Не набридло, бо це не автор, а колектив авторів чисельністю майже 70 чоловік. Серед них є священослужителі РПЦ. Доктрина прийнята і затверджена на щорічному форумі «Всемирного Русского Народного Собора» 20 серпня 2007 р.

Згідно з уставом, головою Собору є Святіший Патріарх Московський і всієї Русі, а в склад президії та ради Собору входять відомі російські політики та громадянські діячі, відомі вчені, високопоставлені військові, представники культури та освіти і ієрархи Московського Патріархату.

План розрахований на іредентистів, тобто на громадян держави-сусідки які проживають у суміжних з Росією прикордонних регіонах, і які налаштовані приєднати землі на яких вони проживають, до Росії: «1. Официально провозглашается концепция пространства Исторической России, то есть естественного ареала русского мира (нынешняя РФ плюс русские этнические анклавы – Таврия, Новороссия, Нарвская область, Латгалия, Южная Сибирь, Подкарпатская Русь, а также территории комплементарных этносов – белорусов, восточных украинцев, закарпатских русинов и др.).

Метою особливої наднації, за задумом творців «Русской доктрины», повинно бути відбудова імперії: «Цель новой Российской империи – не допустить униполярного мира (американской или китайской гегемонии), отстоять свою независимость, защитить сферы жизненных интересов (как минимум – в границах СССР) и вести дело к воссозданию империи».

Необхідність побудови «сверхнациональной русской нации» в «Русской доктрине» обґрунтовується тим, що інші народи не здатні зрозуміти і тим більше сприйняти росіян до своєї спільноти: «Нас не примут за своих никогда просто потому, что мы в корне иные, у нас иная природа».

В іншому документі, причетному до РД, теж наголошується що росіяни не мають нічого спільного з навколишнім світом: «Мы – не Запад и не Восток, не окраина Азии и не младшие братья европейцев. Русский мир – особая цивилизация со своим лицом, по-особому смотрящая и видящая человека, общество, историю, Бога».

А я думав що професор Преображенський знищив своє творіння, виявляється Булгаков описав не точно. Професор Преображенський тільки перейменував своє творіння.

Те, що я пишу - не моя видумка, це так чи інакше думка мільйонів людей України від Луганська до Карпат. Познайомтеся з нею поближче. Не всі звичайно її так виразять. такими словами, а можливо і взагалі не виразять ніяк, але це і немає значення. З нами Бог і це головне, Він вершить історію, а не натовпи на площах. Ще буде Велика Руська Держава від Владивостока до Перемишля і Холма.

Але на все Його воля. Ми ж Його раби.

https://www.rusdoctrina.ru/page95503.html   — «Русская доктрина» — туйка все роз’яснено: про Крим, про Донбас, про Україну, про руських, про все-все… Також і про те які повинні бути діти, і всі інші: «У народов, населяющих Россию, нет иной государственности, кроме российской. Им предстоит выбор: или под главенством великороссов против разрушителей России, или вместе с разрушителями России за игнорирование прав и интересов великороссов и в конечном итоге против самих себя. Третьего не дано».

 «Сегодня Россия должна совершить резкий разворот в отношении государств ближнего зарубежья, особенно тех, которые проявляют враждебность. Как уже отмечалось выше, необходимо признать права России на целый ряд территорий, как, например, в случае с Украиной минимальными могли бы быть претензии на Донбасс и Таврию (Крым).

Грузия, Украина и подобные им “новорожденные нации” могут, сколько им заблагорассудится, вариться в собственном соку. Можно пойти на резкий и демонстративный разрыв: обрубить поставки сырьевых ресурсов, разорвать договора. Прежде чем возобновятся какие-либо переговоры, эти страны должны будут закрыть свои долги перед Россией. Более того, можно вообще прекратить поставки – и ни за какие деньги их не возобновлять, пока наши недоброжелатели не извинятся за безобразия, не гарантируют прав русскоязычных меньшинств, не обеспечат нормальное состояние наших военных баз и т.д. и т.д. Во всяком случае, у русской дипломатии в таком контексте появляется значительное поле для маневра».

«Руский мир» родом з цієї книжечки.

Це все потребує звичайно роз"яснення, хоча для людей непредвзятих інтуїтивно зрозуміло про що йдеться. Ми цим дихаємо. Ми так живемо.

Але наприклад для когось російська к-ра - це т/с "Мєнти", історична пам"ять - про Дзержинського і Берію. Тож тут може бути купа спекуляцій. Тільки щире спілкування, бачення друга у свому ближньому, а не ворога, серце відкрите до пізнання чогось нового може зняти зайву напругу. Ми повинні знайти компроміс між собою , для того, щоб наші діти і онуки жили щасливо в в нашій Україні

 «…Русский мир — это и духовное, и культурное, и ценностное измерение человеческой личности».  

Тези з докладу  Кирила від 3 листопада 2009 року:

«Ядром русского мира сегодня являются Россия, Украина, Белоруссия», і три основоположні складові «Русского мира»: «В основе Русского мира лежит православная вера»

«Другой опорой Русского мира является русская культура и язык. К русской культуре может принадлежать и русский, и татарин, и украинец, и грузин, потому что она впитала традиции многих народов».

«Наконец, третьим основанием Русского мира является общая историческая память и общие взгляды на общественное развитие».

Після Кирила щось добавити важко, хіба що таке: Священний Бик продав йому Крим. Тобто продав Україну вдруге. Але про це інша розмова.

Проблемы в Русской(Украинской) православной церкви начались тогда, когда Москва в 1686 году, подло, незаконно, не канонически, розкольнечески, оторвала нас от матери Церкви -от  Византии, Константинопольского Патриархата.

Москва сама неканонически отровала себя в 15 веке от Матери Церкви Константинополя, поправ все православные каноны. С тех пор в РПЦ МП начали убивать православие. Сначала упразнили Патриарха, потом превратили Церковь в минестерство, а потом в 20 столетии начали уничтожать храмы и убивать духовенство. Потом испугались немецкого наступления, и бегства советской армии, возратили с тюрем оставшееся в живых духовенство, что бы поднять моральный дух народа в войне с фашистами, но церковь взляли под контроль кгб, и так ее держат до ныне, в своих грязных лапах.

Что бы исцелить кровоточивую рану раскола, православная Церковь в Украине-должна вернуться к своей Матери Церкви- к Константинопольскому Патриарху. Как бы раскрутить клубок неканоничесских действий к началу и оттуда уже решать проблемы. То есть оставаться ей в составе Константинополя или просить автокефалию, но не в Москвы раскольницы, а в Матери Церкви.

Руський мір - добре, чи погано залежить від того хто, що під цим розуміє, так як точних визначень немає. Ми з вами, Ваня, розуміємо звичайно все добре, а все погане відкидаємо. Це умозрітєльний такий символ, який звичайно в повній мірі в житті не відбудеться, як і комунізм не можна побудувати. Але все ж є деякий орієнтир.

Взагалі, я не помічав в реалі якихось непорозумінь між вірними УПЦ через ті чи інші політичні питання. Вважається навіть моветоном нав"язувати комусь свою думку по політичним моментам. Більшість наших вірних зичайно дивляться однаково на те, що відбувається, але якщо хтось дивиться по-другому ніхто його не клює. Взяти в руки лопату чи віник і працювати на користь нашої Церкви, на користь нужденним, то не має зовсім різниці, які в тебе політичні переконання. Якщо я вчора рубав дрова для храма, то яка мені різниця, які політичні міркування у мого напарника. Ніякої. Вірність святій православній вірі і єдиній законній Церкві Православній - ось критерій, який розставляє все на свої місця.