Свято Ризопокладання у Влахерні та пам’ять про перше Оскольдове Хрещення Русі

17 07 2011 |
Сергій Шумило, заступник голови «Товариства пам’яті князя Оскольда», м. Київ

 

15 липня – свято Ризопокладання у Влахерні та пам'ять про перше Оскольдове Хрещення Русі

 

Ведучи мову про початок християнізації Русі, неможливо не зупинитися більш детально на Чуді з Чесною Ризою пресвятої Богородиці у Влахерні під час облоги Константинополя у 860 році русичами на чолі з князем Оскольдом. Подробиці цієї чудесної події детально описані у багатьох візантійських джерелах, а також у болгарському рукописі Хронографу Георгія Амартола, у Несторовій «Повісті минулих літ», Никонівському літописі та багатьох інших джерелах.

 

Свято Ризопокладання у Влахерні та пам’ять про перше Оскольдове Хрещення Русі

 

Зокрема, “Повість минулих літ” так оповідає про похід Київського князя Оскольда на Царград та Чудо з Ризою Богородиці:

 

«Иде Асколдъ и Диръ на Греки и прииде въ 14 лето Михаила царя. Царю же отщедъшю на Агаряны, и дошедшю ему яко Черное реки, весть епархъ посла ему, яко Русь идетъ на Царьградъ. И воротися царь. Си же внутрь Суда вшедъше, много оубииство християномъ створиша, и въ двою сту кораблии Царьградъ оступиша. Царь же одва въ городъ вниде, и съ патриарьхомъ Фотиемъ къ сущии церкви святии въ Лахернех Богородици всю нощь молитву створиша, тако же божественную ризу святыя Богородици съ песнеми изънесше въ реку омочиша, тишине сущи. И морю оукротившюся, абье буря с ветромъ въста, и волнамъ великимъ всътавшимъ засобь, и безбожныхъ Руси корабля смяте, и къ берегу приверже, и изби я, яко малу ихъ отъ таковыя беды избыти, и въ свояси възъвратишася» 62.

 

Так само і в Никонівському літописному зводі, що доніс до нас уривки київського літописання ІХ – Х століть, віднаходимо цінні свідчення про ці події:

 

«Иде Осколдъ и Диръ на Греки. Царемъ же Михаилу и Василию отшедшимъ на Агаряны воевати, и дошедшимъ имъ Черныя реки, посла къ нимъ епархъ, глаголя, яко Русь идетъ на Царьградъ въ двоюсту и множае кораблей. Они же възвратишася, и едва внидоша въ градъ и съ патриархомъ Фотиемъ приходяще къ церкви святей Богородици Влахерну, и изнесше ризу пречистые Богородици съ плачем и съ слезами многими и край ея въ море омочивше. Бе бо тогда море тихо велми, и егда омочиша ризу, и абие възста буря зелна, и разби множество кораблей, и потопи безбожную Русь» 63.

 

Описуючи цю подію на основі візантійських та руських літописів, протоієрей Лев Лебедєв зазначає: «860 року набіг Русі був для Візантії цілковитою несподіванкою /…/ Місто [Константинополь] не бачило можливості захищатися людськими засобами і всю надію поклало на Божу поміч і заступництво Богоматері. Самовидець подій і перший, хто описав їх, Патріарх Фотій, незадовго до цього возведений на первосвятительський престол, разом із імператором після усердної молитви взяли Ризу Богородиці (покров, омофор) з Влахернської церкви, обнесли вздовж міських стін і омочили край її у водах затоки Золотий Ріг. Після цього, 25 червня, русичі раптово зняли осаду і, за виразом Патріарха Фотія, „так само несподівано пішли, як і прийшли“. За деякими джерелами, це відбулося внаслідок  бурі, що, раптово здійнявшися, розбила чимало руських кораблів... Тоді ж було встановлено церковне святкування „Покладення Ризи Богоматері у Влахерні“, що відбувається донині 2 липня ст. ст.

 

Невдовзі після набіга на Царгород поміж Руссю і Византією розпочались „якісь переговори“. Їх мету відображено в одному з грецьких хронографів, де сказано, що „через певний час (після набіга. – о. Л. Л.) від русів у царственне місто прийшло посольство, що просило зробити їх учасниками Божественного Хрещення, що й було виконано“. Отже, дивна сила, що змусила русичів несподівано піти геть, була ними чуйно й точно сприйнята як сила Бога християнського і викликала глибоке прагнення долучитися до Нього»64,- підсумовує отець Лев. 

 

Так свято Покладення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні стало святом просвітлення язичницької Русі благодаттю Христовою і за правом вважається днем заснування Руської Церкви. Саме тому свято Ризопокладення здавна особливо вшановується на Русі65. Як наголошує з цього приводу професор Московської духовної академії архімандрит Макарій (Веретєнніков), «У витоків християнізації Русі в політичному відношенні стоїть військовий похід на Константинополь Оскольда і Діра, а в літургійному - свято Положення Ризи Богоматері у Влахернскому храмі. Цей храм мав особливу місію в історії православної Русі»66.

 

Дослідження історії виникнення свята Ризопокладання були здійснені іще святителем Філаретом (Гумілевським), архієпископом Чернігівським67, а згодом продовжені відомим дореволюційним візантистом Хрисанфом Лопаревим у праці «Старе свідоцтво о Положенії Ризи Богородиці у Влахернах в новому тлумаченні стосовно нашествія Русів на Візантію в 860 році»68.

 

Розвиваючи думку архієп. Філарета (Гумілевськго), Х.М. Лопарев наголошує, що для Русі «свято це особливо дороге», оскільки встановлення його «пов’язане було з походом Оскольда на Візантію»69.

 

В наш час до історії становлення свята Ризопокладання зверталось чимало як світських, так і церковних дослідників. Архієпископ Митрофан Білоцерківський так пише про виникнення цього свята: «Положення чесної ризи Божої Матері у Влахерні відбулося у 458 році. Проте встановлення цього свята пов'язане тісним чином з історією нашої Руської Церкви. Історія встановлення свята відноситься вже до IX століття. Як оповідають нам історики і літописці, в 860 році руське військо, велика кількість кораблів під проводом князя Оскольда попрямувала у бік Константинополя для того, щоб обкласти це місто і узяти його приступом. Проте віруючі мешканці міста молилися Божій Матері, і з особливою силою молився Пресвятій Діві Марії патріарх Фотій. Здавалося б, вже не було ніякого порятунку від ворожих судів, що насттупали. І тоді патріарх повелів духовенству, вірруючим здійснити хресний хід навколо міських стін і погрузити ризу Божої Матері у води Босфору, що і було здійснено. І ось в цей-то момент Божа Мати і явила Своє диво. Руські воїни досить мирно обійшли Константинополь. Звичайно, узяли данину з цього міста, підписали відповідну угоду з імператором, і в числі інших в цій угоді був один пункт: про Хрещення Руської землі. З багатими дарами воїни повернулися назад до Києва. Князь Оскольд прийняв Святе Хрещення, багато хто з його знаті також прийшов до Церкви Христової… І ось саме в пам'ять цієї події - позбавлення Константинополя від нашестя русів - і було, з благословення святого патріарха Фотія, встановлено свято на честь Положення ризи Божої Матері у Влахерні. Таким чином, сьогоднішнє свято, дорогі брати і сестри, є як би канонічним днем заснування буття нашої святої Руської Церкви. І ми сьогодні урочисто, здійснюючи пам'ять цієї історичної події, прославляємо Діву Марію, Божу Мати, Яка Своїм омофором, чудесами, що здійснюються через цю святиню, призвала наших предків, наш народ до віри Христової»70.

 

І ще довгий час після чудесного навернення до християнства князя Оскольда й русичів зберігався духовний зв’язок Влахернської обітелі з Руссю. Так, згідно з Києво-Печерським патериком, щойно 1073 року преподобні Антоній та Феодосій запланували будувати у Києві церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці, до них раптом прибули з Царгороду четверо майстерних будівничих. Їх було послано з Влахерна Величною Царицею, Самою Владичицею Небесною, та двома невідомими старцями, якими, на великий подив чотирьох будівничих, виявились самі Антоній і Феодосій. Києво-Печерський патерик слова цих зодчих передає так: «И видехомъ Царицю и множество вои о Ней, поклонихомся Ей, и Та рече к намъ: "хощу церковь възградити Себе въ Руси, въ Кiеве, велю же вамъ..."»71. Згідно описання, Богоматір дала будівничим  "намісну" ікону – Свій образ, що отримав назву Влахернської Богоматері. Тому окрім зображення майбутнього храму, баченого ними на хмарах, зодчі принесли з Царгороду ікону Пресвятої Богородиці, вручену їм у Влахерні Небесною Царицею для поставлення у новому храмі в Києві, як запоруку вічного Її Покрова.

 

Так Пресвята Владичиця вдруге з Влахерна розпростерла Свій благодатний Покров над Святою Київською Руссю. В пам’ять про ці чудесні події на честь Ризопокладення було зведено на Русі величні храми. Найдавніший з них – на честь Покладення Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні при Київському Кловському (Стефанчому) монастирі, заснованому біля 1078 р. преп. Стефаном (+ 1094), третім ігуменом києво-печерським та наступником преп. Феодосія Печерського. Утім, оскільки храм при Кловському монастирі було побудовано за зразком Десятинної церкви Пресвятої Богородиці, то існує припущення, що й Десятинну церкву, найдавніший кафедральный храм Русі, було присвячено Покладенню Ризи у Влахерні.

 

Загальновідомими є також церква Ризопокладення у Влахерні XII ст. на Золотих воротах у Володимирі, Ризоположенський монастир та собор тієї ж назви поч. XIII ст. у Суздалі, митрополича церква Ризопокладення у Влахерні, побудована святителем Іоною у московському Кремлі 1450 р. та інші. З будівництвом останнього храму пов’язане чудо спасіння Москви від набігу татарського хана Мазовши 1451 р. Після запровадження на Русі патріаршества саме кремлівська Ризоположенська церква стала домовим храмом руських патріархів і вважається однією з видатних святинь.

 

Як зазначає академік Дмитро Ліхачев, «Влахернський монастир, де зберігалися Ризи Богоматері, відіграв цілком особливу роль у руській религійній свідомості /…/ У "Повісті минулих літ" ідеться про поразку під Константинополем русських дружин під проводом Оскольда /…/ Саме ця подія сприяла особливому шануванню русичами Богоматері, її Успіння та Риз. Богомати стала покровительницею руського воїнства, а свято Покрова, присвячене Ризам Богоматері, – святом, що до XIX ст. святкувалося лише на Русі. Ані у Болгарії, ані у Сербії, ані у Молдавії та Валахії до звільнення росіянами Балкан від османського ярма це свято взагалі не було відоме.

 

Чому ж подія, пов’язана із поразкою Русі, стала знаком її Божественного покровительства, а Влахернський монастир - одним з найбільш шанованих руськими паломниками? Тут слід взяти до уваги й середньовічну ідеологію, і психологію. Кара Божа, з погляду людини того часу, – це знак особливого піклування Бога про караного. Покарані були руські язичники, перемога ж над ними греків-християн була перемогою правовірних над невірними. Религійні розрізнення були для середньовічної свідомості важливішими від розрізнень національних. Все це дозволяє осягнути особливе "військове", "захисне" значення Покрова, Успіння й самого Влахернського монастиря для Русі»72.

 

Із дореволюційної періодики відомо, що в минулому щорічно 2/15 липня на свято Положенія Ризи Божої Матері у Влахерні здійснювались хресні ходи до Оскольдової могили, де духовенством при багаточисельному зібранні народу служились панахиди «за упокій первого руського християнського князя Оскольда, нареченого у хрещенні Миколаєм»73. Ця традиція була закріплена в 1866 р. з благословення голови Навчального комітету при Святійшому Синоді, Митрополита Арсенія (Москвіна, 1795-1876) Київського і Галицького, який у своїй резолюції на пропозиції настоятеля Микильського Пустинського монастиря, ректора Київської духовної семінарії архімандрита Феоктиста з приводу необхідності вшанувати пам’ять князя-мученика Оскольда-Миколая писав: «хресній ході справді пристойніше за все бути 2 липня, про що і заготувати негайно подання до Святійшого Синоду»74. З тих пір у цей день було прийнято молитовно відзначати не лише свято Ризоположення, але й початок християнізації Русі.

 

 

Подібних свідчень про вшанування у день свята Ризоположення пам’яті князя Оскольда та першого Хрещення Русі в дореволюційній періодиці можна знайти чимало75. Як повідомляється у виданому в 1890 р. в Санкт-Петербурзі «Енциклопедичному словнику» Брокгауза і Ефрона: «З часів, коли у 1866 р. виповнилося тисячоліття хрещення Оскольда, до його могили щорічно здійснюється 2 липня (ст. ст. – Авт.) хресна хода з розташованого поблизу Микільського чоловічого монастиря, у віданні якого і перебуває Оскольдова могила»76.

 

«Після богоборчої революції 1917 р. традиція церковного вшанування нашого першого київського православного князя і першого православного мученика Оскольда-Миколая, як і багато інших благочестивих православних традицій, у нашому народі були втрачені»77. Проте в наш час, з падінням богоборництва і гонінь на Православ’я, поступово відроджується те, що було втрачене в епоху атеїзму і репресій. Так, 15 липня 2010 р. на свято Ризопокладання з нагоди 1150-річчя початку християнізації Русі Синодальним видавничим відділом Української Православної Церкви та «Товариством пам’яті князя Оскольда» було презентовано видану видавництвом «Дух і Літера» книгу «Князь Оскольд і християнізація Русі»78. В православних храмах Києва з нагоди свята та 1150-річного ювілею були відслужені подячні молебні Пресвятій Богородиці. Також з нагоди 1150-річчя першого Оскольдового Хрещення Русі у галереї «Соборна» (м.Київ, УПЦ) за підтримки «Товариства пам’яті князя Оскольда» було проведено святковий концерт православної музики за участі російських і українських виконавців79.

 

Але найголовнішими подіями 2010 р. було проведення низки авторитетних міжнародних наукових форумів, присвячених 1150-річчю першого Оскольдового Хрещення Русі. Зокрема, у м. Санкт-Петербург (Росія) за підтримки ЮНЕСКО було проведено Міжнародну наукову конференцію «Початки руського світу», присвячену 1150-річчю походу князя Оскольда Київського на Константинополь. У конференції взяли участь вчені з Росії, України, Греції, Білорусії, Франції та Швеції. Вів засідання директор Інституту російської історії РАН проф. А.М. Сахаров, який запропонував запровадити на державному рівні свято «День Стародавньої Русі», приурочене до 1150-річчя походу русів на Константинополь у 860 р.80 Відповідне звернення від імені учасників конференції було направлене на ім’я президентів Росії, України та Білорусії. Аналогічно у Чернігові (Україна), на базі Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка було проведено Міжнародну наукову конференцію «Християнізаційні впливи на Русі за часів князя Оскольда: 1150 років»81. У конференції взяли участь науковці з Росії та України, зокрема директор Інституту археології України НАН України акад. П.П. Толочко, директор Інституту російської історії РАН проф. А.М. Сахаров та інші.

 

Учасники конференції, заслухавши та обговоривши доповіді колег з України та Росії, дійшли висновку, що початок східнослов’янської державності необхідно виводити від першого дипломатичного визнання її на міжнародному рівні. Як наголошується у підсумковій Резолюції конференції, «Така подія в історії Києворуської держави мала місце 1150 років тому, коли у червні 860 р., після тижневої облоги столиці Візантійської імперії – Константинополя флотом русів на чолі з князем Оскольдом Київським, було укладено мирний договір. Цей договір уперше пов’язав Русь і Візантію узами міждержавних відносин, а також спричинив до започаткування дипломатичних, торгівельних та міжкультурних зносин на шляху «із варяг у греки», хрещення київського князя Оскольда та початкового поширення християнства на Русі.

 

 

Усе це засвідчує, – відзначається у Резолюції, – що Київська Русь задовго до появи на Півночі династії Рюрика сформувалась як повноцінна самостійна держава. З часів князя Оскольда почався поступовий процес не лише поширення християнських світогляду, цінностей та культури, але й долучення Київської Русі до візантійсько-християнської цивілізації.

 

Не випадково від походу князя Оскольда на Царгород давньоруський літописець виводить початок Київської Русі і її державності. «Повість минулих літ» відзначає, що саме з цього часу “начася прозивати Руська земля”. І саме з цієї події давньоруські літописці вели хронографічний відлік у своїх літописах: «Отсель начнем і числа положим». Це свідоцтво вітчизняного літопису є вагомим підтвердженням історичної та політичної важливості походу 860 р. і досягнутих дипломатичних домовленостей для міжнародного утвердження первісної Київської Русі як повноправної незалежної держави та початку її поступової християнізації», - йдеться у Резолюції Міжнародної наукової конференції82.

 

Окрім наукових конференцій у Санкт-Петербурзі та Чернігові, у 2010 р. було проведено наукові читання з нагоди 1150-річчя Оскольдового Хрещення Русі в Ужгородській Українській богословській академії ім. свв.. Кирила і Мефодія Української Православної Церкви. За результатами наукового і богословського обговорення означеного питання Вченою радою УУБА було прийнято рішення звернутись до Священного Синоду УПЦ з ініціативою про відзначення у 2012 р. 1150-річчя заснування першої Київської Митрополії за часів князя Оскольда та звернутись до Комісі з питань канонізації УПЦ про канонізацію князя Оскольда-Миколая як першого київського князя-християнина і мученика за віру, з часу мученицької загибелі якого від рук язичників у 2012 р. сповнюється 1130 років.

 

28 червня 2011 р. під головуванням Митрополита Київського і всієї України Володимира, у Синодальному залі Київської Митрополії відбулося робоче засідання Священного Синоду Української Православної Церкви. Як записано у Журналі засідання № 49, на Синоді було заслухано «інформацію Його Блаженства, Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України про відзначення у наступному 2012-му році 1150-річчя заснування Київської Митрополії». За результатами обговорення, рішенням Синоду УПЦ було ухвалено:


1.    Благословити проведення у 2012 р. в м.Києві урочистих заходів з нагоди відзначення 1150-річчя заснування Київської Митрополії;
2.    Для організації урочистих заходів створити Синодальну Комісію у складі 13 осіб.

 

Таким чином, у 2012 р. вперше за останні 80 років у Києві відбудуться загальноцерковні урочистості з нагоди Оскольдового Хрещення Русі та заснування Київської Митрополії. Оскільки до революції традиційно Церквою прийнято було цю подію відзначати 15 липня на свято Покладання Ризи Божої Матері у Влахерні, то і в 2012 р. було б логічно вказані святкування провести саме у цей день. Це відповідало б усталеній церковній традиції, що має вже досить давнє коріння. 

 

 

Використані джерела та література:

 



62 Повесть временных лет. – Л., 1926. – Т. 1. – С. 21.

63 Летописный  сборник,  именуемый  Патриаршею  или  Никоновскою  летописью // ПСРЛ. – 1862. – Т. 9. – С. 9.

64 Прот. Лев Лебедев. Вказ. праця. – С. 165-166 

65 Архиеп. Митрофан Белоцерковский. Вказ. праця.; Лопарев Х. М. Старое свидетельство о положении ризы Богородицы во Влахернах в новом истолковании применительно к нашествию русских на Византию в 860 г. // Византийский временник. — 1895. — Т. 2. – С. 581-620 

66 Архим. Макарий (Веретенников). Вказ. праця.

67 Архиепископ Филарет (Гумилевский). Исторический обзор песнопевцев и песнопения Греческой Церкви. – Чернигов, 1864. – С. 343-348.

68 Лопарев Х.М. Там само.

69 Лопарев Х.М. Там само.

70 Архиеп. Митрофан Белоцерковский. Там само. 

71 Києво-Печерський Патерик / Репринт. вид. 1931 р . — К., 1991. — С. 6.

72 Лихачев Д. С. Успенский собор  Московского кремля : Материалы и исследования. – М., 1985. – С. 18-19

73 Киевлянин. — 1866. — 12 мая; Энциклопедический словарь / Изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – СПб., 1890. – Т. II. – С. 296; Захарченко М. М. Киев теперь и прежде. – К., 1888. – С. 152; Сементовский Н. Киев, его святыни, древности, достопамятности. – К.; СПб, 1900 г. – С. 162-163; Епископ Евлогий (Пацан). Начало христианизации Руси при князьях Оскольде и Дире // Труды Киевской Духовной Академии. - 2008. — № 9. – С. 253; Шумило С.В. Там само. – С. 89-97 

74 Шумило С.В. Там само. – С. 92-95 

75 Захарченко М.М. Киев теперь и прежде. – К., 1888. – С. 152; С.Ф.Т. Историческое описание Киевского Пустынны-Никольского монастыря. – К., 1902 г. – С. 17-19; Сементовский Н. Киев, его святыни, древности, достопамятности. – К.- СПб, 1900 г. – С. 162-163; Шумило С.В. Там само. – С. 96-97. 

76 Энциклопедический словарь. Издатели Брокгауз и Ефрон. – СПб., 1890. – Т. II. – С. 296. 

77 Обращение Православных Братств Украины по случаю 1150-летия Оскольдова Крещения Руси // Русский Вестник. — 2010. —  № 7 (791). – С. 14.

78 Предтеча крещения Киевской Руси // Церковная православная газета. – 2010, август. - № 15-16 (265-266). – С. 20-21; Павленко С. Князь Оскольд несправедливо забыт // Голос Украины, №168 (4918). - 2010, 10 сентября; 1150 лет христианизации Руси: в Киеве возрождают память о князе Аскольде // Русская линия. сетевой журнал. URL (дата обращения: 30.07.2010); В Киеве прошла презентация книги "Князь Оскольд и христианизация Руси" // День, №124-125 -  2010, 16 июля. (URL); Пата Л. Из Киева, а не из Новгорода // Полит.ua. сетевой журнал. URL (дата обращения: 16.07.2010); В Україні цього року відзначається 1150-річчя Хрещення Русі князем Оскольдом // УНІАН-Релігії. сетевой журнал. URL (дата обращения: 16.07.2010); Відбулась презентація книги та прес-конференція на тему «1150-річчя з часу першого Аскольдового Хрещення Русі» // Православя в Україні. сетевой журнал. URL (дата обращения: 16.07.2010); Видання книги «Князь Оскольд і християнізація Русі» Сергія Шумила стала основою для подальшого дослідження даної теми на міжнародному рівні // Православя в Україні. сетевой журнал. URL (дата обращения: 16.07.2010).

79 Концерт, посвященный 1150-летию Аскольдового Крещения Руси - впервые в Киеве //  УНІАН-Релігії. сетевой журнал. URL (дата обращения: 25.10.2010); Если» не ты, то кто? // Православие в Украине. сетевой журнал. URL (дата обращения 01.11.2010).

80 Историки предложили установить празднование «Дня Древней Руси» // Русская линия. сетевой журнал. URL (дата обращения 05.11.2010);

Ученые предлагают ввести в России, Украине и Беларуси всенародный государственный праздник - "День Древней Руси" // Портала-Credo.Ru. сетевой журнал. URL  (дата обращения 04.11.2010); В Украине может появиться еще один государственный праздник. Исторический // Фраза. сетевой журнал. URL  (дата обращения 04.11.2010); 25 июня станет днем Древней Руси // БалтИнфо. сетевой журнал. URL (дата звернення 01.11.2010р.).

81 В Чернигове завершилась международная научная конференция к 1150-летию первого крещения Руси князем Оскольдом // Факты,  газета. –  2010, 20 ноября. URL (дата обращения: 20.11.2010); Антоненко П. Київську Русь хрестили ще за часів князя Оскольда // Слово Просвіти. – 2010, 15 грудня; Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років // Богословська освіта і наука в Україні. сетевой журнал. URL (дата звернення 24.11.2010р.); В Чернигове прошла конференция, посвященная христианизации Киевской Руси // Русская народная линия. сетевой журнал. URL (дата звернення 06.12.2010р.); Международная научная конференция «Начало христианизации в Киевской Руси во времена князя Оскольда: 1150 лет» // Русский вестник, № 09.12.2010  (URL).

82 Резолюція конференції “Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда” //  УНІАН-Релігії. сетевой журнал. URL: http://religions.unian.net/ukr/detail/5433 (дата обращения: 24.11.2010).

Теги:
5989







Матеріали по темі







Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту



Коментарі розміщюються користувачами сайту. Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
19 липня 2011 14:07

СпасиБоже, брате Сергію! Собор молитвами подвижників святої Лаврії теж потвердив комісію у відзначенні пам'яті перших общин Христових православного Києва! Певні - відкриються й нові імена окрім отця Іларіона, митрополирта Михаїла Київскаго та князя Оскольда-Николая! Най чуйність прийде до нас! НАй діточкы плекают духовної єдности силу та Преображают житя по-Христовому! http://lviv.prom.ua/cs278233-carpathian-art-schooling Просиме й на Карпатську русь спланувати стрічу й таборування: http://www.wix.com/tarasio7/karpateriy-of-therapy-and-heal#!


19 липня 2011 12:15

Цікаве спостереження:

"оскільки храм при Кловському монастирі було побудовано за зразком Десятинної церкви Пресвятої Богородиці, то існує припущення, що й Десятинну церкву, найдавніший кафедральный храм Русі, було присвячено Покладенню Ризи у Влахерні".

Справді, у жодному з літописів немає точної назви Десятинної церкви. Вона названа на Честь Богоролдиці, але якому саме святу присвячена, ніде жодним словом не сказано. Тим, хто хоче відбудовувати Десятинну церкву, на це варто було б звернути увагу. А то ще назвуть храм не так, як він насправді називався. І буде потім і сміх і гріх...


19 липня 2011 11:14

Елки, из-за бурных обсуждений в других ветках все не могу добраться до этой статьи! Мне она очень важна и интересна.


18 липня 2011 18:01

-------рішенням Синоду УПЦ було ухвалено: Благословити проведення у 2012 р. в м.Києві урочистих заходів з нагоди відзначення 1150-річчя заснування Київської Митрополії;-----------

Знаменательное событие, странно, что такое решение прошло мимо СМИ.



Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости , не можуть залишати коментарі в даній новині.
Опитування
настоятель парафії
парафіяльна рада разом із настоятелем та парафіянами
меценати, за кошти яких зведено храм
державні структури, що займаються реєстрацією парафій
усе, що вирішується на користь моєї конфесії, завжди правильно!
інший варіант