Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

43622
Юра [профіль]

_Кабан

Щось я не второпаю. Можна детальніше. Ось Московська церква, наприклад, вона, як автокефальна - з ким в унії?

43621
Кабан [профіль]

побуду експертом. автокефалія = унія, не сьогодні придумали.

43620
denka_kds [профіль]

Здрастуйте. (переношу коментар з другої чатини в пешу, бо бачу, що більш читана).
Безумовно якісний аналіз. Дякую, дійсно всі зазначені помилки в різні єпохи вклинювались у богослужбові тексти. Але - вплив середовища в якому живе Церква -  це нормально. Часи міняються і фрми вираження вічних, незмінних істин відповідно. Детальний аналіз візантійських імперських елементів Ви можете прочитати в творах літургіста Успенського. Якщо підходити різко до цих питань, то нам потрібно "обрізати" як мінімум половину Літургічних пісненспівів, що використовуються без змін навіть в УПЦ КП ("Яко до Царя"...). Так всі ці зауваження доречні, однак грішать перебільшенням, по-перше тому що це лиш маленька частина текстів, а по-друге тому що людина в храмі перш за все молиться, а не вчиться, а тексти лиш супроводжують таїнства. З практики скажу  Ви можете запитати у простих людей, що вони запямятали у текстах служби Результат буде плачевний не тільки в плані окремих цдеологем, але й священних істин, навряд чи тексти акцентують так увагу на цьому, як про це наголошує автор. Потрібно чітко відділяти загджені ідеологічними вкрапленнями деякі священні тексти від відвертої антихристиянської ідеології "руського міра". І дійсно деякі, тому що тексти Міней писались тисячоліттями духовними поетами Православної Церкви (Іоанн Дамаскін, СімеонСолунскький...), які точно про русський мір нічого не знали. Однак це питання наукового диспуту.


як можна робити висновок про тексти Міней, які писались тисячоліттями, що вони загаджені цієї ідеологією, їх же писали цілі покоління духовних поетів Візантіії, Русі, України, вони що писали на користь Росії, чи у славу Божу? Я не прийшов в храм з вірою в Росію, а з вірою в Бога. Хоча Ви праві, що росіяни таки присвоюють собі право на Православя, але то їх проблеми, у нас українців є свої грішки. І ті правки, про які Ви говорите дійсно були внесені в Текст Міней при Птріарсі Пімені, коли вони перекладалися на загалноприйнятий шрифт з словянського. І вони дійсно хибні, але ці правки - це були вимоги тоталітарної влади СССР.

Не підримуючи ідеології руського міра, мислячи на українській мові, не будучи носієм російської культури, я можу бути в УПЦ це моє вистраждане право (за мої статті в нашій Церкві мене по голові не гладять почитатйе хоча б "Патрриархия. ru" чи "Русский мір - полемические заметки"), це мій власний досвід, який я описав у багатьох своїх статтях, тому що УПЦ це не національна Церква, а кафолічна, тобто по визначенню св. Кирила Александрійського "та , яка має всю повноту благодатних дарів, які Господь залишив в Таїнствах" і має євхаристичний звязок з усіма іншими, включаючи Російську Православними Церквами світу. А от чи Ви, не будучи носієм української культури, не підтримуючи ідеї національної самоідентифікації Церкви, зможете бути прихожанином УПЦ КП? Коли я більше ніж 20 років назад прийшов в храм УПЦ, то відчув там відгук всім своїм свідоглядним пошукам - це благодать Божа, а також почав шукати відповіді на запитання і натрапив на глибоку духовну традицію розуміння людини, не можу второпати при чому тут та відверта попса "русского міра"?

В семінарію я потрапив тому що хотів в цьому розібратися і розібрввся, знайшов людей, хороші джерела, які цитую в статтях, я ж не даю посилань на відвертого, вибачте російсткого політика в куколі Патріарха Кирила, якому абсолютно байдуже, та Церква, яка мені дорога - Христова Церква. Почитайте мою статтю "Церква блаженнійшого Володимира", там Ви знайдете розуміння національного і божественного начал в українській еклезіології. В Семінарії я також зрозумів, що наша Церква хвора цим вірусом російського шовінізму, але ж жива і це бачення Церкви таке ж саме як в св Кіпріана Карфагенського, який писав, що Церква, то лікарня, в якій крики від болю часто заглушають голос Христовий, але благодать зцілює всіх. І я про це чесно пишу, а от чи можуть про свої недоліки чесно сказати представники УПЦ КП? Поки жо не зустрічав. На закінчення приведу цитату з моєї останньої статті "СССР  - советское самодержавие святой руси": "Мне в жизни очень повезло. Когда я пришел в Церковь, встретил людей, истинно причащающихся Святых таинств Христовых. Быть христианином, прежде всего, означает быть причастником Телу Христову. И даже если нашу Церковь будет возглавлять, к примеру, какой-то мафиози, в его руках всё равно будет Чаша Христова, без которой я не могу жить, и я подойду к ней «ничтоже сумнясь», как к источнику жизни. Над Царскими Вратами в храме висит икона Тайной Вечери, которая как бы изображает то, что происходит там, за иконостасом. На ней изображен и Иуда. «И, присутствуя на Вечери, Иуда не нарушил Таинства» (Фудель). Это не мои какие-то убеждения, это мой опыт моя вера, мое исповедание Христа, вопреки укорам украинских националистов в моей не патриотичности, вопреки упрекам протестантов в развратной жизни нашей иерархии, вопреки стараниям русских националистов присвоить себе право на владение Церковью Христовой. Господь в Своем Теле живет, то есть в моей плоти, напитанной евхаристическим Хлебом. Все, чего я хотел от Бога – это внутреннего утешенья, все, что я хотел услышать – это как пережить скорби, все, на что я способен – это доползти до Причастия и сказать на исповеди батюшке то, о чем все поднебесные силы заставляют молчать. В этом для меня вся сущность Церковной жизни – как жить так, чтоб не растерять ту Божью благодать, которую в храме Господь туне подает. Как не дать растерзать моим страстям Господа, Который доверил в таинствах Церкви всего Себя, в этом для меня заключается сущность духовной жизни. Ведь Церковь – это Божественная лечебница, в храме каждое слово священника может исцелить, а может и неисцельно ранить. Здесь нужно осторожно относиться к людям, так, как будто ты стоишь среди изъязвленных тел". Дякую і прошу вибачення за емоційність, мені не байдуже те в що я вірю, а релігія то область перш за все віри  і коли пишете критичні статті на ці теми необхідно це враховувати і з цього виходити.

43619
Юра [профіль]

Цікаво!

З нетерпінням очікую коментів шановних експертів з приводу можливої відповіді УГКЦ.

43618
naghtigal [профіль]

Вся суть статьи в одной фразе:

В МП Филарета считают раскольником, поскольку его методы административного управления неприемлемы для всей иерархии Русской православной церкви и других потенциальных сторонников объединения.

43617
NEO [профіль]

Кураев о Чаплине;

diak_kuraev: Чаплин неправ тут в каждой фразе. Хотя бы по той причине, что он запредельный циник и, полагаю, атеист. Во всяком случае мне из его пьяных уст доводилось слышать "это е*аное православие". https://diak-kuraev.livejournal.com/800741.html?thread=252215269

И такие люди стоят во главе РПЦ. Стыд и позор.

43615
Давид [профіль]

Цитата: Stromboli
відчуйте різницю друже. мова іде не про безцінну в очах Божих душу "протоієрея" Новікова, а про інтелектуальну систему обману і насильства створену у Москві
 
З цим згоден. Але ж такі мізки, самі знаєте, куди доведуть. 

43614
Stromboli [профіль]

деградація і упадок іншої людини
vs 
деградація московських мiзків 
 
відчуйте різницю друже. мова іде не про безцінну в очах Божих душу "протоієрея" Новікова, а про інтелектуальну систему обману і насильства створену у Москві

43613
Давид [профіль]

Істинного християнина не може тішити деградація і упадок іншої людини чи інших людей, тим паче такого ж послідовника Христа - християнина (нехай і загубленого, заблукалого, зійшовшого з правильного шляху...). Чи може такий зловтішник розраховувати на милість Христа в Останній день, якщо він не має милості до іншого, навіть до ворога (Любіть ворогів ваших і благословляйте тих, що вас проклинають)? Натомість, те, що може і мусить тішити - це навернення впалої людини до Господа і до Його Правди. А за це треба і молитися, і особисто здійснювати конкретні вчинки відповідно до своїх можливостей, повноважень, влади, стану і т.д. І робити це з любов'ю, що обов'язково принесе бажані добрі плоди. Інакше всі дії будуть тільки розпалювати ще більшу взаємну неприязнь і ворожнечу.

43612
Stromboli [профіль]

Ваня,
Змагання між Благодаттю Божою і чекістиською закваскою ще триває.
Давайте побажаємо Філарету стати свідченням того що Дух Святий сильніший за дух Залізного Фелікса

43611
Ваня [профіль]

Stromboli,
Саме так! Спробував стати справжнім християнином. Але, нажаль, це в нього не вийшло, колишніх чекістів не буває

43610
Stromboli [профіль]

отлученного от церкви украинского патриарха Филарета
)
чекісти відлучили від своєї організації колишнього співробітника за те що він їх покинув і спробував стати справжнім християнином.) таке відлучення мало б стати прикладом для наслідування і для пана Кураєва

43609
Onufriy [профіль]

это демонстрирует крайнюю идеологическую бедность РПЦ

Вражаючу бідність
Вчення "російського світу" просто безприкладне за рівнем примітивізму.

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...