цитату кого? Камю? а зачем мне спорить с камю или чтото из его слов спростовуваты?

мы же каноническая церковь? верно? ну так вернёмся к святоотеческому наследию канонического порядка. а ну ка дайте примеры того, как вселенских или на общепризнанных поместных соборах  поступали с теми, кто проигрывал?

мы тут за демократию или за православную точку зрения? демократия, по заверению Вами любимого батюшки Ткачёва - всего лишь игра демонов в аду, а в Царстве небесном демократий нету. зачем им уподобляться?

что было на 1м соборе с теми, кто не принял его решений (хотя почти все тут же приняли - главное правильно задать вопрос)) , на 3м как было,а про 4й я вообще промолчу...

Наступний момент. Припустимо всі члени общини на зборах активні і постійні. Вкладалися  і фізично і фінансово в матеріальний стан приходу.

І ось якщо 51% хоче змінити підлеглість, а для 49% не приємливо катеригорично. То 49% втрачають все. Хіба є аналогії такого безпредела в сімейному, господарському кодексі???

Демократія – це не влада більшості, а захист меньшості - сказав Альбер Камю.

Попробуйте спростуйте дану цитату.

Тому треба чітко вказати хто є членами общини - тільки ті хто зареєструються заздалегіть, як раз згідно з вн. уставом общини. Тут уже все чітко є членський  - нема членського квитка.  дати час всім спокійно зареєструватися.

Якщо автори законопроекту, вважають, що їх законопроект має працювати так, як вони описують, але в законі цього явно не указали (ціла купа експертів спомаглася аж на 2 речення законопроекту). То для суддів думка цих експертів в дані статті не значитиме абсолютно нічого. Вони самі вміють читати і трактуватимуть так як там написано.

Тим більше безсмислені посилання на внутрішній устав общини - любий суддя скаже , що устав общин в тих пунктах де він не відповідає закону  не має сили.

Реальний приклад: в уставі общини указано "зміни затверджуються правлячим архиєреєм" . Обласний апеляційний суд в своємі рішенні указує що даний пункт не може діяти, оскільки право на свободу совісті вище від рішення правлячого архиєрея.

Я ознайомився з законом прозаконом про свободу совісті і релігійні організація і даними поправками до нього (законопроект 4128). Законопроект 4128 - це взагалі 2 речення. я хочу сказати, що ні в законі , ні в поправках немає ї близько того , що розказують автори законопроекту в даній статті. Вони нас цинічно обманюють. Тепер по пунктам:

1) У статті

"підтвердженням чого є участь у релігійному житті конкретної громади"

Як бачите про активну і постійну вже не пишуть.

2) У статті 

Війна, взаємна ненависть один до одного яка врешті перейшла і в церковні громади, ділить нас на дві твариноподібні зграї, закриває той факт наскільки ми фатально і гибельно одинакові. Наше варварське релігійне законодавство скопійоване з такого ж варварського російського і в дикунського проекта №4128 існує такий же дикунський аналог, але вже не проект а закон, в російському законодавстві. Мова йде про статтю 148 КК РФ, так звана стаття про «оскорбление религиозных чувств верующих». І зараз юридична громадськість Росії намагається якось вирулити з цієї законодавчої маячні і не втратити при цьому обличчя перед світом. При цьому необхідно вирішувати безглузді з точки зору права питання – хто такі «верующие», що це за абстрактне поняття «оскорбление» і взагалі як можна «оскорбить чувства», тим більше «религиозные», а не особу. Наш проект робить як би продовження цієї «творчості» і пропонує українське визначення «віруючого». Ним буде той, хто сам себе ідентифікує як член релігійної громади та той, що має відповідну релігійну практику. Зрозуміло, що здоровий глузд авторів проекту підказує їм, що законодавчо, та і просто по-людськи, глибину і правильність ідентифікації кожного громадянина визначити неможливо. Це все якась метафізика якою право не займається. Тому й наголошується що основним в цьому визначенні буде «активна релігійна участь у житті громади». Визначати наскільки активна ця участь повинна сама громада і це має бути зафіксовано її внутрішніми настановами. Ну і в нашій ситуації, наскільки би не була велика та більшість, меншість завжди може доказувати що деякі члени більшості порушували внутрішні настанови, не є «дійсними» віруючими і не можуть бути зараховані до більшості. Суд в таких випадках з необхідністю буде використовувати ці настанови, тобто використовувати в своєму рішенні норми канонічного чи церковного права. Проблем немає, в світі є країни де в світському праві використовуються релігійні норми але це вже інша Конституція. В нас поки що є тільки діюча.  Жартівники вже пишуть про те, що наш релігійний закон без проблем дозволяє перехід християнської громади в мусульманство. В продовження цього релігійного гумору можна запитати: при конфлікті суд нормами якого права буде користуватись - християнського чи мусульманського?