Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Комментарий архим. Кирилла (Говоруна) к вопросу об анафеме гетмана Мазепы
7 мая 2009 14:57
как РПЦ понимает суть анафематствования? как проклятие, и именно по политическим мотивам? или как утверждение, что человек сам поставил себя вне Церкви?
пеpвое характерно для Mазепы, второе - для Льва Толстого.
1. Весьма печально, что в своей статье «Почему не может быть снята анафема с Ивана Мазепы», священнослужитель во главу угла ставит не поиск правды, а свое видение современной церковно-политической конъюнктуры. Не подобными ли соображениями руководствовались деканонизировавшие св. Анну Кашинскую, ставшую символом раскольников? Очевидно, что если анафема на Мазепу (или кого бы то ни было) была незаконна и его имя несправедливо порочится, она должна быть снята независимо от того, кто и какие политические дивиденды может на этом заработать. Иной взгляд для церковного сознания нравственно неприемлем.
2. Если следовать логике прот. А.Новикова, ради защиты непогрешимости Русской Церкви не следовало восстанавливать в сане, а затем канонизировать Арсения Мациевича, повторно канонизировать Анну Кашинскую, снимать анафемы со старообрядцев, восстанавливать в сане патриарха Никона… Думаю, нет смысла вдаваться в рассуждения о том, что есть церковная непогрешимость, ибо тема эта должна быть известна всякому, прослушавшему семинарский курс, не говоря уже о членах Синодальной богословской комиссии
протоиерей Петр, Киев
12 мая 2009 16:26
Внимательно прочитав текст отца Кирилла, я нигде не увидел ПРИЗЫВА снять анафему либо объявить ее недействительной. Речь идет лишь о том, чтобы изучить этот вопрос. Конечно, в российском контексте это может выглядеть несколько, скажем так, неожиданно. Но нужно обратить внимание на те общественные условия, в которых живет сегодня УПЦ. Если наша Церковь становится ТОЛЬКО Церковью для русскоязычных, то здесь НЕМИНУЕМО создается юрисдикция Константинополя. А это означает, что православие в Украине будет исторически разделено. И это разделение будет существовать десятилетия, если не века. Полагаю, что действия отца Кирилла объясняются желанием дать обстоятельный ответ по проблеме Мазепы для «украинориентированной» части общества. Ответ, который бы показал, что УПЦ – это Церковь, которая может объединить в себе как «пророссийскую», так и «украиноориентированную» часть верующих. Другими словами, это попытка укрепить в УПЦ универсалистский формат церковности. Формат, который позволит УПЦ сохранить за собой статус единственной канонической православной юрисдикции в Украине.