Віктор Єленський, доктор філософських наук, президент Української асоціації релігійної свободи, провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Сковороди НАНУ

Верховна Рада ухвалила у першому читанні внесений регіоналом Вадимом Колесніченко законопроект, який надає право  здійснювати підприємницьку діяльність без ідентифікаційного номера у зв’язку зі своїми релігійними переконаннями.

Щоби зрозуміти значення і призначення цього законопроекту, дуже стисло нагадаю про релігійні переконання, які не дозволяють людині приймати ідентифікаційний номер. Отже, з середини 1990-х окремими православними середовищами пострадянських країн поширилися чутки, нібито у запроваджуваних індивідуальних номерах платників податків міститься апокаліптичне число 666. Ці припущення видавалися настільки безглуздими, що церковний провід прогледів еволюцію чуток в справжню кампанію. Її очолили персонажі, які прагли і прагнуть перетворити Православ’я на ідеологію й практику закритості, ксенофобії й протистояння Заходу. Православні богослови намагалися довести безпідставність істерії навколо ідентифікаційних номерів. Вгамувати паніку намагався навіть один з найбільш шанованих православних старців кінця ХХ – початку ХХІ століть о. Іоан Крестьянкін.

Нарешті, свою позицію з проблеми висловило священноначалля. VII Пленум Синодальної комісії РПЦ (2001 р.) дуже чітко виснував, що «поширене у середовищі деяких православних християн уявлення про те, що «антихрист ще не з’явився, а печатки вже ставлять» чи про те, що існує якась «передпечатка», суперечать церковному вченню про появу антихриста в «останні часи» людської історії.

Однак якась кількість православних (в Україні ця кількість оцінювалася приблизно у п’ятдесят тисяч осіб) і надалі відмовлялася приймати ідентифікаційні номери. Ці люди – у переважній більшості своїй більш ніж скромного достатку, не надто високого соціального статусу і рівня освіти, - реально потерпали, відмовляючись від ідентифікаційного номера. Вони готові страждати, терпіти безгрошів’я та інші напасті, бо вірять, що з номером Царства Божого їм не бачити. Нарешті, і влада пішла на зустріч відмовникам від індивідуальних номерів. В Україні вони отримують спеціальну відмітку у паспорті.

І це, зрештою, нормально. Держава не може обходитися без примусу. Але демократична держава завжди піклується про те, щоби накинутий на людину примус був якомога менш обтяжливим.

Але наразі йдеться вже не про людей, які не можуть жити з ідентифікаційним номером. Які відмовляються від пенсії і навіть – ховати своїх небіжчиків, якщо для цього треба брати ідентифікаційний номер (був і такий випадок у Хмельницькій області). Йдеться про тих, хто хоче займатися підприємництвом. Тобто займатися діяльністю, спрямованою на систематичне отримання прибутку. І при цьому не брати ідентифікаційний номер.

Це, чесно кажучи, не дуже вміщується у голові. Мені відомі християни, які категорично відмовлялися брати в руки зброю. Але вони ніколи не претендували на посади снайперів чи командирів танкових екіпажів – тобто на посади, які за визначенням передбачають оперування цією самою зброєю. Мені також відомі мусульманки, які відмовляються фотографуватися на водійське посвідчення без хустки, що закриває пів обличчя. Але ці мусульманки і не збираються брати участь у конкурсах краси з обов’язковим дефіле у бікіні.

Людина, яка обирає для себе крайню форму неприйняття «світу цього», - а відмова від офіційних документів, що їх видають державні органи, належить якраз до таких форм, - не повинна скеровуватися на отримання всієї повноти благ цього світу. До того ж, бути готовою якщо не до мучеництва, то до відчутних втрат. Чи готовий до таких втрат головний банкір країни Арбузов С.Г., про відсутність ідентифікаційного коду в якого писали медіа? Взагалі, уявити собі українських банкірів, фінансистів й промисловців, які, подібно до старообрядців XVII століття підпалюють себе у зрубах, але відмовляються хреститися трьома пальцями, - тобто, у нашому випадку, відмовляються від ідентифікаційного номера, - не виходить. І закрадаються в душі важкі підозри. Судіть самі. Священноначалля Руської Православної Церкви говорить своїм вірним чадам: бійтеся гріха, а не ідентифікаційного номера! А от «вірне чадо» РПЦ Колесніченко Вадим Васильович – настільки вірне, що запропонував був зробити церковний документ українським законом, – вносить законопроект, який боїться номера набагато більше, ніж гріха. Архієреї й архімандрити запевняють: питання номерів не має релігійного значення. А Колесніченко В.В. стверджує: має! Особливо для бізнесменів. Жорстко і принципово виправляє депутат-регіонал непильних ієрархів і богословів – не додивилися, владики й отці, уважнішими треба бути! І зверніть увагу: 245 депутатів цей проект закону підтримали. А от коли дійсно йшлося про совість, про відповідальність за порушення таємниці сповіді, наприклад, голосів і близько не вистачило. І підозри переростають на впевненість: ні, не з глибин неушкодженої віри лине цей законотворчий поклик і, швидше за все, не про свободу сумління тут йдеться.

Насправді, для підприємців, які хочуть наслідувати Христа, неозорі можливості і чіткі перспективи. Це їм заповідано не затримувати заробітну платню робітникам, не красти, не брехати, не свідчити неправдиво, бути справедливими, не ображати нужденних й стражденних. Насамкінець, Ісус  дуже чітко сказав багатому юнакові, що тому слід зробити, для  життя вічного: «Продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі».

А от відмовлятися від ідентифікаційного номера Спаситель багатим (як, втім, і всім іншим) не заповідав.