист  як прояв моєї образи на Вас особисто або на очолювані Вами вищі навчальні заклади (УУБА та КаУ). Цей лист я пишу з єдиною метою: сприяти якісному розвитку вітчизняної богословської науки. Впевнений, що і Ви прагнете саме цієї мети.

 

Оскільки стаття ієромонаха Ігоря була оприлюднена на сайті «Релігія в Україні» і вже розійшлась по всесвітній мережі, я вирішив зробити цей лист відкритим та надсилаю його також до редакції сайту з проханням опублікувати його.

 

З повагою,

В. В. Бурега,

Проректор Київської духовної академії і семінарії з науково-богословської роботи

 

24 вересня 2011 року

Теги:
15322







Матеріали по темі







Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту



Коментарі розміщюються користувачами сайту. Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
30 вересня 2011 09:50

For chornomorets: Шановний Юрію Павловичу! при всій повазі до Вас як науковця та при всій неповазі до нинішнього керівництва КДАіС прошу Вас не плювати в рідний дім тих, хто вчився в Київській семінарії та не називати нашу Семінарію (а, тим більше академію) - "технікумом". Ви постійно позиціонуєте себе як людину широких поглядів, тож, не звужуйтеся, до таких таврувань.

P.S.: Якщо це писав о. Андрій, то прошу його не плювати в його рідний дім де він виріс.


29 вересня 2011 14:55

Страннику, черницу и Ко.
У меня времени нет читать ту комментарии, сегодня случайно посмотрел.
И удивился - меня тут оскорбляют за то, что я в КДА прочитал какие-то платные лекции. Когда это мне деньги кто-то платил за какие-то лекции в КДА??? Это просто наглые выдумки людей, которым делать нечего.
Мои отношения с КДА и УУБА одинаковы - как и с любым техникумом: то есть никаких. И постараюсь, чтобы таких отношений и дальше не было. По возможности.
При всем уважении к директорам этих техникумов, при всем одобрении отдельных проектов - например, Трудов КДА.

В общем, дорогие православные динозарвы!
Вам еще работать долго и упорно, чтобы стать чем-то больше, чем техникум.
И если на этом пути встречаем такие факты как плагиат, ложь и хамство (что сейчас конкретно звучит от УУБА) - то ооооооооооооочень сомневаюсь в будущем УУБА.


40   Honda
29 вересня 2011 14:36

Господи, что приходится читать... от людей, которые во всю трубят о том, что у них в "акадэмии" европ ценности, все признано европой и тому подобное, слышишь, что человек следуя принципам защиты авторского права - оказывается баба, потому что, что ж там такого страшнго т произошло
Странник
Странные Вы глашатаи Владыки Антония. Вас как почитаеш (например Черноморца), то выходит что до Антония (Паканича) и Буреги, все труды ученых-богословов Киевской духовной академии и семинарии (за все века) были просто фуфлом...
Сеня и где ж ты такое вычитал-то? вот тебя то почитаешь, то украинское православие сегодня вообще изчезло, только там какие то ростки еще на закарпатье остались и то,олько в УУБА, а вокруг ироды и мракобесы из РПЦ(ну каждый свой пост с этого начинаешь) и заправляет здесь великий и ужасный архиепископ Антоний. Только кроме твоего извращенного сознания существует и обьективная реальность, в которой заслуги руководства КДАиС признаются на высшем церковном уровне, международном научном уровне итд. Но надо же дернуть рычажек и заливать все фекалиями. Только зря все это, обычный троллинг при чем под этой статье четко выраженный уровень школоты, аж даже неприятно. Для архимандрита отвечать в духе "сам дурак" как-то стыдно


28 вересня 2011 15:10

Шановний benedictus , як рзумію Ви одна із уповноважених осіб КДА і С, я ж не є уповноважений від керівництва УУБА, тому прошу мої слова не видавати за офіційну позицію Ужгородської української богословської академії.
До цього ж слід додати, що з даного питання ми так і не почули офіційну відповідь керівництва УУБА...
Так само, як я ніде і ніколи не зустрічав негативних виступів офіційних представників УУБА на адресу КДА і С (на відміну від останніх на адресу УУБА)...


38   paster
28 вересня 2011 13:31

Народ давайте вже закривати цю тему. Бачите, КДАіС зрозуміла свої помилки і мовчить. Це ще один доказ, що не можна дозволяти емоціям брати над собою верх


37   sh_2010
28 вересня 2011 13:25

Шановний chornomorets Ви дали ссилку в своєму коментарі на Труди КДА і я був надзвичайно здивований тим, що в КДА вчаться одні професори, доценти, викладачі з ректором. wink fellow


36   benedictus
28 вересня 2011 13:17

Шановний Чернець!
Якщо Бурега і вчинив провокацію, то слід визнати, що вона вдалася. Ви на неї повелися як малі діти і показали всьому світу свою неспроможність вести спокійну дискусію на нормальному науковому рівні. Ви вмієте лише беспідставно лаяти опонентів. А визнавати власні помилки - це за межею Ваших можливостей. Якщо до Ужгородської академії тут були поставлені конкретні запитання, то на адресу КДА знов лунали лише беспідставні звинувачення в усіх можливих гріхах. Так дискусія не ведеться. Подальше спілкування з Вами втратило для мене сенс. Бувайте здорові!


28 вересня 2011 12:49

Шановний benedictus, дійсно надзвичайно сумно, що проректор КДА і С (В.Бурега) використовує свій титул для звичайних провокацій і нападок на один із духовних навчальних закладів УПЦ (нападок надзвичайно мізерних, і таких що не заслуговують на обмін відкритими листами. Хоча б тому, що студент навчаючись у ВУЗі і працюючи над тим чи іншим матеріалом має право на помилку). Цим самим позорячи усю Українську Православну Церкву.
Не думаю, що наведений Володимиром Бурегою факт часткового (чи то свідомого, чи технічного) так званого плагіату перекреслює усю іншу позитивну роботу Ужгородської української богословської академії, як це в коментарах співунів КДА і С та з подачі Володимира Буреги припідноситься.
Також не думаю, що даний відкритий лист залишився поза увагою ректора та ректорату УУБА без належних висновків. Але чи це тема відкритих листів, що всіма сприймається як відкрита провокація з боку керівництва КДА і С (на чолі із "молитвенним" Владикою Антонієм) на адресу не любимої ними УУБА ?
А сам Володимир Бурега збирається вибачатись за елементи плагіату у своїй статті, на яку він посилається ? Думаю що ні. Почне хитро-мудро викручуватись. Або мовчати..., як кіт що нашкодив.
Лист Буреги - це свідчення вияву великої гордині і відсутності християнської любові у його душі та помислах (і не тільки у нього, а у всіх тих, хто організував та підтримав це ліцедійство). Відсутність елементарного такту педагога, який виявивши огріх студента повинен вжити заходи до його виправлення та наставництва, а не публічного позорення та приниження людської гідності (тим паче на сьогодні уже монаха і священника). Не думаю, що у випадку простого (навіть по телефону) звернення Володимира Буреги до своїх колег, ректора УУБА архімандрита Віктора (Бедь) чи проректора УУБА архімандрита Арсенія (Бочкарь), його зауваження не були би сприйняті та взяті до уваги і виправлення допущенної помилки. Бурезі і Антонію потрібний був феєрверк, а вийшов ганебний пшик...
За все це дійно, надзвичайно соромно... і сумно. Та певно соромно та сумно тільки тим, у кого є поняття совісті і християнської любові. А цього ні з титулами науковця, ні з титулами архієрея не набудеш, якщо не маєш...

До слова, шановний benedictus, у статті В.Буреги є елементи плагіату, коли наводиться текст індентичний тексту першоджерел, але посилки на іншого автора не має...


34   benedictus
28 вересня 2011 11:42

Чернець тут написав про статтю Буреги:
«у ній дійсно є ряд прямого плагіату із тих першоджерел на які Ви ж і посилаєтесь».
Даруйте, якщо в статті є цитати з першоджерел з відповідними посиланнями, то це вже не плагіат. А в цього вашого Богдана просто скопійовано кілька сторінок тексту без посилань. Ось це і є плагіат.
А Чернець замість того, щоб визнати цей очевидний факт знову заспівав свою стару пісню: не взяли мене в КДА, так буду їх брудом поливати, відпрацьовувати милість нового шефа. Однокурсники Чернеця по КДА якось розповідали, що цей Чернець коли був студентом ненавидів усе українське та тільки про імперію і розказував. Ніхто від нього і слова українською мовою не чув. А тепер він з вишиванки не вилазить та москалів проклинає. А що зробиш? Треба ж на хліб заробляти... А взагалі дискусія прийшла до логічного завершення. Ужгород нічого визнавати не хоче. Та знову намагається розкручувати свої напівграмотні пасквілі проти КДА. Сумно...


33   paster
28 вересня 2011 11:28

У ужгородской стороны (а именно ее здесь очевидным образом представляют Чернець, Странник, paster и sh_2010)

Мда.. я тільки задав питання, стосовно того чи були якісь персональні звернення, не публічні, до Богдана і Бочкаря, а мене вже приплели до захисника плагіату і стороника УУБА. Знову ж "бред сідої кобили". Ні на одне питання не отримав відповіді, а тільки звинувачення і істерику.
Добре наступне питання до ваших вчених умів. Якщо говорилось, що під керівництвом владики Антонія КДА боролось і бореться з плагіатством, то постає питань в наступному, де публічні звернення до студента чи студентів КДАіС, де було б публічно звинуваченно студента і виставлено на конфесійний суд, чи були якісь публічні вибачення студента перед керівництвом КДАіС. Чи це все просто можна викидати на інші навчальні заклади УПЦ. До речі всім буде цікаво почитати сповідь колишнього студента КДАіС про саму академію і семінарію http://aleexxx2010.livejournal.com


32   Evgen
28 вересня 2011 10:53

Странная получается дисскусия. У ужгородской стороны (а именно ее здесь очевидным образом представляют Чернець, Странник, paster и sh_2010) могло быть две стратегии поведения в подобной ситуации. Первая: спокойно признать факт плагиата и извиниться. Вторая: начать лить грязь на Бурегу (типа он москаль, прихвостень патриарха Кирилла, недобросовестный ученый и все такое прочее). Они явно избрали второй вариант. Тем самым нанесли еще один удар по имиджу Ужгородской академии. Бурега в своем письме никого не обзывал, достаточно спокойно указал на очевидную проблему. А ему в ответ: в тебе немає «іскри християнської любові», ты сам плагиатор и т.п. Ужгород явно проиграл это дело. И озлобленность его защитников лучшее тому подтверждение…


28 вересня 2011 08:36

Шановний пане Володимир Бурега, а Ви у своїй статті «Присоединение Киевской митрополии к Московскому Патриархату в 1686 году» відкрили нову таблицю Менделеєва ? Чи може винайшли чи описали щось цілковито нове, що до Вас жодний науковець історик чи богослов ніколи не описував ???
Звичайно що ні... Тож і Ваша стаття по суті є плагіатом уже кимось викладених думок та фактів... Тим паче у ній дійсно є ряд прямого плагіату із тих першоджерел на які Ви ж і посилаєтесь. Тож почніть борьбу з плагіатом із самого себе (а особливо порядьте це зробити і Владиці Антонію (Паканичу) - науковий рівень якого відомий далеко за межі КДА і С та МДА і С), а не воюйте із студентами. Від Вашої бездушної "принциповості" і так не один студент КДА і С обливається сльозами. А чужі сльози, пане Бурега, на землю не падають.
Не думайте що Ви перший і останній неперевершений науковець-богослов, хоча дісно і є науковцем... Тільки біда, що без іскри християнської любові, хоча і працюєте в офіційному церковно-християнському середовищі.


30   paster
27 вересня 2011 23:34

Слава тобі Господи, що я переконав племяника не йти навчатися до КДС. І це такі викладачі його навчали б? Борьці за справедливість? Звісно плагіат, це прикрий вчинок і доста не гарний, але хотілось би почути пана Бурегу, чи не звертався він для початку до Богдана, чи того ж Бочкаря стосовно даного питання і для вирішення проблеми. Якщо ні то ви поступили як жінка. Доречі хотів подивитися стосовно академії натикнувся на посилання
http://www.bogoslov.org.ua/ru/publikacii/doklad/komu-zavajae-ujgo
rodska-ukrainsk
a-bogoslovska-akademiya-imeni-svyatix-kirila-i-mefodiya.html
З якого мені стало видно і ясно напади на УУБА. До речі студенти в КДАіС до сих пір коли пишуть "сочинения", то пишуть за наступним речептом:
- беремо 6 книг, а якщо візьмеш за місяць то можно і біля 10-ти;
- потом шукаеш параграфи, які тобі ближче підходять по тиматиці;
- за 24 години до здачі "сочинения" сідаєш його писати;
- з кожної книги пишеш по 2-3 абзаца (бажано російською, тому що половину викладачів української не розуміють, а якщо розуміють, то запитують ТИ до якої церкви належиш, такою мовою і пиши);
- потім вкінці пишеш список літератури, перша книга, обовязково повина стояти Біблія;
Ось і все готовити на малому вогні...
А незвинувачують тільки того, хто нічого не робить.
Так що тримайтесь о. Ігор, але не давайте більше поводів для написання таких листів


27 вересня 2011 21:03

Дорогие диспутанты!
Вот Труды КДА в открытом доступе:
http://kdais.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=37&Itemid=38&l
ang=ru
Вот Академический летописец
Суждение об уровне - возросшем при вл. Антонии и Вл. БУреге можете и сами составить.
Митрополит Владимир свою оценку высказал:
Некоторые важные начинания для будущего богословского развития уже существуют. Инициатива любящих богословие преподавателей превратила за последние годы «Труды Киевской Духовной Академии» в полноценный научный журнал, о котором с одобрением отзываются не только в среде церковной интеллигенции, но и в кругах светской академической науки. Издательский отдел совместно с Киевской Духовной Академией начал публиковать научные труды наших кандидатов богословия, и об этих книгах уже имеются прекрасные отзывы со стороны историков, культурологов, философов. В этой связи следует особо отметить книгу преподавателя КДАиС протоиерея Олега Кожушного «Преподобный Роман Сладкопевец и византийская гимнография». Высокий научный уровень последних номеров «Трудов Киевской Духовной Академии» и монография протоиерея Олега Кожушного вселяют надежду, что традиции киевской богословской школы живы, и будут восприняты и развиты молодым поколением богословов и священнослужителей Украинской Православной Церкви.
http://orthodox.org.ua/uk/node/7818
Как видите о достижениях Ужгорода не слова - см. весь доклад "Задачи православного богословия в Украине на современном этапе".
В общем - умному достаточно посмотреть на то, что делает КДА и на то как Ужгород только пыль в глаза пускает, чтобы все стало понятно.
И в этих условиях еще плагиатить! И при таком позоре еще и защищать плагиат!
И что-то вякать в сторону людей, получивших как светское, так и духовное ДЕЙСВИТЕЛЬНОЕ ОБРАЗОВАНИЕ? Ну это уже высший предел наглости и хамства!
Кажется, ситуация начинает напоминать сказку о голом короле. Все уже смеются, а король еще не сообразил, что он таки - голый.
В общем пора или одеться или бежать от стыда подальше!


28   LюBART
27 вересня 2011 19:26

ой, Богдан відмітився, та ше й вже отець, певно ше й доктор наук(ну а як без цього) і чого мене це не дивує))))

читав ту статтю, правда на автора якось увагу не звернув. Ше тоді якось відчув сморід гуглтранслейтера чи прагми. Ох... одне коли крадуть думки, це свідчення злочину, але коли думки крадуть ше й з формою, то це вже свідченння тупості і убогості.

памятаю того Богдана по Луцькій семінарії, той ше спеціаліст, зато понтів було мама рідна, чого вартувала фраза "хор іде", коли луцькі бурсаки во главє з бОгданом розпихали стареньких бабусь, шоб дорватись до кліроса і співати виганяти з церкви бісів, з якими разом втікали і прихожани інакше той какофонічний репет назвати не можна було.

Тепер он науковець, нуашо

ЗІ: УУБА порадив би в основний курс ввести дисципліну "науковий переклад" і "стилістику", мож потім хоч не настільки соромно буде, бо це вже ахтунг українська і російська мова не настільки схожі, щоб просто перекладати слова, переклад праця важка, а не просто контрл+их-контрл+в






Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости , не можуть залишати коментарі в даній новині.
Останні коментарі
Опитування
настоятель парафії
парафіяльна рада разом із настоятелем та парафіянами
меценати, за кошти яких зведено храм
державні структури, що займаються реєстрацією парафій
усе, що вирішується на користь моєї конфесії, завжди правильно!
інший варіант